ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.10.13 20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.

Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -

М Менянин
2026.10.13 19:53
Охрещених молитва лине
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.

Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві

Світлана Пирогова
2026.10.13 15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.

Борис Костиря
2026.10.13 14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.

Ігор Шоха
2026.10.13 10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.

Вячеслав Руденко
2026.10.13 10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.

Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,

Віктор Кучерук
2026.10.13 07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.

хома дідим
2026.10.12 22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі

С М
2026.10.12 17:23
Наступний дубль? . .
Окей!


Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,

Борис Костиря
2026.10.12 12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.

Вячеслав Руденко
2026.10.12 10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…

Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за

Віктор Кучерук
2026.10.12 06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Еолові сходи

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-09 21:35:27
Переглядів сторінки твору 6645
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.950 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 21:40:15 ]
Дуже гарно, Олю. Мені близька пульсуюча емоція цього вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 21:43:13 ]
щиро дякую! бо почуваю себе часто як псих: коли пишу - щаслива, коли публікую - все не подобається. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-09 21:55:16 ]
Ви ніби писали під звуки арфи Еола. Дуже-дуже гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 21:59:49 ]
а ви знаєте, так дивно - написала про землю світляків - а вже потім згадала, що читала в дитинстві "Землю світлячків" Близнеця. Знайшла в Інтернеті - і просто ахнула - така сучасна казка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-09 22:11:51 ]
ритм і справді гарний, еоловий, пульсуючий, як сказала Світлана.
але є деякі моменти, які "стопорять" :)
"блІднучи" - є така форма? крім існуючих "блідніючи" і "бліднучИ"?

в рядках
"тіні чорних полів мандрагори полюють на нас."
і
"розтирає білила художник землі світляків" - однакова вада: невиразність визначального слова/поняття. тому у першому випадку незрозуміло, що саме полює: тіні чи мандрагори, а в другому - що саме розтирає художник: білила чи світляків.

також сумнівне (для мене) порівняння нитки Аріадни з першою сльозою і її невідчутністю.
і, Олю, хіба нитка і спіраль - одне й те ж? якби герой ходив по спіралі Аріадни, то він би ходив й досі :)

Останній рядок дуже сподобався. Тільки я б написала:
"як тебе він беріг, а себе – не умів, не зумів…"

Сподіваюсь, критика не дуже жорстка? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-09 22:28:23 ]
Олю, з "бліднучи" то я "прогнала", питання знімається :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 22:36:09 ]
Чорі, "блІднучи" перевірила ще до публікаці на http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/

особисто мені в тих рядках видається все прозоро))) тіні чи мандрагори - "тіні... полів мандрагори" - у мене була інша версія рядка, де були "мандрагорові тіні", але цей варіант надто перегукується з наступним "еолові сходи" - то я його зняла.
"художник землі світляків" - ну як сказати ясніше? я не бачу тут конфлікту.

і я не мала на увазі нитку аріадни, аріадна - тут тільки натяк на того, хто веде. А шлях саме по спіралі - бо так відбувається той процес, що я описала.

:)) і дякую за пропозицію "умів-зумів" але умів звучить обнадійливо, а зумів - трохи трагічно, як підсумок. Це трохи розходиться з ідеєю, тому я ще подумаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 22:46:24 ]
ви праві з аріадною. спробую замінити її нейтральнішим словом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 22:39:10 ]
Гарно, Олю! Файно пишеш останнім часом. Починаю вже тобі заздрити (надіюся, що білою заздрістю=))

а фінал вірша мені нагадав рядки Римарука:

За голодну душу глоду
як умію помолюсь,
за чужу: поперла в хащу -
а витала б між олив...
От лише свою пропащу
не втолив, не відмолив.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 22:56:51 ]
а, не кажи про заздрість, робимо ж спільну справу. :)
один у одного щось вчимося.

дякую за Римарука! справді дуже гарний уривок...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 23:05:33 ]
Головне, що я знаю, що можу добре писати. От, тільки не пишеться, зараза...
До речі, можеш мене поздоровити з першою публікацією.
В "Дніпрі". При чому, що я туди нічого не посилав)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 23:08:35 ]
видно, ти Юхниці сподобався. ) а як ти дізнався про публікацію?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 23:12:29 ]
Тільки-що лист побачив. А то ще й вірш такий посередненький. "Горб". Юхниця, до речі, зауважив його) А яке він відношення має до Дніпра?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 23:14:00 ]
точно не знаю,) думаю, що таке ж, як і до рожевого сайту - фінанси. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 23:26:35 ]
в мене теж зараз 940 грн появилося вільних. Може б з ним в долю впасти. Був би співвласником "Дніпра". Цікава ідея. Дякую, Олю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 23:28:56 ]
це тобі за вірш заплатили стільки?!!! =()


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 23:32:04 ]
так. Я, правда, продав їм авторські права на нього. тЕПЕР МУЧУСЯ - МОЖЕ ПРОДЕШЕВИВ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 23:41:59 ]
дО РЕЧІ, ЗНАЙШО В НЕТІ ВЕСЬ ВІРШ Римарука.
Після його смерті він звучить вже зовсфм по іншому.

Тут не знайдете мене ви.
в найглухішому кутку
маю море я серпневе
й точну дату на квитку.
На удачу є підкова,
на рибину – рвана сіть…
Зрідка слово випадкове
їжаком прошурхотить.


Проглядає тут крізь воду
кожен камінь і молюск.
За голодну душу глоду
як умію помолюсь,
за чужу: поперла в хащу –
а витала б між олив…
От лише свою пропащу
не втолив, не відмолив.


Солодкаві, мов цукати,
і гіркіші від цикут –
ви лишіть мене шукати:
я недовго буду тут.
Знову я втечу, панове,
і в тамтешній темноті
небо матиму тернове
й точну дату на хресті.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 00:00:27 ]
Файно,Оль! Може останнє слово ліпше "зумів"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 09:15:29 ]
знаєте, розмірковувала над цим умів-зумів весь ранок і бачу, що ви з Чорі праві - в художньому розумінні це краще - я зміню.
Хоча я трохи фаталістка і боюся таких песимістичних слів… )))
Дякую, пане Іване!