Дякую.

А щодо нюансів, то не поділяю Ваших міркувань:
1. Шрифт - це не тільки певний комплект друкарських літер, а й відбитки їх на папері (Великий тлумачний сдовник УМ, с.1631), тобто літери. За Вашою логікою виходить, що читати літери не можна, а їх можна лише бачити чи писати?

2. Остигнути - док. вид від остигати - "віддаючи тепло, поступово ставати холодним, холонути" (Там само, с. 863), тобто слово таке існує, означає саме те, що позначає тут, і є повноправним синонімом до запропонованого Вами "холонути".

Отож "не бійтесь заглядати у словник" ))))).


З усією моєю повагою до Вас мушу зазначити, що, на жаль, пуризм у мові - явище украй негативне, надто якщо йдеться про поезію. Не треба плутати поширене вживання із допустимим.

Повторю: з винятковою повагою.

Так небанально і витіювато! З наскоку не візьмеш, але дуже цікаво.

"Словників багато розвелось, майже як посібників по історії"
)))))))))


Ваша правда, але Великий тлумачний словник української мови на сьогодні, поки не здійснене нове видання академічного Тлумачного словника української мови, залишається одним із найавторитетніших сучасних тлумачних словників, має рекомендацію Міністерства освіти і науки України (до речі, створений словник на матеріалі старого академічного словника, тому додатково заслуговує на увагу).

А щодо рими.... Невже Ви думаєте, що я знаю так мало слів, що "притягую" їх за вуха під відповідну риму? ))))))


З повагою.

Та все ок. То я просто іронізувала. Не переймайтесь так. Просто, як лінгвіст за освітою і покликанням, я дуже люблю такі от розмови і заводжусь з півоберта. До того ж, якщо відверто, для мене критичні коментарі дуже цінні, заради них, власне і виставляю поезію: з боку завжди краще видно.

А щодо шрифту я ще думаю. От так ))))

Вітаю, Світланко!

Сподобалось, але, якщо дозволите, додам трішки своїх простецьких роздумів з приводу ідеального, що завжди десь над нами.

"давно", неначе, ключове, разом із "бригантини", але "давно" настільки вже відоме, що як ключик, в ідеалі, можливо краще би зіграло щось інше? "У морі дерев", "у море дерев"...
І "остигнуть" ніби трішки "запросто", може якесь багатопланове слово-дивовижу сюди би ще, ну навіть "оклигнуть"? )

І ще трішки в кінці?
"угору. Пора відпочинку." може щось на кшталт "угору, у тінь відпочинку..."?

Дуже перепрошую, якщо десь порушив істинну мелодію відчутого вами...

Люблю простецькі роздуми з приводу ідеального (*задоволено потирає руки, передчуваючи цікаву розмову*)

Щодо "давно" і моря - слушні зауваження. Спробувала змінити. Щоправда, правити вірші мені чомусь ніколи не вдається, легше новий написати ))))

А от "остигнуть" - воно моє, органічне. Я навпаки у цьому вірші хотіла б максимальної простоти, передати спокій, повільний потік часу, але, мабуть, перестаралася.

Те ж саме в кінці: сієста, тому і закінчення має бути відповідне (кільцеве): пора відпочинку. Хоча згодна, що надто просто. Подумаю, може, іще щось додам.

Спеку я відчула. І час, який плавиться од спеки...
"Остигнуть" - як на мене, саме те, що треба.
Закінчення - теж, по-моєму, досконале у своїй простоті. Не знаю... сприймаю теж з позиції читача.
Трішки "критики": боюсь, "максимальна простота" поезії в цілому - не Ваше. Та й нащо воно Вам?

Світлано, ось цей рядок:
"неначе секундно розділений день".

як варіант:
"немов по секунді розділений день"

Нехай живе компроміс! )

Хоча дещо цікаво в'яжуться
"І приспів любові гортанний
із вікон навпроти звучить."
із
"у вечір пливуть.
Повзе безнадійно в термометрі ртуть
угору. Пора відпочинку."

"у вечір" - я так розумію, що можливо вечір це вже трохи прохолода?
І ці чудесні звуки "приспіву гортанного" теж у "Пору відпочинку". Я знову ж таки про найтонші налаштування...

А про асфальт я так тому, що як на мене, він просто вмирає на спеці - геть мякне, видихається... але це щодо нашого асфальту :) тобто він не просто "остигає". )

Ех, де наша не пропадала! )

"звично" - "сонно"? :)
"мовчки читати " - "розповивати"? :)