Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі- 3 (вибрані тексти Поетичних майстерень)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі- 3 (вибрані тексти Поетичних майстерень)
Коли все тільки починалось
у долі дівчинки-Землі,
в полон здавався дядько Хаос*
її красі. Такі малі,
гасали водами амеби,
а сушею – загони мавп,
і навіть риму «неба-треба»
іще ніхто не написав.
Чорнява Жінка
Поетичні майстерні 2011
МІФОДЕЛІЯ
* Хаос насправді був не дядьком, а...
Пояснюю: це було давно. Ну, дуже давно.І насправді все було не зовсім так, як описує Чорнява,тобто зовсім не так.( пишу прозою, бо рим ніяких - не лише « неба – треба» - ще не було)
Отже! В нічному клубі під інтригуючою назвою «Морок» зустрілись Хаос і Вселенная. Зрозуміло, що Вселенная була росіянкою, а Хаос чистородним українцем ( в українській мові Всесвіт не вона, і ,боюсь, що публіка мене не зрозуміє, хоч це було б цілком нормально, як для пануючої сьогодні логіки абсурду). Так от сидять собі в напівтемряві - він навпроти неї... захмелілі і переповнені плотського жадання. Він наче й не бачить того, що вона надміру розповніла, вірніше, це його ще більше заводить... а вона начебто й не помічає, який він потворний, очевидно, це їй теж додає хіті... Знаєте, як воно буває, а презервативів тоді ще не придумали... Зранку прокинулись вкупі – вона придивилась – скривилась, він глянув – взявся за голову... А що тепер зміниш? Чекають дитяти. Народилось аж двоє нараз – сестрички. Назвали Землею та Логікою. Але батько Хаос був нестримний. Я хочу сина! І похабно хапає Вселєнную за груди... І от через дев’ять місяців народився ще й син. Безмежно задоволений собою Хаос назвав його Абсурдом. Син в усьому пішов у батька - такий ж безтолковий та зловредний...
Сестрички Земля з Логікою прикрашаються квітами та звірятами... Коли створили метеликів, радості було! А шкодник Абсурд і своє підсовує - мурах та вошей... Логіка заспокоює сестричку Землю: хай вже будуть задля толерантності. А коли птахів творили та ссавців... Птахи будуть вилуплюватися з яєчок, а ссавці – народжуватись... Але тут Абсурд сестричці Логіці на зло тишком-нишком кажана підсовує – той і літає, мов птах і народжується як ссавець...
Що ж далі було, як появились люди та їхні держави, князі, гетьмани, президенти, філософи, поети?.. Шановний читачу, ти ж не із «загону мавп» - сам знаєш! А як ні, то глянь довкола прискіпливіше - ото вже братик Абсурд накрутив...
2011
у долі дівчинки-Землі,
в полон здавався дядько Хаос*
її красі. Такі малі,
гасали водами амеби,
а сушею – загони мавп,
і навіть риму «неба-треба»
іще ніхто не написав.
Чорнява Жінка
Поетичні майстерні 2011
МІФОДЕЛІЯ
* Хаос насправді був не дядьком, а...
Пояснюю: це було давно. Ну, дуже давно.І насправді все було не зовсім так, як описує Чорнява,тобто зовсім не так.( пишу прозою, бо рим ніяких - не лише « неба – треба» - ще не було)
Отже! В нічному клубі під інтригуючою назвою «Морок» зустрілись Хаос і Вселенная. Зрозуміло, що Вселенная була росіянкою, а Хаос чистородним українцем ( в українській мові Всесвіт не вона, і ,боюсь, що публіка мене не зрозуміє, хоч це було б цілком нормально, як для пануючої сьогодні логіки абсурду). Так от сидять собі в напівтемряві - він навпроти неї... захмелілі і переповнені плотського жадання. Він наче й не бачить того, що вона надміру розповніла, вірніше, це його ще більше заводить... а вона начебто й не помічає, який він потворний, очевидно, це їй теж додає хіті... Знаєте, як воно буває, а презервативів тоді ще не придумали... Зранку прокинулись вкупі – вона придивилась – скривилась, він глянув – взявся за голову... А що тепер зміниш? Чекають дитяти. Народилось аж двоє нараз – сестрички. Назвали Землею та Логікою. Але батько Хаос був нестримний. Я хочу сина! І похабно хапає Вселєнную за груди... І от через дев’ять місяців народився ще й син. Безмежно задоволений собою Хаос назвав його Абсурдом. Син в усьому пішов у батька - такий ж безтолковий та зловредний...
Сестрички Земля з Логікою прикрашаються квітами та звірятами... Коли створили метеликів, радості було! А шкодник Абсурд і своє підсовує - мурах та вошей... Логіка заспокоює сестричку Землю: хай вже будуть задля толерантності. А коли птахів творили та ссавців... Птахи будуть вилуплюватися з яєчок, а ссавці – народжуватись... Але тут Абсурд сестричці Логіці на зло тишком-нишком кажана підсовує – той і літає, мов птах і народжується як ссавець...
Що ж далі було, як появились люди та їхні держави, князі, гетьмани, президенти, філософи, поети?.. Шановний читачу, ти ж не із «загону мавп» - сам знаєш! А як ні, то глянь довкола прискіпливіше - ото вже братик Абсурд накрутив...
2011
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
