Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.04
21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
2026.10.04
21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
2026.10.04
18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
2026.10.04
15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
2026.10.04
13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п
2026.10.04
13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.
До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.
До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
2026.10.04
10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ
(замість Післямови)
Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат
2026.10.04
10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
2026.10.04
07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.
2026.10.03
22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
2026.10.03
20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.
Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.
Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
2026.10.03
17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.
Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.
Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси
2026.10.03
13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.
Пишу, пишу життя, немов роман,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.
Пишу, пишу життя, немов роман,
2026.10.03
13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.
2026.10.03
12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене
я помічав твій біль неясний
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене
я помічав твій біль неясний
2026.10.03
12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Цілюще диво кохання
На сторінках свого нового, захоплюючого роману «Диво» відома англійська письменниця сучасності, Даніела Стіл, відкриває перед читачем нову грань однієї із «вічних тем», яку читач розкриває для себе по –новому, водночас співпереживаючи героям роману намагається зрозуміти глибинну, навіть дещо приховану сутність їхніх проблем.
Головний герой роману – бізнесмен Кевін Томпсон важко переживає смерть своєї дружини. Щовечора він читає її листи та вірші, про існування яких він не знав, поки дружина не відійшла у інший кращий світ. Спочатку Кевін деякий час подорожує на яхті свого друга, а повернувшись додому переживає нестерпні муки каяття. Він картає себе через те, що приділяв дружині мало уваги, адже для нього на першому місці була робота і бізнес. Зараз Кевінові залишається лише почуття провини і усвідомлення того, що вже неможливо виправити ситуацію і змінити хоч щось на краще.
Дружина не схвалювала його захоплення морем та кораблями, оскільки багато років тому, через нещасний випадок загинув син Кевіна, а доросла дочка не спілкується з батьком, бо не вибачила йому неуважність до себе та матері, якої зазнала ще у дитинстві.
У житті Мегі Дартман, сусідки Кевіна, також нещодавно трапилося невимовне горе –її син –підліток, перебуваючи у стані депресії, наклав на себе руки. Проте, незважаючи на важку втрату, сильна та наполеглива жінка вирішує свою проблему, працюючи на «телефоні довіри» для депресивних підлітків. Допомагаючи і вирішуючи проблеми інших, вона рятується сама.
Молодий, щирий хлопець Джек Адамс, який лагодить будинки Кевіна та Меггі після нищівного буревію, що вирував у Сан-Франциско, стає справжнім другом для обох героїв і спонукає зрозуміти, що їх серця поєднує більше, ніж дружба…
Письменниця майстерно висвітлює сплетіння людських доль та почуттів, що дозволяє не згубитись у шаленому вирі життя.
Слід зазначити, що сюжетові роману притаманна реалістичність оповіді, експресивність, автор показує складний та суперечливий внутрішній світ персонажів, спонукає читача глибше осягнути особливості їхніх характерів, мотиви їхніх вчинків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цілюще диво кохання
Стіл Даніела., Диво. Х., «Клуб сімейного дозвілля», 2008.-176 с.
Впродовж віків, люди намагаються збагнути неперевершену багатогранність та неповторність кохання. Неймовірна сила цього палкого почуття, дуже часто допомагає знаходити вихід та правильне рішення у найскладніших життєвих ситуаціях.
На сторінках свого нового, захоплюючого роману «Диво» відома англійська письменниця сучасності, Даніела Стіл, відкриває перед читачем нову грань однієї із «вічних тем», яку читач розкриває для себе по –новому, водночас співпереживаючи героям роману намагається зрозуміти глибинну, навіть дещо приховану сутність їхніх проблем.
Головний герой роману – бізнесмен Кевін Томпсон важко переживає смерть своєї дружини. Щовечора він читає її листи та вірші, про існування яких він не знав, поки дружина не відійшла у інший кращий світ. Спочатку Кевін деякий час подорожує на яхті свого друга, а повернувшись додому переживає нестерпні муки каяття. Він картає себе через те, що приділяв дружині мало уваги, адже для нього на першому місці була робота і бізнес. Зараз Кевінові залишається лише почуття провини і усвідомлення того, що вже неможливо виправити ситуацію і змінити хоч щось на краще.
Дружина не схвалювала його захоплення морем та кораблями, оскільки багато років тому, через нещасний випадок загинув син Кевіна, а доросла дочка не спілкується з батьком, бо не вибачила йому неуважність до себе та матері, якої зазнала ще у дитинстві.
У житті Мегі Дартман, сусідки Кевіна, також нещодавно трапилося невимовне горе –її син –підліток, перебуваючи у стані депресії, наклав на себе руки. Проте, незважаючи на важку втрату, сильна та наполеглива жінка вирішує свою проблему, працюючи на «телефоні довіри» для депресивних підлітків. Допомагаючи і вирішуючи проблеми інших, вона рятується сама.
Молодий, щирий хлопець Джек Адамс, який лагодить будинки Кевіна та Меггі після нищівного буревію, що вирував у Сан-Франциско, стає справжнім другом для обох героїв і спонукає зрозуміти, що їх серця поєднує більше, ніж дружба…
Письменниця майстерно висвітлює сплетіння людських доль та почуттів, що дозволяє не згубитись у шаленому вирі життя.
Слід зазначити, що сюжетові роману притаманна реалістичність оповіді, експресивність, автор показує складний та суперечливий внутрішній світ персонажів, спонукає читача глибше осягнути особливості їхніх характерів, мотиви їхніх вчинків.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
