Хм... Не чула ще такого))) Але вона (Ахматова) мала рацію! Як створений вірш, знає тільки його автор, інші ж можуть лиш віддалено здогадуватися :)

Дякую, Олю!

Так, той склад зайвий і поставив я його
спеціально, щоб умістити все, що я задумав. Тому й розбив ту останню стрічку. Читати її треба з логічними паузами і обов"язково з довгою після - Я)
І ще!
Щоб ти знала, Олю! Цей вірш - це відповідь на твої звіряння про свої пошуки в коментах до твого останнього вірша. Якщо чесно, я не збирався його так швидко публікувати. Але пишучи тобі коментар, подумав, що це було б доречно.
Тому сприймай це як подяку тобі за твого гарного вірша)

тобто "... болить. Я -" - отак треба. між болить і Я пауза не потрібна. читається, наче в наших словах з апострофом.

я твій вірш розумію навіть краще, ніж свій :) дякую!

о, а мені твій ЛГ дуже подобається))) щодо законів - як кажуть, не людина для закону, а навпаки)) їх в потрібний час треба переступати – саме цим мені твій ЛГ і близький)

Дякую, Василю! Вам теж - привіт!) Дуже приємно, що вірш вам сподобався)

Дякую, Чорі!)
хоч я вже декого й дістав своїми непрофесійними коментарями, але поясню.
В мене свій погляд на звучання цього слова в українській мові. я відчуваю , що оте вю - в нас на 99% появилося через Росію. В мене не на слуху оте французьке vu, хоч це й не надто принципово. (хоч на слуху безліч французьких слів і ніде мені не пригадується така груба передача оцього вю - швидше за все воно звучить нгабагато м"якше - десь посередині між цими крайніми звучаннями (це нескладно перевірити, мабуть)) . це звукосполучення [viu]- взагалі незвичне для української як мабуть і для десятків інших європейських мов (мабуть через складнощі у вимові, ну а в українській між звуками в і ю завжди стоїть апостроф, тобто звук "й" ) . у всякому разі саме так твердо воно звучить англійською, ну і польською, наприклад.
я вже казав, що я не маю філологічної освіти. тому мені бракує термінологічного інструментарію, чи як це там у вас.) тому вибачай) але в мене в цьому непогана інтуїція, та й практичний досвід. В свій час я захоплювався вивченням багатьох іноземних мов.
а щодо "він мене болить". ну ДУЖЕ мені хочеться в цьому куплеті використати ще одну дуже співзвучну риму, до тих що прозвучали в куплеті, тим більше, що вона дуже доречна, бо демонструє моє бажання не просто "понарікатити", а якось змінити ситуацію.

із запізненням мені почали пригадуватися всякі там "дифтонги")

Ярославе, не хочу пускатися в довгі суперечки, тому процитую посібник з французької фонетики
http://lib.mlm.ru/french/27.htm

u furie mur произносится с вытянутыми вперёд губами, как "ю" в слове "люблю"

ou, oû, mou ragoût "ou" используется, чтобы из "лЮбовного" "u" сделать "обычный у"

ще забула сказати про не дуже милозвучний момент "там мій слід."

в принципі. я можу з тобою погодитись, хоч і далі не певен, що це все те ж українське "вю".
але я сказав, що не це є важливим. для себе я прийняв рішення і, не нав"язуючи це комусь іншому, в своїх поезіях я буду пропагувати своє бачення подібних спірних (хай навіть лише для мене) питань. бо допускаю, що що це вю, крім української і російської, є лише в якихось досить таки специфічних мовах.

згоден, але не може все бути аж таким милозвучним, коли така концентрація змісту і рим в одному катрені. навряд чи зможу щось змінити. хоч задумаюся над цим.
Дякую)