Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.29
10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять
2026.03.29
09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
2026.03.29
08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2026.03.29
07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.
2026.03.29
06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)
Принесли у землянку посилку –
й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
і згадався рідний дім...
Бо відправлення поштове –
Принесли у землянку посилку –
й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
і згадався рідний дім...
Бо відправлення поштове –
2026.03.29
02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
2026.03.28
23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля.
Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз.
Думка поперек звички, мов кістка поперек горла.
Що зверху сплило, те хвиля і виносить.
Інвалідам п
2026.03.28
18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я
2026.03.28
17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк
2026.03.28
15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.
І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.
І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,
2026.03.28
15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.
Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.
Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —
2026.03.28
13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.
Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.
Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,
2026.03.28
12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.
Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.
Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння
2026.03.28
11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють
2026.03.28
10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів
2026.03.28
09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…
Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
Beheading smacks
I.
The last of rays is on his deathbed,
a slab of fired clay. He grasps a move
with shady lungs to breathe in vespers.
When drapes are down, find forty winks, a trove.
Not in the well-locked doors, in God we trust.
Your yesterday choked throats with spirits.
To dry, it wanders in the palate sky.
Reached bottle-bottomed height? Just seal it!
In bays of truth Death bathes eventides
where darkness hardens, wears the moonlight crust.
II.
A naked square, dressed in the rabble,
is hungry for the drum-roll wafted sign.
The law and order judges scrabbled
for every eye on chopped-with-ax could dine,
track bumps of rolling head, and size a fluke.
The corpse with soul in heels still staggers,
weaves nothing but the cradled shade in steps.
Profanity is cast in saggers,
space-eating shouters, who wall echoes’ depth.
Humiliation fades in fumed rebuke.
III.
Beheading falls on headsman shoulders.
He rolls his sleeves up; fingers on the edge.
Before the strike, brief calmness smolders
for hands will lift the thin end of the wedge
to kill rehearsals of mob reproofs.
When timeless phoenix, fined to ashes,
revived in pain to browse genera trees,
heaves into sight where death rehashes,
all dead-to-be in mindless shivaree
meet their guard with wings and brute on hooves.
IV.
Throng-deep seclusion hangs, the armor,
while bridled lips prompt eyes to live a lie.
When under-bladed world gets warmer,
the moment calls for love that never dies,
slakes flames of hell, and cries in nailed knells.
Iconoclastic hands are gory.
You held the right on holy words and swore
with passion and contagious roaring
to be precise in your chop-headed chore
while Heaven offers its roof... and quells.
V.
Thoughts pumped through veins. Lungs fell right after
the loss of airflow followed by a blow,
the cuff on melting crowd and drafter
of, bogged in gapping and the afterglow,
cerise and tepid, demise archive.
It’s hard to see soul scars when heart beats
and even harder to remain in dreams,
glaze skies with pupils, at the white heat
defeat all fears and release some steam.
The moment squeezes love out of life.
VI.
News burns on tongues, gives smoke to rumors
to make adjustments when fresh blood cools down.
A headless trunk with gallows humor
hangs rules on order and leaves the town.
Main belfry spits out unnerving bells.
The hums lose echoes to grip walls tightly,
to cool in sweat and cupolas of throats.
They dress up face in bleakness straightly
to tune up larynx and suppress old gloats.
Thoughts, locked in circles, stick to their cells.
June 15, 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Beheading smacks
I.The last of rays is on his deathbed,
a slab of fired clay. He grasps a move
with shady lungs to breathe in vespers.
When drapes are down, find forty winks, a trove.
Not in the well-locked doors, in God we trust.
Your yesterday choked throats with spirits.
To dry, it wanders in the palate sky.
Reached bottle-bottomed height? Just seal it!
In bays of truth Death bathes eventides
where darkness hardens, wears the moonlight crust.
II.
A naked square, dressed in the rabble,
is hungry for the drum-roll wafted sign.
The law and order judges scrabbled
for every eye on chopped-with-ax could dine,
track bumps of rolling head, and size a fluke.
The corpse with soul in heels still staggers,
weaves nothing but the cradled shade in steps.
Profanity is cast in saggers,
space-eating shouters, who wall echoes’ depth.
Humiliation fades in fumed rebuke.
III.
Beheading falls on headsman shoulders.
He rolls his sleeves up; fingers on the edge.
Before the strike, brief calmness smolders
for hands will lift the thin end of the wedge
to kill rehearsals of mob reproofs.
When timeless phoenix, fined to ashes,
revived in pain to browse genera trees,
heaves into sight where death rehashes,
all dead-to-be in mindless shivaree
meet their guard with wings and brute on hooves.
IV.
Throng-deep seclusion hangs, the armor,
while bridled lips prompt eyes to live a lie.
When under-bladed world gets warmer,
the moment calls for love that never dies,
slakes flames of hell, and cries in nailed knells.
Iconoclastic hands are gory.
You held the right on holy words and swore
with passion and contagious roaring
to be precise in your chop-headed chore
while Heaven offers its roof... and quells.
V.
Thoughts pumped through veins. Lungs fell right after
the loss of airflow followed by a blow,
the cuff on melting crowd and drafter
of, bogged in gapping and the afterglow,
cerise and tepid, demise archive.
It’s hard to see soul scars when heart beats
and even harder to remain in dreams,
glaze skies with pupils, at the white heat
defeat all fears and release some steam.
The moment squeezes love out of life.
VI.
News burns on tongues, gives smoke to rumors
to make adjustments when fresh blood cools down.
A headless trunk with gallows humor
hangs rules on order and leaves the town.
Main belfry spits out unnerving bells.
The hums lose echoes to grip walls tightly,
to cool in sweat and cupolas of throats.
They dress up face in bleakness straightly
to tune up larynx and suppress old gloats.
Thoughts, locked in circles, stick to their cells.
June 15, 2011
Дещо вільний переклад ось цієї штукенції:
http://stihi.ru/2011/03/14/9439
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
