ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Вірші

 ЗНАМЕННЯ ЧАСУ
Елі, Елі, лема савахтані!*
Голос Сина - не блудний син:
кривду й смуток, і нерв останній
заплітає в акорд один
і звучить перед гранню грані,
за якою - смертельна вись:
Елі, Елі, лема савахтані,
Сина, що на хресті, не зречись!
І розп'яття, й віки фатальні
взяв у пригорщі вічний біль.
Елі, Елі, лема савахтані! -
голосисті плачі звідусіль.
Елі, Елі... - стострунно, невпинно
в кригу вічності, в хаос доріг...
Над земним - воскресіння Сина,
доземним - миготіння ніг,
що ідуть, мов дощі великодні,
де окреслює час пітьма,
в лоно безвісті, в розпач холодний -
Елі, Елі, лема?..
2007р.



*Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув (євр.) - вигук розп'ятого Ісуса перед смертю.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-13 14:41:45
Переглядів сторінки твору 4239
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.996 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.032 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.01.26 20:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 17:37:06 ]
Духовно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 17:37:17 ]
Якщо Ісусу на хресті здалось, наче Його покинув Бог..? То смертним нам і поготів, на кожнім кроці...і лише приклад Ісусів рятує від зневіри.І куди б ми ішли, і які би до Бога мали претензії -- однак до Нього прийдемо : прости!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 18:30:31 ]
" Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?"* Это совершенно неверный перевод.
*Мат.27:46.

С уважением, Александр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 18:45:13 ]
А какой же верный?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 19:42:38 ]
Олександре, прочитав у Біблії: Мат.27:46. - "Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?" Отже, все правильно. Але вдячний, що спонукали почитати Біблію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-11-13 19:18:49 ]
Цікавий вірш. Сподобався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-13 20:34:01 ]
Сподобався вірш, Богдане!
Мабуть цей текст єрейською? (чи гебрейською?) - не таке вже й просте питання. Бо щоб цитувати його в поезії, треба ще й точно відчувати його наголоси.
Я тут погуглив і ось, що знайшов.

" За євангелистом Матеєм, „близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: ‘Елі Елі, лема савах-тані’, - тобто: ‘Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?’ ” (Мт. 27:46). Євангелист Марко майже буквально повторює цю фразу: „О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: ‘Елої, Елої, лама савахтані?’ - що означає у перекладі: ‘Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?’ ” (Мк. 15:34), доповнюючи її згадкою про наступні, передсмертні слова: „А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа” (Мк. 15:37). Її ж наводить євангелист Іоан Богослов: „І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: ‘Звершилось’; і схиливши голову, віддав духа” (Ін. 19:30). „Елої, Елої, лама савахтані?” – точніше, „Елоhі елоhі лема швактані”, - арамейська версія гебрейського „Елі елі лама ‘азавтані”, слів із 21-го Давидового псалма „Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?” (Пс. 21:2)."

Може варто пана Івана Потьомкіна запитати? Він міг би дати тут кваліфікованішу пораду.

Хоч чи варто аж так глибого копати?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 20:42:27 ]
Написано, что последними моими словами на кресте были: " Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?" Это совершенно неверный перевод. Подлинные слова были: " Боже Мой, Боже Мой! Ты никогда не оставлял Меня и никого из детей Твоих, ибо детиТвои могут прийти к Тебе, как я пришел. Они могут видеть жизнь Мою, как я прожил Мою жизнь. Так, проживая такой жизнью, могут соединиться с Христом и стать Одним с Тобой, Господь, Отец Мой ".
- Его слова, всему человечеству.

Ваш час придет, когда Христос возникнет в каждом из вас как в личности, тогда будете подняты до сознания Христа и прославите Бога, как я просдавлял Его.
И это - Его Слово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 21:15:45 ]
Прошу извинения, за опечатку, - прос(д)лавлял.
Спасибо.
С любовью и уважением,
ко всем читателям, Александр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 22:09:01 ]
Ярославе та Олександре, вдячний вам за грунтовні дослідження. Своїм віршем не заперечую того, що Бог-Отець завжди з Ісусом. Але чи можемо на це сподіватися всі ми? Зупинюся поки на варіанті перекладу слів Ісуса, прочитаному своїми очима в Біблії, хоча, хлопці, ваші точки зору гідні уваги і можуть колись бути визнані істинними.