ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.24 21:57
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?

Сонце Місяць
2024.11.24 20:42
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже

загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь

Іван Потьомкін
2024.11.24 19:38
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився. І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксанка Крьока (1994) / Проза

 История маленькой жизни
Небо затянулось густыми серыми тучами. Люди вокруг начали куда-то бежать, искать какой-либо приют… Вся безмятежность города будто испарилась. Лица людей стали такими же серыми, как и небесные тучи. Даже если у кого-то в глазах можно было бы встретить кусочек позитива, то, наверное, надо найти визуальный контакт со всем городом. Это как писатель, который написал тысячу романов, но лишь три из них будут мировыми шедеврами, или, если ты переспишь с тысячей мужчин, то запомнишь только трёх, с которыми было лучше всего.
Маленькая девочка шла по городу, и видела эти серые лица, и такие же серые и пустые глаза. Хотя она была очень маленькая и одинокая, а на улице лил дождь – никто не обратил на неё внимание… Взрослые, которых вокруг было очень много, были заняты своими проблемами: они думали, как поскорее добраться до дома, или какого-нибудь кафе, чтобы спрятаться от непогоды. Но девочке не было страшно: она шла навстречу дождю, и просто о чём- то мечтала. На голове у крохи смешно болтались две тоненькие мокрые косички, а на ресницах блестели хрустальные капельки дождя.
Но… вдруг девочка остановилась, посмотрела на небо, на людей вокруг, и побледнела. Дойдя до ближайшей лавочки, малышка села на неё и долго смотрела в дождь, но в её глазах уже не было той искры, что прежде. Она просто сидела, как бы не от мира сего, лишь на щеке у девочки появилась большая слеза. Она выпала из её глаза, и остановилась на круглой, остывшей от дождя щёчке, и в изумлении стала смотреть на этот большой разноцветный мир. Да, хотя погода на улице и была мрачной, серой и дождливой - для слезинки, которая только-что родилась, всё было милым, нежным и безоблачным. Не знаю: то ли она была слишком юной и наивной, то ли серость мира забавляла её потому, что благодаря этой самой серости она родилась.
И вот, прожив несколько мгновений, полюбовавшись «странностями» нового мира, слезинка увидела небо. Как бы ничего странного, но именно небо больше всего заинтересовало маленькую капельку. А задело оно её именно тем, что с этой большой серой косынки падало очень много капелек, подобных слезинке. «Как хорошо, - подумала она,- как хорошо, что я не одна в этом непонятном мире больших «вещей». Я думаю, что смогу подружиться с этими капельками. Ну… может быть и не со всеми… Ну хотя бы с некоторыми. Вот – сейчас пойду знакомиться.»
И слезинка начала весело прыгать на щёчке у девочки, и проявлять какие-то знаки своего существования. Этим делом она занималась несколько секунд, и… наконец-то её заметили.
Одна точно такая капелька прилетела к слезинке и внезапно коснулась её. И в то мгновенье случилось нечто странное: капелька дождя отскочила от слезинки с криком и заплакала. Потом на каком-то незнакомом для слезинки языке заговорила со своими подругами. И все они очень странно , как-то искоса смотрели на очень похожую ,и в то же время совершенно не такую… на маленькую прозрачную очень-очень красивую и совсем не понимавшую образовавшуюся ситуацию слезинку.
Среди них были разные: одни в упор кричали и «толкали» на их взгляд умные вещи, другие, пытаясь льстить «лидерам» или же своему тупому его, поддерживали их, и, словно рекламные щиты, «шли в народ» и тыкали на слезинку; третие же просто ,пытаясь избежать конфликтов, или же боясь высказать своё «необщепринятое» мнение (а вдруг его не услышат, или вообще высмеют) просто молчали.
Если бы люди могли понимать шум дождя, а не думали, что это просто вода, которая в следствии задума божьего или чего-то ещё падает с неба, то может быть один из этих миров понял бы, что жизнь – очень короткая, и не стоит растрачивать её на конфликты, которые всё равно существуют в любом мире.
Но вдруг одна капелька дождя, которая ещё несколько мгновений назад сладко спала под крылом у пушистого облачка, а потом в полусонном варианте упала со своей «кроватки», и упала прямо на слезинку.
Вроде ничего не случилось, и, судя по первому «соприкосновению» слезинки и дождя, эта капелька тоже как и её подруга должна была заплакать. Но ничего такого не случилось, наоборот – капелька даже не проснулась. Но слезинке похоже такое «слитие» помогло: она начала понимать о чём разговаривают дождинки. Узнала о том, что её боятся из-за того что она не такая как все, а какая-то уж больно жгучая. А ещё она услышала как две капельки обсуждают её внешний вид, что-то вроде: она такая красивая и ,наверно, так этим гордится, что даже огнём, как Змей Горыныч защищается – чтоб нибось никто не испачкал. И обе дождинки громко засмеялись. Но этот смех был скорее всего выражением их зависти нежели просто иронии над слезинкой. «И,конечно, почему бы ей не гордиться:она сидит на личике у очень красивой девочки, а мы через несколько секунд просто упадём вот в эту большую лужу. Только когда это случится, зависит от ветра.» Дождинки вроде как хотели опять засмеяться, но не смогли. Как только они вспомнили ветер, он перестал дуть, и они по предсказанию стали частицами большой грязной лужи.
А слезинка, услышав такие отзывы о себе непревзойдённой, посмотрела в большие чистые глаза девочки , и, увидев там своё отражение, поняла, что она уже не та, что была до того как на неё упала дождинка, но, всё же,она намного краше и прозрачнее всех вокруг. Это ей очень польстило. Слезинка начала прыгать, плясать, и нечаянно соскользнула из «танцпола». Ветер подхватил её, и начал кружить в вальсе. Но слезинка настолько была занята собой, что ничего этого не заметила. Она прыгала невпопад, и даже пыталась помешать ветру. Пела, плясала, и всё потому, что она самая лучшая. Ветер дул очень тихо, чтобы не травмировать слезинку, но она так прыгала, что умудрилась выскользнуть от него, и тоже полетела в лужу.
Вот: теперь она стала как все. А виноват в этом, конечно,ветер.








      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-28 23:07:17
Переглядів сторінки твору 1841
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.735 / 5.35)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.575 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.03.19 22:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-29 05:53:18 ]
Повторюся ще раз, написавши слово "цікаво", бо і справді цікаво прочитати думки майже ровесниці моєї дочки. Ти вже десь навчаєшся далі чи тільки цього року вступні іспити, якщо не секрет, будь ласка?
А історія сподобалася, ду-у-у-же!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-29 10:25:54 ]
цього року у мене вступні іспити(якраз думаю, куди іти, чекаю результатів ЗНО, бо уже мені сняться).

а за "ду-у-у-же" окремо спасибі. приємно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-06-29 10:48:30 ]
Цю казочку тепер прочитала в емейлі. Раніше не змогла, вибач. У селі Інет не фунгує, так що заходила навіть на ПМ дуже важко. Але історія гарна. Я її скопірую і подарую своїй двоюрідній сестричці Полі. їй 7 років. Думаю, що Поліні моїй сподобається Твоя історія, Оксаночко. Але чому на росмові пишеш? Спробуй перкласти на українську.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-29 11:06:43 ]
почала писати на українській, але десь на середині в голову стукнула фраза, яка на російській звучить краще.
і все: витерла й почала писати на російській...)))