ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.03 06:56
* * *
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий

Ірина Вовк
2026.07.03 05:02
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 12)
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Як заздрісна подруга ледь дівчину зі світу не звела
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Псяче Сопіння (Frank Zappa)
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
Купальський віночок біженки
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Старі аркуші
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
* 129 *
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
* * *
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Ірина Вовк
2026.07.02 05:01
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 11)
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Хімікати (1-6)
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Абрикоси (рондель)
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Усе вже завтра- вчора і тепер!
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Сила світанку
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Негода
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
* 128 *
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Українська народа пісня
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Ткачук (1987) / Вірші

 ***
Нас, міських, не навчено про осінь.
Не буває осені в містах!
В міжсезоння ходимо, як гості.
Крякне ворон – нам уже і птах.

А за містом осінь павичева.
Шарудять, мов крила, кольори.
А у місті це хіба дерева?
Все якісь сутулі стовбури.

І зметуть – хай упаде листочок.
І гербарій коштує старань!
Порпається бабця, наче квочка:
Ще б каштанів їй для натирань.

Я по справжнє виберусь за місто.
Там цікаво. Там пожежі листя.

Клапті диму падають навзнак.
Палять осінь, наче Жанну д’Арк.

2011

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-10 15:04:01
Переглядів сторінки твору 4504
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.013 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.881 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.20 17:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-10 15:33:13 ]
О! Який цікавий вірш, зі свіжими образами, з настроєм - браво! Але зверніть увагу на техніку.
Крякне ворон - ну він же не качка, правда? Каркне, мабуть. Наголос підвів зі стовбурами, але краще зарахуємо, як авторський. :-) Дуже вже вірш сподобався. :-) Ось не найкращий рядок, Олено: Дим багать хапається за карк. Він залишає враження штучно притягнутого для рими Жанні д"Арк... На жаль.
Ще дрібне запропоную, можливо Вам сподобається:
І зметуть – лиш упаде листочок.
Тож гербарій коштує старань!

Дякую за вірш, Олено!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 17:06:01 ]
Щодо ворона. Десь - не згадаю, де, читала "кряче ворон". Але це ще треба уточнити в словниках і у більш компетентних, ніж я, людей.
Стовбури. Так, знаю, що має бути стОвбури, але нехай буде авторський наголос.
Щодо Жанни д"Арк. У мене відчуття "притягнутості" не виникало. От якби ще чиюсь думку... Може, справа в тому, що це слово в укр.мові не надто часто вживається?
Просто вірш написаний лише щойно, мабуть, я поспішила його викладати в інтернет.
А взагалі часто жалкую, що не маю філологічної освіти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 18:10:27 ]
Ворон у багатьох народних піснях саме "кряче", а не "каркає" (досить заґуґлити "кряче ворон"), так що тут усе в порядку.
А от з "карком" складніше. От послухайте: "Дим багать хапається за карк" - тобто хапає сам себе за потилицю. Якби дим хапав за горло (в смислі - душив, це для диму природно), та ще й когось, а не себе - ніяких питань... :)
І з варіантом, запропонованим Наталкою:
"І зметуть – лиш упаде листочок.
Тож гербарій коштує старань!" - цілком згодна. Тут думка висловлена чіткіше.
Оце стільки написала, а по суті ж я з автором зовсім не згодна - є осінь у місті! Пішла недавно у центральний парк (ви його, Олено, мабуть, ще не забули) - і стільки кадрів "наклацала"... Такі пейзажі, аж душа завмирає :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-11 09:28:51 ]
Справа в тім, Олено, що кряче ворон - це одне, а крякне - ну відтіночок інший, відчуйте, будь ласка, Ви ж - поетеса! :-) Відразу смішно, бо качку бачу, навіть не так - качковорона. :-) Не люблю наполягати, завжди кажу, що автор годен робити все, що заманеться, зі своїм віршем, але подумайте ще над "каркне". Бігме, варто, адже ні розмір, ні зміст не постраждають, навпаки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 17:23:23 ]
Вірш про осінь - це ж така заїжджена тема, а як свіжо звучить, тому що образи - оригінальні! І про Жанну МЕНІ ДУЖЕ СПОДОБАЛОСЯ, Я ЩЕ НІДЕ ТАКОГО НЕ ЧУЛА. ОЛЕНКО, МОЛОДЕЦЬ! І про бабцю міську, яка у пошуках скромних міських дарів природи - теж класно. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 17:33:56 ]
О, та бабця щоранку порпається під каштанами біля будинчку музею, в якому працюю. Така колоритна бабця!
От тільки мене дивує, як то вона опинилася в одному вірші з орлеанською дівою! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 19:22:54 ]
Мені вірш - душе спождобався, Оленко. Щиро! Взагалі останнім часом відчуваю якусь співзвучність у Ваших віршах, щось на кшталт: якби я про це писала, то теж десь би в цьому напрямку і "рухалася". Сподіваюсь, Ви розумієте про що я і це Вас не ображає.
Далі. Це у мене було у вірші "Поза собою": "чом душа твоя вороном кряче". Погоджуюсь і з Наталкою, і з Грені, але, мабуть, не на всі сто. "Кряче" - поруч з вороном - звучить тривожно, протяжно і довго, як і належить.
А "крякне" - звучить... якось так миленько-смішно, і справді виникають асоціації з качечкою. Але в канві саме цього вірша (доброго по своїй суті) - в принципі воно не псує картини. Залежно, який настрій задумувався автором.

І зметуть – хай упаде листочок.
І гербарій коштує старань! - тут я саме так би і залишила. Бо тут кожен рядок - про різне говорить, як я зрозуміла. Тут не може бути ніякого продовження думки.

От з "карком" - справді проблемка. Треба думати...
Може, "хапається за парк"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 10:19:56 ]
Щодо слова "крякати", то вчора зазирнула в тлумачний словник. Виявляється, це слово відноситься виключно до птахів родини воронових, а про качок Великий тлумачний словник укр. мови не говорить абсолютно нічого! Тому, Наталю, Гренуіле і пані Любове, з кряканням ворона абсолютно все гаразд! А цей рядок дійсно задумувався як іронічний, мовляв, тут нам і ворон неабиякий птах ("за неимением лучшего") і в наступному рядку я говорю про заміську осінь у порівнянні з розкішним павичем як контраст з чорним крякаючим вороном.
Щодо слова "хапається", то в мене теж були питання, має бути "хапає"...
Дякую за увагу до мого скромного вірша.
З гербарієм я теж не змінюватиму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 10:44:33 ]
А в мене - до слова "хапається" - жодних зауважень, Оленко. Нмд, дим саме це й робить, особливо, коли стелиться. Це дуже гарний образ. От за що хапається, це інше питання. Тому я й запропонувала замість сумнівного "карк"(бо невідомо чий) - "парк".
Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 11:29:42 ]
Так, але справа в тому, що в попередніх рядках я вибираюся за місто, а парк - це територія якраз в межах міста. В просторовому відношенні цей варіант "не грає".
Думаю.