ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.05.19 00:14
Нетривіальні думки –7
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле. Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія. Силам зла бракує сили, але не бракує зла. Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв? Золота середина була заповнена посередніс

Олена Побийголод
2026.05.18 19:57
1779. Філософ (в скороченні)
Іван Хемніцер (1745-1784)

Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.

І от, не пасти задніх щоб,

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ver et vacuitas
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Довіра
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
* 83 *
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
А ВОДА ПО КАМЕНЮ... (продовження 5)
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Я, сонце і весна
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,

Артур Курдіновський
2026.05.18 11:41
Записки дяді Жори. Записка 9. "Атестат"
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".

Борис Костиря
2026.05.18 11:32
* * *
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.

Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння

Юрій Гундарів
2026.05.18 11:26
Той, хто прийшов у травень
Ось новий вірш Артура Курдіновського: Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ Я прийшов у травень - він мені не радий, Я ж не вивчив досі теплу серенаду, Під яку дерева щиро зеленіють, Сповнені кохання, віри та надії. Я прийшов із січня, там, де холод лютий, Зму

Іван Потьомкін
2026.05.18 11:02
***
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Вячеслав Руденко
2026.05.18 09:22
У день Перемоги за яром глибоким
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу

Тетяна Левицька
2026.05.18 09:16
Щасливі
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.

Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах

Віктор Кучерук
2026.05.18 06:16
* * *
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...

Володимир Бойко
2026.05.18 02:38
Нетривіальні думки –6
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм. Насвинячити здатна лише людина. У собачої радості людське обличчя. Не все те зелень, що у салаті. Ціна питання зняла питання ціни. Від зайвої чарки ніхто не застрахований. Гірше за погану гор
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Ткачук (1987) / Вірші

 ***
Нас, міських, не навчено про осінь.
Не буває осені в містах!
В міжсезоння ходимо, як гості.
Крякне ворон – нам уже і птах.

А за містом осінь павичева.
Шарудять, мов крила, кольори.
А у місті це хіба дерева?
Все якісь сутулі стовбури.

І зметуть – хай упаде листочок.
І гербарій коштує старань!
Порпається бабця, наче квочка:
Ще б каштанів їй для натирань.

Я по справжнє виберусь за місто.
Там цікаво. Там пожежі листя.

Клапті диму падають навзнак.
Палять осінь, наче Жанну д’Арк.

2011

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-10 15:04:01
Переглядів сторінки твору 4455
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.013 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.881 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.20 17:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-10 15:33:13 ]
О! Який цікавий вірш, зі свіжими образами, з настроєм - браво! Але зверніть увагу на техніку.
Крякне ворон - ну він же не качка, правда? Каркне, мабуть. Наголос підвів зі стовбурами, але краще зарахуємо, як авторський. :-) Дуже вже вірш сподобався. :-) Ось не найкращий рядок, Олено: Дим багать хапається за карк. Він залишає враження штучно притягнутого для рими Жанні д"Арк... На жаль.
Ще дрібне запропоную, можливо Вам сподобається:
І зметуть – лиш упаде листочок.
Тож гербарій коштує старань!

Дякую за вірш, Олено!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 17:06:01 ]
Щодо ворона. Десь - не згадаю, де, читала "кряче ворон". Але це ще треба уточнити в словниках і у більш компетентних, ніж я, людей.
Стовбури. Так, знаю, що має бути стОвбури, але нехай буде авторський наголос.
Щодо Жанни д"Арк. У мене відчуття "притягнутості" не виникало. От якби ще чиюсь думку... Може, справа в тому, що це слово в укр.мові не надто часто вживається?
Просто вірш написаний лише щойно, мабуть, я поспішила його викладати в інтернет.
А взагалі часто жалкую, що не маю філологічної освіти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 18:10:27 ]
Ворон у багатьох народних піснях саме "кряче", а не "каркає" (досить заґуґлити "кряче ворон"), так що тут усе в порядку.
А от з "карком" складніше. От послухайте: "Дим багать хапається за карк" - тобто хапає сам себе за потилицю. Якби дим хапав за горло (в смислі - душив, це для диму природно), та ще й когось, а не себе - ніяких питань... :)
І з варіантом, запропонованим Наталкою:
"І зметуть – лиш упаде листочок.
Тож гербарій коштує старань!" - цілком згодна. Тут думка висловлена чіткіше.
Оце стільки написала, а по суті ж я з автором зовсім не згодна - є осінь у місті! Пішла недавно у центральний парк (ви його, Олено, мабуть, ще не забули) - і стільки кадрів "наклацала"... Такі пейзажі, аж душа завмирає :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-11 09:28:51 ]
Справа в тім, Олено, що кряче ворон - це одне, а крякне - ну відтіночок інший, відчуйте, будь ласка, Ви ж - поетеса! :-) Відразу смішно, бо качку бачу, навіть не так - качковорона. :-) Не люблю наполягати, завжди кажу, що автор годен робити все, що заманеться, зі своїм віршем, але подумайте ще над "каркне". Бігме, варто, адже ні розмір, ні зміст не постраждають, навпаки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 17:23:23 ]
Вірш про осінь - це ж така заїжджена тема, а як свіжо звучить, тому що образи - оригінальні! І про Жанну МЕНІ ДУЖЕ СПОДОБАЛОСЯ, Я ЩЕ НІДЕ ТАКОГО НЕ ЧУЛА. ОЛЕНКО, МОЛОДЕЦЬ! І про бабцю міську, яка у пошуках скромних міських дарів природи - теж класно. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 17:33:56 ]
О, та бабця щоранку порпається під каштанами біля будинчку музею, в якому працюю. Така колоритна бабця!
От тільки мене дивує, як то вона опинилася в одному вірші з орлеанською дівою! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 19:22:54 ]
Мені вірш - душе спождобався, Оленко. Щиро! Взагалі останнім часом відчуваю якусь співзвучність у Ваших віршах, щось на кшталт: якби я про це писала, то теж десь би в цьому напрямку і "рухалася". Сподіваюсь, Ви розумієте про що я і це Вас не ображає.
Далі. Це у мене було у вірші "Поза собою": "чом душа твоя вороном кряче". Погоджуюсь і з Наталкою, і з Грені, але, мабуть, не на всі сто. "Кряче" - поруч з вороном - звучить тривожно, протяжно і довго, як і належить.
А "крякне" - звучить... якось так миленько-смішно, і справді виникають асоціації з качечкою. Але в канві саме цього вірша (доброго по своїй суті) - в принципі воно не псує картини. Залежно, який настрій задумувався автором.

І зметуть – хай упаде листочок.
І гербарій коштує старань! - тут я саме так би і залишила. Бо тут кожен рядок - про різне говорить, як я зрозуміла. Тут не може бути ніякого продовження думки.

От з "карком" - справді проблемка. Треба думати...
Може, "хапається за парк"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 10:19:56 ]
Щодо слова "крякати", то вчора зазирнула в тлумачний словник. Виявляється, це слово відноситься виключно до птахів родини воронових, а про качок Великий тлумачний словник укр. мови не говорить абсолютно нічого! Тому, Наталю, Гренуіле і пані Любове, з кряканням ворона абсолютно все гаразд! А цей рядок дійсно задумувався як іронічний, мовляв, тут нам і ворон неабиякий птах ("за неимением лучшего") і в наступному рядку я говорю про заміську осінь у порівнянні з розкішним павичем як контраст з чорним крякаючим вороном.
Щодо слова "хапається", то в мене теж були питання, має бути "хапає"...
Дякую за увагу до мого скромного вірша.
З гербарієм я теж не змінюватиму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 10:44:33 ]
А в мене - до слова "хапається" - жодних зауважень, Оленко. Нмд, дим саме це й робить, особливо, коли стелиться. Це дуже гарний образ. От за що хапається, це інше питання. Тому я й запропонувала замість сумнівного "карк"(бо невідомо чий) - "парк".
Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 11:29:42 ]
Так, але справа в тому, що в попередніх рядках я вибираюся за місто, а парк - це територія якраз в межах міста. В просторовому відношенні цей варіант "не грає".
Думаю.