ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала...
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті...
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Сонце та місяць
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
Без тебе
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Горе та Біда
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені...
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонце...Місяць...
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Із підтримкою друзів (The Beatles)
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, тепер...
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Пам'ятай
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Дитячі мрії
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
Фемінітивна промова
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Ткачук (1987) / Вірші

 ***
Нас, міських, не навчено про осінь.
Не буває осені в містах!
В міжсезоння ходимо, як гості.
Крякне ворон – нам уже і птах.

А за містом осінь павичева.
Шарудять, мов крила, кольори.
А у місті це хіба дерева?
Все якісь сутулі стовбури.

І зметуть – хай упаде листочок.
І гербарій коштує старань!
Порпається бабця, наче квочка:
Ще б каштанів їй для натирань.

Я по справжнє виберусь за місто.
Там цікаво. Там пожежі листя.

Клапті диму падають навзнак.
Палять осінь, наче Жанну д’Арк.

2011

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-10 15:04:01
Переглядів сторінки твору 4264
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.013 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.881 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.20 17:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-10 15:33:13 ]
О! Який цікавий вірш, зі свіжими образами, з настроєм - браво! Але зверніть увагу на техніку.
Крякне ворон - ну він же не качка, правда? Каркне, мабуть. Наголос підвів зі стовбурами, але краще зарахуємо, як авторський. :-) Дуже вже вірш сподобався. :-) Ось не найкращий рядок, Олено: Дим багать хапається за карк. Він залишає враження штучно притягнутого для рими Жанні д"Арк... На жаль.
Ще дрібне запропоную, можливо Вам сподобається:
І зметуть – лиш упаде листочок.
Тож гербарій коштує старань!

Дякую за вірш, Олено!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 17:06:01 ]
Щодо ворона. Десь - не згадаю, де, читала "кряче ворон". Але це ще треба уточнити в словниках і у більш компетентних, ніж я, людей.
Стовбури. Так, знаю, що має бути стОвбури, але нехай буде авторський наголос.
Щодо Жанни д"Арк. У мене відчуття "притягнутості" не виникало. От якби ще чиюсь думку... Може, справа в тому, що це слово в укр.мові не надто часто вживається?
Просто вірш написаний лише щойно, мабуть, я поспішила його викладати в інтернет.
А взагалі часто жалкую, що не маю філологічної освіти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 18:10:27 ]
Ворон у багатьох народних піснях саме "кряче", а не "каркає" (досить заґуґлити "кряче ворон"), так що тут усе в порядку.
А от з "карком" складніше. От послухайте: "Дим багать хапається за карк" - тобто хапає сам себе за потилицю. Якби дим хапав за горло (в смислі - душив, це для диму природно), та ще й когось, а не себе - ніяких питань... :)
І з варіантом, запропонованим Наталкою:
"І зметуть – лиш упаде листочок.
Тож гербарій коштує старань!" - цілком згодна. Тут думка висловлена чіткіше.
Оце стільки написала, а по суті ж я з автором зовсім не згодна - є осінь у місті! Пішла недавно у центральний парк (ви його, Олено, мабуть, ще не забули) - і стільки кадрів "наклацала"... Такі пейзажі, аж душа завмирає :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-11 09:28:51 ]
Справа в тім, Олено, що кряче ворон - це одне, а крякне - ну відтіночок інший, відчуйте, будь ласка, Ви ж - поетеса! :-) Відразу смішно, бо качку бачу, навіть не так - качковорона. :-) Не люблю наполягати, завжди кажу, що автор годен робити все, що заманеться, зі своїм віршем, але подумайте ще над "каркне". Бігме, варто, адже ні розмір, ні зміст не постраждають, навпаки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 17:23:23 ]
Вірш про осінь - це ж така заїжджена тема, а як свіжо звучить, тому що образи - оригінальні! І про Жанну МЕНІ ДУЖЕ СПОДОБАЛОСЯ, Я ЩЕ НІДЕ ТАКОГО НЕ ЧУЛА. ОЛЕНКО, МОЛОДЕЦЬ! І про бабцю міську, яка у пошуках скромних міських дарів природи - теж класно. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 17:33:56 ]
О, та бабця щоранку порпається під каштанами біля будинчку музею, в якому працюю. Така колоритна бабця!
От тільки мене дивує, як то вона опинилася в одному вірші з орлеанською дівою! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 19:22:54 ]
Мені вірш - душе спождобався, Оленко. Щиро! Взагалі останнім часом відчуваю якусь співзвучність у Ваших віршах, щось на кшталт: якби я про це писала, то теж десь би в цьому напрямку і "рухалася". Сподіваюсь, Ви розумієте про що я і це Вас не ображає.
Далі. Це у мене було у вірші "Поза собою": "чом душа твоя вороном кряче". Погоджуюсь і з Наталкою, і з Грені, але, мабуть, не на всі сто. "Кряче" - поруч з вороном - звучить тривожно, протяжно і довго, як і належить.
А "крякне" - звучить... якось так миленько-смішно, і справді виникають асоціації з качечкою. Але в канві саме цього вірша (доброго по своїй суті) - в принципі воно не псує картини. Залежно, який настрій задумувався автором.

І зметуть – хай упаде листочок.
І гербарій коштує старань! - тут я саме так би і залишила. Бо тут кожен рядок - про різне говорить, як я зрозуміла. Тут не може бути ніякого продовження думки.

От з "карком" - справді проблемка. Треба думати...
Може, "хапається за парк"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 10:19:56 ]
Щодо слова "крякати", то вчора зазирнула в тлумачний словник. Виявляється, це слово відноситься виключно до птахів родини воронових, а про качок Великий тлумачний словник укр. мови не говорить абсолютно нічого! Тому, Наталю, Гренуіле і пані Любове, з кряканням ворона абсолютно все гаразд! А цей рядок дійсно задумувався як іронічний, мовляв, тут нам і ворон неабиякий птах ("за неимением лучшего") і в наступному рядку я говорю про заміську осінь у порівнянні з розкішним павичем як контраст з чорним крякаючим вороном.
Щодо слова "хапається", то в мене теж були питання, має бути "хапає"...
Дякую за увагу до мого скромного вірша.
З гербарієм я теж не змінюватиму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 10:44:33 ]
А в мене - до слова "хапається" - жодних зауважень, Оленко. Нмд, дим саме це й робить, особливо, коли стелиться. Це дуже гарний образ. От за що хапається, це інше питання. Тому я й запропонувала замість сумнівного "карк"(бо невідомо чий) - "парк".
Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-11 11:29:42 ]
Так, але справа в тому, що в попередніх рядках я вибираюся за місто, а парк - це територія якраз в межах міста. В просторовому відношенні цей варіант "не грає".
Думаю.