Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.20
21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
2026.03.20
19:41
Михайло Голодний (1903-1949)
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
2026.03.20
18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2026.03.20
16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
2026.03.20
15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
2026.03.20
11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
2026.03.20
10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом
2026.03.20
08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
2026.03.20
07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
2026.03.20
05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей
Твою машкару
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей
Твою машкару
2026.03.19
23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена
2026.03.19
18:47
Імла незгод і світлий смуток –
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.
Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.
Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,
2026.03.19
18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.
Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.
Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,
2026.03.19
16:57
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с
2026.03.19
16:26
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.
Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.
Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,
2026.03.19
11:07
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.
Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.
Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Цілюще диво кохання
На сторінках свого нового, захоплюючого роману «Диво» відома англійська письменниця сучасності, Даніела Стіл, відкриває перед читачем нову грань однієї із «вічних тем», яку читач розкриває для себе по –новому, водночас співпереживаючи героям роману намагається зрозуміти глибинну, навіть дещо приховану сутність їхніх проблем.
Головний герой роману – бізнесмен Кевін Томпсон важко переживає смерть своєї дружини. Щовечора він читає її листи та вірші, про існування яких він не знав, поки дружина не відійшла у інший кращий світ. Спочатку Кевін деякий час подорожує на яхті свого друга, а повернувшись додому переживає нестерпні муки каяття. Він картає себе через те, що приділяв дружині мало уваги, адже для нього на першому місці була робота і бізнес. Зараз Кевінові залишається лише почуття провини і усвідомлення того, що вже неможливо виправити ситуацію і змінити хоч щось на краще.
Дружина не схвалювала його захоплення морем та кораблями, оскільки багато років тому, через нещасний випадок загинув син Кевіна, а доросла дочка не спілкується з батьком, бо не вибачила йому неуважність до себе та матері, якої зазнала ще у дитинстві.
У житті Мегі Дартман, сусідки Кевіна, також нещодавно трапилося невимовне горе –її син –підліток, перебуваючи у стані депресії, наклав на себе руки. Проте, незважаючи на важку втрату, сильна та наполеглива жінка вирішує свою проблему, працюючи на «телефоні довіри» для депресивних підлітків. Допомагаючи і вирішуючи проблеми інших, вона рятується сама.
Молодий, щирий хлопець Джек Адамс, який лагодить будинки Кевіна та Меггі після нищівного буревію, що вирував у Сан-Франциско, стає справжнім другом для обох героїв і спонукає зрозуміти, що їх серця поєднує більше, ніж дружба…
Письменниця майстерно висвітлює сплетіння людських доль та почуттів, що дозволяє не згубитись у шаленому вирі життя.
Слід зазначити, що сюжетові роману притаманна реалістичність оповіді, експресивність, автор показує складний та суперечливий внутрішній світ персонажів, спонукає читача глибше осягнути особливості їхніх характерів, мотиви їхніх вчинків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цілюще диво кохання
Стіл Даніела., Диво. Х., «Клуб сімейного дозвілля», 2008.-176 с.
Впродовж віків, люди намагаються збагнути неперевершену багатогранність та неповторність кохання. Неймовірна сила цього палкого почуття, дуже часто допомагає знаходити вихід та правильне рішення у найскладніших життєвих ситуаціях.
На сторінках свого нового, захоплюючого роману «Диво» відома англійська письменниця сучасності, Даніела Стіл, відкриває перед читачем нову грань однієї із «вічних тем», яку читач розкриває для себе по –новому, водночас співпереживаючи героям роману намагається зрозуміти глибинну, навіть дещо приховану сутність їхніх проблем.
Головний герой роману – бізнесмен Кевін Томпсон важко переживає смерть своєї дружини. Щовечора він читає її листи та вірші, про існування яких він не знав, поки дружина не відійшла у інший кращий світ. Спочатку Кевін деякий час подорожує на яхті свого друга, а повернувшись додому переживає нестерпні муки каяття. Він картає себе через те, що приділяв дружині мало уваги, адже для нього на першому місці була робота і бізнес. Зараз Кевінові залишається лише почуття провини і усвідомлення того, що вже неможливо виправити ситуацію і змінити хоч щось на краще.
Дружина не схвалювала його захоплення морем та кораблями, оскільки багато років тому, через нещасний випадок загинув син Кевіна, а доросла дочка не спілкується з батьком, бо не вибачила йому неуважність до себе та матері, якої зазнала ще у дитинстві.
У житті Мегі Дартман, сусідки Кевіна, також нещодавно трапилося невимовне горе –її син –підліток, перебуваючи у стані депресії, наклав на себе руки. Проте, незважаючи на важку втрату, сильна та наполеглива жінка вирішує свою проблему, працюючи на «телефоні довіри» для депресивних підлітків. Допомагаючи і вирішуючи проблеми інших, вона рятується сама.
Молодий, щирий хлопець Джек Адамс, який лагодить будинки Кевіна та Меггі після нищівного буревію, що вирував у Сан-Франциско, стає справжнім другом для обох героїв і спонукає зрозуміти, що їх серця поєднує більше, ніж дружба…
Письменниця майстерно висвітлює сплетіння людських доль та почуттів, що дозволяє не згубитись у шаленому вирі життя.
Слід зазначити, що сюжетові роману притаманна реалістичність оповіді, експресивність, автор показує складний та суперечливий внутрішній світ персонажів, спонукає читача глибше осягнути особливості їхніх характерів, мотиви їхніх вчинків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
