Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.08
07:18
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
2025.12.08
06:50
Перепілка ляскає у житі,
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
2025.12.08
00:02
Вранці протер очі заспаний день,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
2025.12.07
22:20
Заборонений плід закотився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
2025.12.07
22:16
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.12.07
22:02
Потребність спокою зросла…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
2025.12.07
19:04
твою поезію я глибоко шаную і ціню,
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
2025.12.07
18:01
Уроки лінь робити, купа всього у Сашка.
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
2025.12.07
12:23
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
2025.12.07
08:06
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
2025.12.07
06:13
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
2025.12.07
04:57
Володимиру Діброві
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
2025.12.06
22:19
Заблукав я в епохах минулих.
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
2025.12.06
15:04
З екрана телевізора в кімнату навпроти долинав голос американського президента Джо Байдена — трохи хриплий і, як завше, спокійний.
«Чи не щовечора чую застереження? — подумав Згурський, за звичкою вибираючи книгу для читання з сотень придбаних. — Невже з
2025.12.06
05:21
уже була ніч спекотна довга літня
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Цілюще диво кохання
На сторінках свого нового, захоплюючого роману «Диво» відома англійська письменниця сучасності, Даніела Стіл, відкриває перед читачем нову грань однієї із «вічних тем», яку читач розкриває для себе по –новому, водночас співпереживаючи героям роману намагається зрозуміти глибинну, навіть дещо приховану сутність їхніх проблем.
Головний герой роману – бізнесмен Кевін Томпсон важко переживає смерть своєї дружини. Щовечора він читає її листи та вірші, про існування яких він не знав, поки дружина не відійшла у інший кращий світ. Спочатку Кевін деякий час подорожує на яхті свого друга, а повернувшись додому переживає нестерпні муки каяття. Він картає себе через те, що приділяв дружині мало уваги, адже для нього на першому місці була робота і бізнес. Зараз Кевінові залишається лише почуття провини і усвідомлення того, що вже неможливо виправити ситуацію і змінити хоч щось на краще.
Дружина не схвалювала його захоплення морем та кораблями, оскільки багато років тому, через нещасний випадок загинув син Кевіна, а доросла дочка не спілкується з батьком, бо не вибачила йому неуважність до себе та матері, якої зазнала ще у дитинстві.
У житті Мегі Дартман, сусідки Кевіна, також нещодавно трапилося невимовне горе –її син –підліток, перебуваючи у стані депресії, наклав на себе руки. Проте, незважаючи на важку втрату, сильна та наполеглива жінка вирішує свою проблему, працюючи на «телефоні довіри» для депресивних підлітків. Допомагаючи і вирішуючи проблеми інших, вона рятується сама.
Молодий, щирий хлопець Джек Адамс, який лагодить будинки Кевіна та Меггі після нищівного буревію, що вирував у Сан-Франциско, стає справжнім другом для обох героїв і спонукає зрозуміти, що їх серця поєднує більше, ніж дружба…
Письменниця майстерно висвітлює сплетіння людських доль та почуттів, що дозволяє не згубитись у шаленому вирі життя.
Слід зазначити, що сюжетові роману притаманна реалістичність оповіді, експресивність, автор показує складний та суперечливий внутрішній світ персонажів, спонукає читача глибше осягнути особливості їхніх характерів, мотиви їхніх вчинків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цілюще диво кохання
Стіл Даніела., Диво. Х., «Клуб сімейного дозвілля», 2008.-176 с.
Впродовж віків, люди намагаються збагнути неперевершену багатогранність та неповторність кохання. Неймовірна сила цього палкого почуття, дуже часто допомагає знаходити вихід та правильне рішення у найскладніших життєвих ситуаціях.
На сторінках свого нового, захоплюючого роману «Диво» відома англійська письменниця сучасності, Даніела Стіл, відкриває перед читачем нову грань однієї із «вічних тем», яку читач розкриває для себе по –новому, водночас співпереживаючи героям роману намагається зрозуміти глибинну, навіть дещо приховану сутність їхніх проблем.
Головний герой роману – бізнесмен Кевін Томпсон важко переживає смерть своєї дружини. Щовечора він читає її листи та вірші, про існування яких він не знав, поки дружина не відійшла у інший кращий світ. Спочатку Кевін деякий час подорожує на яхті свого друга, а повернувшись додому переживає нестерпні муки каяття. Він картає себе через те, що приділяв дружині мало уваги, адже для нього на першому місці була робота і бізнес. Зараз Кевінові залишається лише почуття провини і усвідомлення того, що вже неможливо виправити ситуацію і змінити хоч щось на краще.
Дружина не схвалювала його захоплення морем та кораблями, оскільки багато років тому, через нещасний випадок загинув син Кевіна, а доросла дочка не спілкується з батьком, бо не вибачила йому неуважність до себе та матері, якої зазнала ще у дитинстві.
У житті Мегі Дартман, сусідки Кевіна, також нещодавно трапилося невимовне горе –її син –підліток, перебуваючи у стані депресії, наклав на себе руки. Проте, незважаючи на важку втрату, сильна та наполеглива жінка вирішує свою проблему, працюючи на «телефоні довіри» для депресивних підлітків. Допомагаючи і вирішуючи проблеми інших, вона рятується сама.
Молодий, щирий хлопець Джек Адамс, який лагодить будинки Кевіна та Меггі після нищівного буревію, що вирував у Сан-Франциско, стає справжнім другом для обох героїв і спонукає зрозуміти, що їх серця поєднує більше, ніж дружба…
Письменниця майстерно висвітлює сплетіння людських доль та почуттів, що дозволяє не згубитись у шаленому вирі життя.
Слід зазначити, що сюжетові роману притаманна реалістичність оповіді, експресивність, автор показує складний та суперечливий внутрішній світ персонажів, спонукає читача глибше осягнути особливості їхніх характерів, мотиви їхніх вчинків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
