Здався Вам той шрифт. ))))
Читають же шрифт Брайля?

Тоді чому не можуть читати інший шрифт. До того ж мова йде про переносне значення слова, художній засіб - метонімію - перенесення за суміжністю (Читати Шевченка, з натовпу озвався чорний сіряк і т. д.).

Сіряк - то не істота, а вид одягу.

А з приводу метонімії Ви мене таки не зрозуміли: це троп, художній засіб, не мною придуманий, дуже поширений, тому ніякої індульгенції не потребує. Подивіться у будь-якому літературознавчому довіднику.


Повернусь до розмови про пуризм.


На мою думку, якщо людина є питомо українським мовцем, тобто користується українською на підсвідомому рівні, то таке явище як дистрибуція або сполучуваність задається апріорі і не може бути предметом помилки. Інша справа, що при цьому мовець унаслідок браку відповідної освіти (тобто не належачи до кола осіб, посвячених у загальну домовленість, що правильно, а що ні) допускає порушення мовної норми, викликане а) незнанням суті описуваних явищ, а тому порушенням логіки їх взаємозв"язку; б) мовною інтерференцією, тобто русизми, російські кальки тощо; в) нерозрізненням мовних паронімів (адреса-адрес, заступник - замісник); г) стилістично невиправданим уживанням слів, що належать до спеціальної, діалектної, сленгової, вульгарної, згрубілої, просторічної, застарілої і т.д. лексики; д) незнанням доволі складних норм наголошення. Десь так.
Тоді ми говоримо про НЕДОРЕЧНЕ вживання. З таким треба боротись.

Якщо ж з точки зору мовної норми словосполучення не отримує "вето", тоді все чисто.

Ви говорите не про порушення мовної норми, а про недопустиму сполучуваність, оскільки таке поєднання алогічне. Однак мова йде не про офіційну доповідь, а про поезію, яка і будується, головним чином, ось на такій незвичній сполучуваності, яку ми іменуємо "художній засіб". Це основа, те, з чого витікає вірш, наче ріка із тоненького струмка. Наприклад, такий художній засіб як оксиморон - суцільний алогізм: гарячий сніг, з журбою радість обнялась і т. д. Однак завдяки цій алогічності твориться новий художній мікровсесвіт.

Зрозуміло, що з погляду читача щось може не сприйматись так, як хочеться авторові. Герменевтика - тонка штука. Я сприймаю Вашу читацьку позицію і, ще раз повторюю, поважаю її.


Але давайте правильно ставити акценти: "Я не сприймаю таке сполучення", "Мені воно видається ускладненим для розуміння" і т. д.

Мова -занадто динамічна система. Вона розвивається швидше, аніж ми встигаємо на усе те одягти гамівну сорочку. Тому до будь-якої коректури треба підходити з творчої точки зору, як на мене.


Насправді, усі викладені вище міркування стосуються тисяч випадків, які мені, з причини моєї професійної діяльності, доводиться спостерігати. Сумне явище, особливо, якщо мова йде про школу і шкільний твір, я уже мовчу про вірші.


З повагою.


Не просто настійлива, а вперта. Але піддаюсь переконуванню. ))))))))))

До речі, "читати" у цьому контексті геть не ключове слово, його легко можна замінити на "вивчати", наприклад:
і мовчки вивчати вигадливий шрифт ...

чи щось подібне. Як Ви гадаєте, така заміна виглядатиме логічніше?))

Хм..... Мені навіть більше так подобається: не читати, а тільки розшифровувати вигадливий, але геть незнайомий шрифт.


Біжу змінювати.

Вважайте, що формально Ви мене переконали )))))))))

Але усе написане вище уважно перечитайте: це важливо.

Да нормально всё! Оцепитесь Вы от стихо...)))!

))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
Ага. Глас вопиющего.

Дорога Світланко, за тиждень-другий, коли ви забудете все, що коментувалося, знову собі спокійно поверніться і все відразу отримає цілісну гармонію...

Ваша правда. Я зазвичай залишаю у чернетковому файлі первісний варіант, а потім, якщо маю сумніви, повертаюсь. Однак тут і зараз мені якраз дуже подобається відшліфоване нашими спільними зусиллями.

То просто зачепив пан Комаров дуже наболілу тему: набридло воювати з пуризмом, особливо якщо подібне йде від людей, які тільки вчора взялись до української і ні бельмеса у ній не розуміють (безвідносно до особистостей, у загальному маю на увазі). Тому і вдаюсь до таких розлогих опусів )))).

Пане Олександре, авта, кіна, евро і Севастопіль - це "перли" у стилі СТБ, які, якраз, ніякого відношення до нового у мові не мають. Ці форми слів - із старого нового проекту правопису, що викликав такий резонанс кілька років тому, що врешті вирішили поки його відкласти. На мою думку, цей проект - данина діаспорі, адже саме так вимовляють (та і пишуть) ці слова там. Справа у тому, що основна частина діаспорної інтелігенції емігрувала у першій третині ХХ ст., тоді діяв правопис, який частково закріплював ці норми; частково вони сформувались під впливом іншомовного оточення. До того ж переважна більшість свідомої інтелігенції, що зберегла навіть у екзилі рідну мову, родом із Західної України, а тому (мій поклін і шана усім львів"янам) їхня мова відобразила типовий різновид української, характерний для цієї території. У основі сучасної української мови уже двісті років лежить наддніпрянська говірка, якою писали Котляревський, Шевченко, Квітка-Основ"яненко, а тому галицькі варіанти, що не збігаються із загальнонародними, є такими ж ненормативними, як і подільські, донецькі і т. д.
Саме тому варто орієнтуватись на геть недосконалий, але чинний нині правопис 1993 р., а мовлення СТБ сприймати як їхню примху, яка до сучасної української літературної мови має дотичний стосунок.

Щодо літери г з хвостиком (чортова клавіатура)- тут окрема історія. Бачите, в українській і російській г передає різні звуки: російський - задньоязиковий проривний, український - глотковий фрикативний. Але у ряді запозичених слів виникла потреба паралельно вживати обидва ці звуки і послідовно розрізняти їх: гніт (тиск) і г-ніт (з хвостиком) (у лампі); грати (на інструменті) і г-рати (у в"язниці) тощо. Якщо звук служить для розрізнення слів, значить він є окремою фонемою, що потребує власного позначення. В українській таке позначення було іще з 14 ст. Ось тут почитайте: http://uk.wikipedia.org/wiki/Ґ

Те ж саме стосується термінології: менше слухайте вчорашніх "убіждьонних расєян" (типу акушерка - пупкорізка), а більше звертайтесь до академічних словників, довідників із культури мови, термінології (слава богу, їх нині є достатньо і у неті, і у бібліотеках): там усе просто, демократично, логічно. Іще не усе впорядковано, але тенденція дуже позитивна.

з повагою.

))))))
Не переймайтесь так, Олександре: саме тому, що Вас не знаю, "з повагою" кожного разу і пишу. Я ж інші коментарі так не підписую )).

Просто інтернет-спілкування не дозволяє передати емоції, а викладені мною типу наукові опуси можуть бути сприйняті як образливі і навіть агресивні, але я зовсім не хочу образити співрозмовника, незалежно від його статусу та іншихз прибамбасів. Аби цього не трапилось, я підписую "з повагою".

Будьмо знайомі )))))