Із Володимира Висоцького

Ти пішла собі - й може, так і слід,
й не зустрітись би знов, їй-бо,
а мене - в товарний, і - ген на схід,
до копалень цих в Бодайбо.

Не шукатимеш мій на карті кут,
й до батьків моїх - ні на крок,
а мені - дарма: буду я отут
мити золото за пайок.

Рейки скінчились, стихнув стук коліс,
зникла колія, бо - тупик.
Тут завити би - та немає сліз,
не добути їх з-під повік.

Добре, хай вже так, - забувай мене,
й що було у нас - хай це жарт,
тільки добре ти пам’ятай одне:
знов зустрітися нам не варт.

Строк мій скінчиться, - я усе терплю
й звідси вийду я, без облуд!
Та за час, що тут я на нарах сплю,
я забуду все будь-що-будь.

Тут ліси кругом, - хто б такі пройшов,
синизна така - так би й вив.
А за спиною - всі сім тищ верстов,
а попереду - сім років.

(2009)

*** ОРИГИНАЛ ***

Ты уехала на короткий срок,
Снова свидеться нам не дай бог,
А меня - в товарный и на восток,
И на прииски в Бодайбо.

Не заплачешь ты, и не станешь ждать,
Навещать не станешь родных,
Ну, а мне - плевать, я здесь добывать
Буду золото для страны.

Все закончилось, смолкнул стук колес,
Шпалы кончились, рельсов нет.
Эх, бы взвыть сейчас - жалко, нету слез,
Слезы кончились на земле.

Ты не жди меня, ладно, бог с тобой,
А что туго мне - ты не грусти,
Только помни: не дай бог со мной
Снова встретиться на пути.

Срок закончится, я уж вытерплю
И на волю выйду, как пить,
Но пока я в зоне на нарах сплю -
Я постараюсь все позабыть.

Здесь леса кругом гнутся по ветру,
Синева кругом, как не выть,
А позади шесть тысяч километров,
А впереди - семь лет синевы.