ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Ткачук (1987) / Вірші

 ***
Нас, міських, не навчено про осінь.
Не буває осені в містах!
В міжсезоння ходимо, як гості.
Крякне ворон – нам уже і птах.

А за містом осінь павичева.
Шарудять, мов крила, кольори.
А у місті це хіба дерева?
Все якісь сутулі стовбури.

І зметуть – хай упаде листочок.
І гербарій коштує старань!
Порпається бабця, наче квочка:
Ще б каштанів їй для натирань.

Я по справжнє виберусь за місто.
Там цікаво. Там пожежі листя.

Клапті диму падають навзнак.
Палять осінь, наче Жанну д’Арк.

2011

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-10 15:04:01
Переглядів сторінки твору 4698
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.007 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.881 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.20 17:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-10 15:33:13 ]
О! Який цікавий вірш, зі свіжими образами, з настроєм - браво! Але зверніть увагу на техніку.
Крякне ворон - ну він же не качка, правда? Каркне, мабуть. Наголос підвів зі стовбурами, але краще зарахуємо, як авторський. :-) Дуже вже вірш сподобався. :-) Ось не найкращий рядок, Олено: Дим багать хапається за карк. Він залишає враження штучно притягнутого для рими Жанні д"Арк... На жаль.
Ще дрібне запропоную, можливо Вам сподобається:
І зметуть – лиш упаде листочок.
Тож гербарій коштує старань!

Дякую за вірш, Олено!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 17:06:01 ]
Щодо ворона. Десь - не згадаю, де, читала "кряче ворон". Але це ще треба уточнити в словниках і у більш компетентних, ніж я, людей.
Стовбури. Так, знаю, що має бути стОвбури, але нехай буде авторський наголос.
Щодо Жанни д"Арк. У мене відчуття "притягнутості" не виникало. От якби ще чиюсь думку... Може, справа в тому, що це слово в укр.мові не надто часто вживається?
Просто вірш написаний лише щойно, мабуть, я поспішила його викладати в інтернет.
А взагалі часто жалкую, що не маю філологічної освіти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 18:10:27 ]
Ворон у багатьох народних піснях саме "кряче", а не "каркає" (досить заґуґлити "кряче ворон"), так що тут усе в порядку.
А от з "карком" складніше. От послухайте: "Дим багать хапається за карк" - тобто хапає сам себе за потилицю. Якби дим хапав за горло (в смислі - душив, це для диму природно), та ще й когось, а не себе - ніяких питань... :)
І з варіантом, запропонованим Наталкою:
"І зметуть – лиш упаде листочок.
Тож гербарій коштує старань!" - цілком згодна. Тут думка висловлена чіткіше.
Оце стільки написала, а по суті ж я з автором зовсім не згодна - є осінь у місті! Пішла недавно у центральний парк (ви його, Олено, мабуть, ще не забули) - і стільки кадрів "наклацала"... Такі пейзажі, аж душа завмирає :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-11 09:28:51 ]
Справа в тім, Олено, що кряче ворон - це одне, а крякне - ну відтіночок інший, відчуйте, будь ласка, Ви ж - поетеса! :-) Відразу смішно, бо качку бачу, навіть не так - качковорона. :-) Не люблю наполягати, завжди кажу, що автор годен робити все, що заманеться, зі своїм віршем, але подумайте ще над "каркне". Бігме, варто, адже ні розмір, ні зміст не постраждають, навпаки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 17:23:23 ]
Вірш про осінь - це ж така заїжджена тема, а як свіжо звучить, тому що образи - оригінальні! І про Жанну МЕНІ ДУЖЕ СПОДОБАЛОСЯ, Я ЩЕ НІДЕ ТАКОГО НЕ ЧУЛА. ОЛЕНКО, МОЛОДЕЦЬ! І про бабцю міську, яка у пошуках скромних міських дарів природи - теж класно. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 17:33:56 ]
О, та бабця щоранку порпається під каштанами біля будинчку музею, в якому працюю. Така колоритна бабця!
От тільки мене дивує, як то вона опинилася в одному вірші з орлеанською дівою! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 19:22:54 ]
Мені вірш - душе спождобався, Оленко. Щиро! Взагалі останнім часом відчуваю якусь співзвучність у Ваших віршах, щось на кшталт: якби я про це писала, то теж десь би в цьому напрямку і "рухалася". Сподіваюсь, Ви розумієте про що я і це Вас не ображає.
Далі. Це у мене було у вірші "Поза собою": "чом душа твоя вороном кряче". Погоджуюсь і з Наталкою, і з Грені, але, мабуть, не на всі сто. "Кряче" - поруч з вороном - звучить тривожно, протяжно і довго, як і належить.
А "крякне" - звучить... якось так миленько-смішно, і справді виникають асоціації з качечкою. Але в канві саме цього вірша (доброго по своїй суті) - в принципі воно не псує картини. Залежно, який настрій задумувався автором.

І зметуть – хай упаде листочок.
І гербарій коштує старань! - тут я саме так би і залишила. Бо тут кожен рядок - про різне говорить, як я зрозуміла. Тут не може бути ніякого продовження думки.

От з "карком" - справді проблемка. Треба думати...
Може, "хапається за парк"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 10:19:56 ]
Щодо слова "крякати", то вчора зазирнула в тлумачний словник. Виявляється, це слово відноситься виключно до птахів родини воронових, а про качок Великий тлумачний словник укр. мови не говорить абсолютно нічого! Тому, Наталю, Гренуіле і пані Любове, з кряканням ворона абсолютно все гаразд! А цей рядок дійсно задумувався як іронічний, мовляв, тут нам і ворон неабиякий птах ("за неимением лучшего") і в наступному рядку я говорю про заміську осінь у порівнянні з розкішним павичем як контраст з чорним крякаючим вороном.
Щодо слова "хапається", то в мене теж були питання, має бути "хапає"...
Дякую за увагу до мого скромного вірша.
З гербарієм я теж не змінюватиму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 10:44:33 ]
А в мене - до слова "хапається" - жодних зауважень, Оленко. Нмд, дим саме це й робить, особливо, коли стелиться. Це дуже гарний образ. От за що хапається, це інше питання. Тому я й запропонувала замість сумнівного "карк"(бо невідомо чий) - "парк".
Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 11:29:42 ]
Так, але справа в тому, що в попередніх рядках я вибираюся за місто, а парк - це територія якраз в межах міста. В просторовому відношенні цей варіант "не грає".
Думаю.