ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вадим Василенко
2024.05.18 20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом

Тетяна Левицька
2024.05.18 18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.

Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом

Микола Соболь
2024.05.18 11:26
Шановна редакція майстерень! Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт

Віктор Кучерук
2024.05.18 06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.

Микола Соболь
2024.05.18 05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,

Артур Курдіновський
2024.05.18 01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.

Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:

Ілахім Поет
2024.05.18 00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду

Іван Потьомкін
2024.05.17 20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось

Володимир Каразуб
2024.05.17 19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,

Козак Дума
2024.05.17 15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?

А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.

Світлана Пирогова
2024.05.17 09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.

Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,

Козак Дума
2024.05.17 09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*

Юрій Гундарєв
2024.05.17 09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»… Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово

Віктор Кучерук
2024.05.17 05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.

Артур Курдіновський
2024.05.17 04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.

Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -

Ілахім Поет
2024.05.17 00:04
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Щастя
А правда, щастя приходить тихо? Так, що його і не помітиш? І як помітити? Ремонт, робота, не дали премії – і навіть на ту 20 незалежність не дали премії – працюй тілом, якщо хочеш заробити, нє? Що за дурні думки? Мабуть, не дурні, мабуть, згадала Маланюкове "Лежиш, розпусто, на розпутті" – і це про неї, про рідну неньку-Україну, яка отак от взяла і наплювала в душу – може, це ще й стерпіли б, але ж наплювала в кишеню рідним дітям – куди ж біжиш, розпусто, вже визначилася? До Ваньки чи до Ганса? І вашим і нашим – аби всім було добре – це ж мораль повії, чому я досі цього не розуміла? Колись, у дитинстві, дивилася кіно в старому кінотетрі – і коли знала – оце отут буде засідка, а Їх спіймають – як би то Їх повідомити, як би то Їм передати отаке повідомлення – щоб знали, щоб не впіймалися... А оті страшні фільми про війну – хотілося всіх попередити – дивіться, люди, слухайте, люди, то німці їдуть в село, то будуть палити ваші хати, тікайте, рятуйтеся... А німцям хотілося сказати – ні, не їдьте туди, їдьте десь інакше, бо вас там повбивають...Як тоді малій дитині було жаль усіх, і як ота дуренна доброта просилася на світ і просила пожаліти усіх – і ваших, і наших...
І ваших, і наших... таке дивне щастя – не хоче іти до всіх одночаснео, і ваших і наших не визнає, вибіркове, холєра, таке вибіркове, таке воно швидке – бери, лови, як встигнеш, як вистачить тобі розуму, як вистачить тобі серця – зрозуміти – оце – ось – воно – і милуйся оту неповторну – таки неповторну – одну-однісіньку мить – бо дано тобі – ЩАСТЯ!!!!
Сльози дурні. А може , навпаки – дуже мудрі, бо випливають, як сатисфакція усім твоїм нереалізаваним мріям – як розуміння реалій – (боже, яке дурне слово – реалії – медалі, регалії, подалі... і все це таке далеке від справжнього ...)
Такий нині день, що намішалося усього ... Так вперто себе переконувала - так, зізнайся, таки переконувала, займалася самонавіюванням – ось твоє щастя, кудлатеньке, бородате і майже двохметрового росту – лежить чемним диванним валочком на ліжку, щось робить, живе своїм життям поруч із тобою, питає, що нині на вечерю, розказує тобі свої життєві премудрості, від яких у тебе опускається голова (хоч би не помітив мого презирства!), але деколи себе опановуєш і навіть у такт підтверджуєш – от, який ти в мене молодець, добре, що ти мені це сказав (аякже, психологи радять підтримувати чоловіка, хоча б ілюзорно, він же слабак, він же потребує визнання і словесної похвали, він – мала дитина.... сумно... сумно, що не розуміє, наскільки я відчуваю його недорозвинутість...) От, зараз маю можливість нарватися на шквал чоловічого обурення – що за кобіта така, самозакохана – вона презирлива, вона зневажає свого єдиного-благовірного – о, чоловіки, як би я хотіла його обожнювати, тішитися ним, як би я хотіла ним пишатися і відчувати своєю опорою, розумом і совістю...
Не дається. Отаке невловне щастя – не дається))) скоро 25 літ намагаюся зловити оте щастя – пишатися своїм чоловіком – і от, останнім часом наче і зуміла–зловила-зрозуміла...
А все тому, що коліжанка моя розлучилася із своїм чоловіком – молодша, впевненіша у своїх силах, і- а оце, мабуть, визначальне – знайшла ІНШОГО ЧОЛОВІКА, З ЯКИМ ВІДЧУЛА СЕБЕ ЖІНКОЮ... Те, що вона страшно розчарувалася у ньому (іншому) згодом – це не так страшно. Страшно, що вони – "колишні" - ділять дітей, хату, страшно, що відкрилися брандспойти бруду – і - ... пішло-поїхало.. оце страшно... і коли я стала свідком того, як мою чарівну, милу, розумну – мою маленьку і тендітну коліжанку чоловік викинув з хати – просто поміняв замки і не пустив її до хати, яку вони спільно будували десять років... і після того, як на опікунській раді він заявив, що колишня дружина не переймається проблемами старшого сина – а сам вкрав , буквально вкрав того старшого сина – забрав з гімназіїї, а моя коліжанка не знала, де шукати дитину – і от...
Я отоді зрозуміла, що щаслива. Таки мабуть треба побачити якийсь жах, щоб збагнути, яке твоє щастя.
Нині погиркалися з чоловіком так, що бідні двері ледь не поламалися, лупаючи об одвірки... Дурна причина – ремонт... Причини завжди дурні... А ще за півгодини до того обіймалися ніжно і пристрасно, користаючи моментом, що доньки іще нема вдома- і нам ніхто не заважатиме)))) О, класика анекдотів про малометражні квартирки))))
Щоб трохи зняти напругу, пішла ввинести сміття. Оцей сусідський песик ... Так привітно махає хвостом – усе так просто – привіт, ти мені подобаєшся... І я таки присіла коло нього, погладила по кудлатій голові... Поговорила з ним... Чсому так добре з безсловесними створіннями? Цей малий кудлатик не пече тебе словами про те, як тебе любить – чи ненавидить ... Яким для нього важливим є кожне твоє слово.. Ой, а про що це я – та про того, іншого кудлатого... Є такий чоловік, що в словах мене обожнює і робить дивні, навіть чудернацькі, навіть, можна сказати, великі речі - заради мене. Але я йому не вірю. Він казав, що мене любить – не вірила. Він казав, що мене застрілить – не вірила. А потім узяв і видав цілу книжку віршів – і усі про любов – до мене – ооо, таки це не щодня буває. .. А я прочитала її, як строгий редактор і знайшла купу правок і недоречностй... Він не знає, як уже мене назвати – найжорстокішою чи найпрекраснішою... Найбентежніше те, що став будувати церкву у своєму селі – каже, через мене, заради мене, церкву - як мене...
Позавчора її вже освятили. А нині він таки увірвався до мене на роботу – вбіг у мій кабінет – і, яке щастя, таки щастя, що я була не сама, що мій колега, хоч і був у відпустці, але таки на кілька годин вийшов на роботу, щоб виконати своє завдання... Як він мене врятував... Шаленець-поет поклав на стіл квіти (три величезні домаші троянди) і срібний браслет, вигукував якісь фрази про те, яка я прекрасна жінка... Я мовчки стиснула плечима і не переривала своєї розмови по телефону...Єдине речення у відповідь "Я зайнята" . Пішов.... Отаке щастя.... Летить-біжить до мене, закохане і шалене...А не віриш... І йдеш до свого домашнього кудлатика, і готуєш йому вечерю, і терпиш його вибрики, і лупаєш в гніві дверима...
Одне збагнула – у ваших і наших щастя не бавиться....




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-31 19:37:53
Переглядів сторінки твору 6593
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.821
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 19:49:31 ]
Дуже сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 23:23:05 ]
Дякую, Наталю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-08-31 23:11:18 ]
ЖИТТЯ, Любо! Що тут сказати, все як воно є... Правдиво. І моцно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 23:29:06 ]
Сам знаєш, Іване, розумієш. Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 10:10:22 ]
Ех... щасливиця!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 23:28:30 ]
Угу))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-01 12:30:03 ]
Кудлатики, кудлатики, кругом одні кудлатики. А лисеньких жонатиків хто, Любонько, кохатиме? Жартую. Просто волохато-бородатих "ведмедиків" теж вважаю вінцем творіння рук Господніх. :-) Чудова фраза "у наших і ваших щастя не бавиться", добре, що збагнули. Це так важливо, вчасно зрозуміти елементарні речі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 23:27:48 ]
Я зрозуміла, що елементарні речі даються дуже важко - ціною таки, справді, життя, нервів, здоров"я, втрат - але таки добре, що вдається їх зрозуміти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 14:00:07 ]
Щастя річ непостійна. Не те щоб воно було зрадливим, просто це миті. А миті не тягнуться вічно, на зміну їм приходять інші миті... Не раз ловила себе на думці, що буваю щасливою і нещасною одночасно. Дивне відчуття...
Щасливих митей вам, Любо, і якомога більше!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 23:28:17 ]
Щиро дякую, Адель!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-01 14:55:14 ]
Ось часи настають! Поети церкви зводять. Раніше бандюки по селах починали будувати, вірніше фінансували хоч початок будівництва. А тут поет, душа, романтікє! І замість подяки - "Я зайнята!".
А може це на краще, а то валочок з дивану встане і в зуби як бах!
Колишні хату поділили?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 23:25:13 ]
А як же мені не раз хочеться саме того, аби той валочок устав із дивану і таки - в зуби - бах...
Дивні жіночі бажаня, нє?
А хату ще не поділили...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самба Літа (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-01 17:19:58 ]
"Таки мабуть треба побачити якийсь жах, щоб збагнути, яке твоє щастя" - чиста правда, іноді такого наслухаєшся і надивишся!.. І розумієш, скільки маєш щастя щодня довкола себе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-09-01 23:30:04 ]
Усе оцінюється в порівнянні. І ота проста філософія - жити і тішитися тим, що маєш - ох, яка складна! Правда?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-02 16:23:34 ]
В зуби жінці? Ну, ні. Для жінки щось інше, так шоби шось. А в зуби кавалєру.
Ділителі хай не поспішають, іше складати доведеться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 10:57:29 ]
Курйоз - я мала на увазу в зуби -отому кудлатому навіженому,а не жінці)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-17 11:44:22 ]
Любонько , дуже емоційно, прямо в душу...
Дуже прошу прочитати мій твір "Перевали життя", дати свій коментар, буду вдячна за увагу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2016-10-18 01:06:04 ]
В сімейному житті - як у лотереї: головний приз (щастя) виграє один на мільйон, інші вчаться тішитись навіть десяткою і тим, що не програли(, аби не втягуватись у гру. Привіт, Любцю, добре написано. Все, як Мольфар полюбляє)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2016-10-19 09:51:44 ]
Дякую, Ярославе! То таки давненько писалося, але і нині те писання моє мене повертає до віднайденої простої істини. Щастя - ось воно, в тобі, тільки люби, тільки сама зрозумій...