ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І. Я. ФРАНКА
------
Запрошую усю поетичну і письменницьку родину ПМ висловити свої думки і емоції по анонсованому мною даному і наступних творах ВИДАТНОГО КАМЕНЯРА, можна і у віршованій формі.

Ось де справжній вогонь в одежі слова!

Франко-це тема, яка постійно піднята, але не досліджена(тим і цікава).

розкішний автор.

Тож будемо досліджувати разом. Якщо комусь відомі цікаві факти з біографії, творчості, будь ласка, пишіть. Можна і улюблені рядки з інших творів Франка. Дякую.

Цей сіяч сіяв з раннього ранку. І у вечірню пору не спочивала його рука.Як воно на сьогодні дієслівні рими прибіднюють наші вірші, так присутність їх у Франкових творах наче збагачує їх.Які б рими не були - мова і стиль - неповторні!!! Приємно бути земляком такому видатному літератору, вчитися в нього, черпати із глибокої криниці його творчості.

"...Чи лиш на теє залізо те здале,
Щоб тебе в пута кували чужі?.."
На вільне і досконале СЛОВО Івана Франка не вистачить пут і кайданів...
Їх немає і не може бути!!!

А я было подумал, что новый автор. Но ударения... Что-то, - думаю, - не то.
Читаю-читаю, въезжаю-вкуриваю, проникаюсь - классно.
Это, как я понимаю, публикация к какой-то дате? Ну да, ну да - месяц с небольшим.

Удивительнейшей поэтической чистоты стихотворение.
И даты не при чем.

Единственное что - не нужно, наверное, пытаться эту прелесть и приемы копировать. Они далеки от технологий. Ибо наличие или отсутствие таланта в результате напоминают логическую единицу или нуль. Говорю как без нескольких курсов МВТУ математик. Промежуточные значения, как мне кажется, невозможны.

Так, пане Алексію, вірна заувага на рахунок наголосів. Але я спеціально не ставила великих букв, щоб твір виглядав естетично. Так що любі читачі наголоси корегуйте самі при читанні.

Щиро вдячна усім за відгуки. Але сваритися на сторінці ПОЕТА ми не будемо. Сподіваюся, що до усього гарного вже сказаного додадуть своє виважене поетичне слово всі інші поети, присутні на сайті.

Творчість Поета Івана Франко
Мистецтво орбіт потужного слова душі його.
Що в душі мав те, все
людям золотом-добром дарував.
Світло полум'я його, як і всіх поетів друзів,
синів України палатиме Вічно!
Пам'ятаемо, вивчаемо і разом
Нове будуемо.
Шана Вчителям!

Багато раз читав і чув неодноразово, і сам так помилково думав колись, що віршувальна техніка І.Франка важкувата, що він не являвся поетом "чистого" натхнення, котрий породжував легкі, мелодичні рядки, а був поетом, який писав вірші з величезними труднощами. Проте, розумію це з часом, помилявся я сам, помилялися й інші, бо йому було не легко писати вірші у незвичних для тогочасної української мови формах. Давайте ще не забувати про вплив польської, чи іншої іноземної мови, на літературну мову Західної України. Ось тоді, коли починаєш це усвідомлювати, починаєш по справжньому сприймати і розуміти прекрасну поезію І.Франка.

Наш молот - Слово, ним лупаєм
Скалу байдужості й облуди,
Чи поцінують труд наш люди? -
Цього не знаєм...

Схиляю голову перед цим велетом духу і слова і, як він колись, лупаймо разом цю скалу!

Щиро вдячна усім за такі теплі і щирі слова. Твори автора будуть час від часу анонсуватися. Сподіваюсь і надалі на активність наших поетів і поетес. Адже такими коментарями ви самовиражаєтеся і в той же час віддаєте належну шану поету, та й, зрештою, такі коментарі цікаво читати. Можна і подискутувати, але в межах розумного. І про наболілі питання, підняті у вірші Франком, які актуальні і понині.

А мені все чується:

"Лупайте сю скалу,
Нехай ні жар ні холод
Не спинять вас,
Зносіть і труд і спеку й холод,
Бо вам призначено
Скалу сесю розбить!"

"Земле моя, всеплодющая мати,
Сили що в твОїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!"

"Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Немов криниці дно студене,
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке не сповнене бажання
У нім з"являються і знову тонуть
На дні.

Розкіш, і глибина, і сила Каменяревого слова...

"Чом же не стався ти сіллю землі?" - краще і влучніше не скажеш! Повністю погоджуюся з коментами Володимира і Оксани. І, як Наталя, також схиляю голову перед НАШИМ велетом духу і слова! Років з 20 назад я написав вірш "Слово рідне", остання строфа якого звучала так:

"Слово рідне, вода джерелова -
Тепла хвиля у груди б’є...
Слово Лесине і Франкове,
Сина, мамине і моє..."