ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.28 23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка

Іван Потьомкін
2026.09.28 21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Вірші

 ЗНАМЕННЯ ЧАСУ
Елі, Елі, лема савахтані!*
Голос Сина - не блудний син:
кривду й смуток, і нерв останній
заплітає в акорд один
і звучить перед гранню грані,
за якою - смертельна вись:
Елі, Елі, лема савахтані,
Сина, що на хресті, не зречись!
І розп'яття, й віки фатальні
взяв у пригорщі вічний біль.
Елі, Елі, лема савахтані! -
голосисті плачі звідусіль.
Елі, Елі... - стострунно, невпинно
в кригу вічності, в хаос доріг...
Над земним - воскресіння Сина,
доземним - миготіння ніг,
що ідуть, мов дощі великодні,
де окреслює час пітьма,
в лоно безвісті, в розпач холодний -
Елі, Елі, лема?..
2007р.



*Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув (євр.) - вигук розп'ятого Ісуса перед смертю.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-13 14:41:45
Переглядів сторінки твору 4522
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.993 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.017 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.09.26 23:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 17:37:06 ]
Духовно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 17:37:17 ]
Якщо Ісусу на хресті здалось, наче Його покинув Бог..? То смертним нам і поготів, на кожнім кроці...і лише приклад Ісусів рятує від зневіри.І куди б ми ішли, і які би до Бога мали претензії -- однак до Нього прийдемо : прости!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 18:30:31 ]
" Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?"* Это совершенно неверный перевод.
*Мат.27:46.

С уважением, Александр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 18:45:13 ]
А какой же верный?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 19:42:38 ]
Олександре, прочитав у Біблії: Мат.27:46. - "Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?" Отже, все правильно. Але вдячний, що спонукали почитати Біблію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-11-13 19:18:49 ]
Цікавий вірш. Сподобався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-13 20:34:01 ]
Сподобався вірш, Богдане!
Мабуть цей текст єрейською? (чи гебрейською?) - не таке вже й просте питання. Бо щоб цитувати його в поезії, треба ще й точно відчувати його наголоси.
Я тут погуглив і ось, що знайшов.

" За євангелистом Матеєм, „близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: ‘Елі Елі, лема савах-тані’, - тобто: ‘Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?’ ” (Мт. 27:46). Євангелист Марко майже буквально повторює цю фразу: „О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: ‘Елої, Елої, лама савахтані?’ - що означає у перекладі: ‘Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?’ ” (Мк. 15:34), доповнюючи її згадкою про наступні, передсмертні слова: „А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа” (Мк. 15:37). Її ж наводить євангелист Іоан Богослов: „І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: ‘Звершилось’; і схиливши голову, віддав духа” (Ін. 19:30). „Елої, Елої, лама савахтані?” – точніше, „Елоhі елоhі лема швактані”, - арамейська версія гебрейського „Елі елі лама ‘азавтані”, слів із 21-го Давидового псалма „Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?” (Пс. 21:2)."

Може варто пана Івана Потьомкіна запитати? Він міг би дати тут кваліфікованішу пораду.

Хоч чи варто аж так глибого копати?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 20:42:27 ]
Написано, что последними моими словами на кресте были: " Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?" Это совершенно неверный перевод. Подлинные слова были: " Боже Мой, Боже Мой! Ты никогда не оставлял Меня и никого из детей Твоих, ибо детиТвои могут прийти к Тебе, как я пришел. Они могут видеть жизнь Мою, как я прожил Мою жизнь. Так, проживая такой жизнью, могут соединиться с Христом и стать Одним с Тобой, Господь, Отец Мой ".
- Его слова, всему человечеству.

Ваш час придет, когда Христос возникнет в каждом из вас как в личности, тогда будете подняты до сознания Христа и прославите Бога, как я просдавлял Его.
И это - Его Слово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 21:15:45 ]
Прошу извинения, за опечатку, - прос(д)лавлял.
Спасибо.
С любовью и уважением,
ко всем читателям, Александр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 22:09:01 ]
Ярославе та Олександре, вдячний вам за грунтовні дослідження. Своїм віршем не заперечую того, що Бог-Отець завжди з Ісусом. Але чи можемо на це сподіватися всі ми? Зупинюся поки на варіанті перекладу слів Ісуса, прочитаному своїми очима в Біблії, хоча, хлопці, ваші точки зору гідні уваги і можуть колись бути визнані істинними.