Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.04
19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2026.07.04
16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony
The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category
The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet
2026.07.04
13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
2026.07.04
13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
2026.07.04
12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
2026.07.04
12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
2026.07.04
10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
2026.07.04
09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
2026.07.04
07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
2026.07.04
05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ
1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов
2026.07.03
22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
2026.07.03
20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Цілюще диво кохання
На сторінках свого нового, захоплюючого роману «Диво» відома англійська письменниця сучасності, Даніела Стіл, відкриває перед читачем нову грань однієї із «вічних тем», яку читач розкриває для себе по –новому, водночас співпереживаючи героям роману намагається зрозуміти глибинну, навіть дещо приховану сутність їхніх проблем.
Головний герой роману – бізнесмен Кевін Томпсон важко переживає смерть своєї дружини. Щовечора він читає її листи та вірші, про існування яких він не знав, поки дружина не відійшла у інший кращий світ. Спочатку Кевін деякий час подорожує на яхті свого друга, а повернувшись додому переживає нестерпні муки каяття. Він картає себе через те, що приділяв дружині мало уваги, адже для нього на першому місці була робота і бізнес. Зараз Кевінові залишається лише почуття провини і усвідомлення того, що вже неможливо виправити ситуацію і змінити хоч щось на краще.
Дружина не схвалювала його захоплення морем та кораблями, оскільки багато років тому, через нещасний випадок загинув син Кевіна, а доросла дочка не спілкується з батьком, бо не вибачила йому неуважність до себе та матері, якої зазнала ще у дитинстві.
У житті Мегі Дартман, сусідки Кевіна, також нещодавно трапилося невимовне горе –її син –підліток, перебуваючи у стані депресії, наклав на себе руки. Проте, незважаючи на важку втрату, сильна та наполеглива жінка вирішує свою проблему, працюючи на «телефоні довіри» для депресивних підлітків. Допомагаючи і вирішуючи проблеми інших, вона рятується сама.
Молодий, щирий хлопець Джек Адамс, який лагодить будинки Кевіна та Меггі після нищівного буревію, що вирував у Сан-Франциско, стає справжнім другом для обох героїв і спонукає зрозуміти, що їх серця поєднує більше, ніж дружба…
Письменниця майстерно висвітлює сплетіння людських доль та почуттів, що дозволяє не згубитись у шаленому вирі життя.
Слід зазначити, що сюжетові роману притаманна реалістичність оповіді, експресивність, автор показує складний та суперечливий внутрішній світ персонажів, спонукає читача глибше осягнути особливості їхніх характерів, мотиви їхніх вчинків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цілюще диво кохання
Стіл Даніела., Диво. Х., «Клуб сімейного дозвілля», 2008.-176 с.
Впродовж віків, люди намагаються збагнути неперевершену багатогранність та неповторність кохання. Неймовірна сила цього палкого почуття, дуже часто допомагає знаходити вихід та правильне рішення у найскладніших життєвих ситуаціях.
На сторінках свого нового, захоплюючого роману «Диво» відома англійська письменниця сучасності, Даніела Стіл, відкриває перед читачем нову грань однієї із «вічних тем», яку читач розкриває для себе по –новому, водночас співпереживаючи героям роману намагається зрозуміти глибинну, навіть дещо приховану сутність їхніх проблем.
Головний герой роману – бізнесмен Кевін Томпсон важко переживає смерть своєї дружини. Щовечора він читає її листи та вірші, про існування яких він не знав, поки дружина не відійшла у інший кращий світ. Спочатку Кевін деякий час подорожує на яхті свого друга, а повернувшись додому переживає нестерпні муки каяття. Він картає себе через те, що приділяв дружині мало уваги, адже для нього на першому місці була робота і бізнес. Зараз Кевінові залишається лише почуття провини і усвідомлення того, що вже неможливо виправити ситуацію і змінити хоч щось на краще.
Дружина не схвалювала його захоплення морем та кораблями, оскільки багато років тому, через нещасний випадок загинув син Кевіна, а доросла дочка не спілкується з батьком, бо не вибачила йому неуважність до себе та матері, якої зазнала ще у дитинстві.
У житті Мегі Дартман, сусідки Кевіна, також нещодавно трапилося невимовне горе –її син –підліток, перебуваючи у стані депресії, наклав на себе руки. Проте, незважаючи на важку втрату, сильна та наполеглива жінка вирішує свою проблему, працюючи на «телефоні довіри» для депресивних підлітків. Допомагаючи і вирішуючи проблеми інших, вона рятується сама.
Молодий, щирий хлопець Джек Адамс, який лагодить будинки Кевіна та Меггі після нищівного буревію, що вирував у Сан-Франциско, стає справжнім другом для обох героїв і спонукає зрозуміти, що їх серця поєднує більше, ніж дружба…
Письменниця майстерно висвітлює сплетіння людських доль та почуттів, що дозволяє не згубитись у шаленому вирі життя.
Слід зазначити, що сюжетові роману притаманна реалістичність оповіді, експресивність, автор показує складний та суперечливий внутрішній світ персонажів, спонукає читача глибше осягнути особливості їхніх характерів, мотиви їхніх вчинків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
