Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Публіцистика
Незабутні таланти твої, Україно!
Народився Зіновій Йосипович Бабій 27 січня 1935р. в с. Підсадки в сім’ї Йосипа Гавриловича та Марії Томівни, де й минуло дитинство Зіновія.
Із спогадів його матері відомо, що в шестимісячному віці вслід за дідом, який наспівував йому замість колискової українську народну пісню «Віють вітри…», він гомонів цю мелодію.
Родина Бабіїв любила музику. Мабуть, перший патефон, що з’ явився в селі, був у них. Батько Зіновія володів хорошим голосом і мав добрий музичний слух. У нього була велика кількість платівок з українськими, російськими народними піснями, романсами, аріями з опер італійських композиторів, цілими операми. Виконавці – славетні українські співаки: Борис Гмиря, Михайло Гришко, Іван Козловський, Іван Паторжинський, Марія Литвиненко – Вольгемут, Соломія Крушельницька, а також видатні італійські співаки Енріко Карузо, Маріо Ланца.
Зіновій з дитинства мріяв стати співаком. Перші роки навчання у школі співпали з воєнним лихоліттям. Вчився в школі, як і його ровесники, з перервами. В 1950 р. Зіновій закінчив Поршнянську семирічну школу. Кілька місяців був учнем у столяра, вчився в технікумі торгівлі. Після тяжкої хвороби залишає технікум і готується до вступу у Львівське музичне училище. В училищі навчається з 1951 по 1954 р. Восени 1954р. – служба в армії, в Ансамблі Прик ВО. Під час навчання і служби багато працює, вивчає пісні, романси, арії. Після демобілізації в 1957р. їде в Москву з метою вступу у Великий театр і Московську консерваторію. Не заставши театру, (він був на гастролях), їде в Київ, де прослуховується в театрі опери і балету ім. Шевченка. Його приймають солістом в театр. Одночасно вступає у Київську консерваторію ім. Чайковського
З 1960 по 1963 рік Зіновій Йосипович – соліст Львівського театру опери і балету. Співає всі провідні партії в операх західноєвропейських композиторів. Це партії Хозе в опері Ж.Бізе « Кармен», Каніо і Пролог в «Паяцах» Р.Леонковалло, «Рудольф» в Богемі, Каварадоссі в опері «Флорія Тоска», Пінкертон «Чіо-чіо-сан (Пучіні )», партії в операх Верді «Герцог» в «Ріголетто», Радамес в «Аїді»,Манріко в «Трубадурі».
Початок шістдесятих років для Львівського оперного театру визначився притоком молодих творчих сил, а також співаків та музикантів старшого покоління. В цей час розвиваються творчі сили Зіновія Бабія.
3 січня 1963 року Бабій – соліст Білоруського Великого театру опери і балеру. З цього часу вся його творчість пов'язана з Білорусією. Це новий період в його творчості. В театрі була здійснена постановка опери Верді «Отелло». Партія «Отелло» дуже складна у вокальному відношенні, вимагає від співака сильного голосу, акторських здібностей. Тому ця перлина оперного мистецтва рідко ставиться.
Приблизно в цей час і Великий театр поставив «Отелло». Там співав тільки В.Атлантов, тому Зіновія часто запрошували на цей спектакль.
Нові партії, які співав у Мінську Зіновій Йосипович– це Герман у «Піковій дамі» Чайковського, Молодий Фауст в опері Ш.Туно «Фауст». Це практично всі тенорові партії в операх, які йшли на сценах радянських театрів.
Зіновій Йосипович багато і плідно працює над вокально-камерним репертуаром. В його концертному репертуарі романси Глінки, Чайковського, Рахманінова, Шуберта, Шумана, Брамса, арії з опер російських, західноєвропейських, польських, українських композиторів. Співає їх Зіновій Бабій на мові оригіналу. В його репертуар входять також старовинні російські романси, українські, російські та білоруські пісні, старовинна духовна музика 15-18 ст., органна музика.
У Бабія були концерти старовинної музики в основному духовної музики з органом, неаполітанські пісні, пісні сучасних європейських композиторів: російських, українських, білоруських.
Важко перелічити все, що співав Зіновій. Майже все записано на радіо. Будучи хворим після складної операції на серці, він старається записати все, що співав. Ніби відчуваючи, що часу залишається мало, він багато працює на білоруському всесоюзному радіо на фірмі «Мелодія». Всі його записи увійшли в «золотий фонд». На жаль,так і залишаються «фондом». Білоруські записи чомусь розмагнітились…
Після операції Зіновій Бабій залишає театр. Він працює у Білоруській філармонії і викладачем вокалу в інституті культури.
Зіновій Бабій гастролював з концертними програмами у всіх кутках колишнього Союзу. Від Прибалтики до Далекого Сходу, від крайньої Півночі до Середньої Азії. Легше назвати міста, де йому не довелось співати. Йому аплодують в Канаді і в Франції, Польщі і Болгарії та багатьох інших країнах світу
Коли співак тільки починав свою кар'єру, Іван Семенович Козловський сказав про нього: «Талант і дар Зіновія Бабія – беззаперечні. Він, його голос – державна цінність».
У Пушкіна є чудові рядки, присвячені Іванові Пущіну: «Мой первий друг, мой друг бесценний». Таким другом, товаришем для Зіновія Йосиповича був упродовж усього його життя Петро Михайлович Адермах.
1.11.2010
Примітка автора: Статтю створено за сприяння сестри Зіновія Бабія, пані Бойко Марії Йосипівни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Незабутні таланти твої, Україно!
Стаття про оперного співака Зіновія Бабія
Часто невблаганна доля кидає найталановитіших синів нашого краю на чужину, де люди здобувають славу визнання, яких вони через певні суспільні обставини не мали змоги отримати на рідній землі. Таке твердження повною мірою стосується нашого видатного земляка, соліста Білоруського Великого академічного театру опери та балету, Зіновія Бабія.
Народився Зіновій Йосипович Бабій 27 січня 1935р. в с. Підсадки в сім’ї Йосипа Гавриловича та Марії Томівни, де й минуло дитинство Зіновія.
Із спогадів його матері відомо, що в шестимісячному віці вслід за дідом, який наспівував йому замість колискової українську народну пісню «Віють вітри…», він гомонів цю мелодію.
Родина Бабіїв любила музику. Мабуть, перший патефон, що з’ явився в селі, був у них. Батько Зіновія володів хорошим голосом і мав добрий музичний слух. У нього була велика кількість платівок з українськими, російськими народними піснями, романсами, аріями з опер італійських композиторів, цілими операми. Виконавці – славетні українські співаки: Борис Гмиря, Михайло Гришко, Іван Козловський, Іван Паторжинський, Марія Литвиненко – Вольгемут, Соломія Крушельницька, а також видатні італійські співаки Енріко Карузо, Маріо Ланца.
Зіновій з дитинства мріяв стати співаком. Перші роки навчання у школі співпали з воєнним лихоліттям. Вчився в школі, як і його ровесники, з перервами. В 1950 р. Зіновій закінчив Поршнянську семирічну школу. Кілька місяців був учнем у столяра, вчився в технікумі торгівлі. Після тяжкої хвороби залишає технікум і готується до вступу у Львівське музичне училище. В училищі навчається з 1951 по 1954 р. Восени 1954р. – служба в армії, в Ансамблі Прик ВО. Під час навчання і служби багато працює, вивчає пісні, романси, арії. Після демобілізації в 1957р. їде в Москву з метою вступу у Великий театр і Московську консерваторію. Не заставши театру, (він був на гастролях), їде в Київ, де прослуховується в театрі опери і балету ім. Шевченка. Його приймають солістом в театр. Одночасно вступає у Київську консерваторію ім. Чайковського
З 1960 по 1963 рік Зіновій Йосипович – соліст Львівського театру опери і балету. Співає всі провідні партії в операх західноєвропейських композиторів. Це партії Хозе в опері Ж.Бізе « Кармен», Каніо і Пролог в «Паяцах» Р.Леонковалло, «Рудольф» в Богемі, Каварадоссі в опері «Флорія Тоска», Пінкертон «Чіо-чіо-сан (Пучіні )», партії в операх Верді «Герцог» в «Ріголетто», Радамес в «Аїді»,Манріко в «Трубадурі».
Початок шістдесятих років для Львівського оперного театру визначився притоком молодих творчих сил, а також співаків та музикантів старшого покоління. В цей час розвиваються творчі сили Зіновія Бабія.
3 січня 1963 року Бабій – соліст Білоруського Великого театру опери і балеру. З цього часу вся його творчість пов'язана з Білорусією. Це новий період в його творчості. В театрі була здійснена постановка опери Верді «Отелло». Партія «Отелло» дуже складна у вокальному відношенні, вимагає від співака сильного голосу, акторських здібностей. Тому ця перлина оперного мистецтва рідко ставиться.
Приблизно в цей час і Великий театр поставив «Отелло». Там співав тільки В.Атлантов, тому Зіновія часто запрошували на цей спектакль.
Нові партії, які співав у Мінську Зіновій Йосипович– це Герман у «Піковій дамі» Чайковського, Молодий Фауст в опері Ш.Туно «Фауст». Це практично всі тенорові партії в операх, які йшли на сценах радянських театрів.
Зіновій Йосипович багато і плідно працює над вокально-камерним репертуаром. В його концертному репертуарі романси Глінки, Чайковського, Рахманінова, Шуберта, Шумана, Брамса, арії з опер російських, західноєвропейських, польських, українських композиторів. Співає їх Зіновій Бабій на мові оригіналу. В його репертуар входять також старовинні російські романси, українські, російські та білоруські пісні, старовинна духовна музика 15-18 ст., органна музика.
У Бабія були концерти старовинної музики в основному духовної музики з органом, неаполітанські пісні, пісні сучасних європейських композиторів: російських, українських, білоруських.
Важко перелічити все, що співав Зіновій. Майже все записано на радіо. Будучи хворим після складної операції на серці, він старається записати все, що співав. Ніби відчуваючи, що часу залишається мало, він багато працює на білоруському всесоюзному радіо на фірмі «Мелодія». Всі його записи увійшли в «золотий фонд». На жаль,так і залишаються «фондом». Білоруські записи чомусь розмагнітились…
Після операції Зіновій Бабій залишає театр. Він працює у Білоруській філармонії і викладачем вокалу в інституті культури.
Зіновій Бабій гастролював з концертними програмами у всіх кутках колишнього Союзу. Від Прибалтики до Далекого Сходу, від крайньої Півночі до Середньої Азії. Легше назвати міста, де йому не довелось співати. Йому аплодують в Канаді і в Франції, Польщі і Болгарії та багатьох інших країнах світу
Коли співак тільки починав свою кар'єру, Іван Семенович Козловський сказав про нього: «Талант і дар Зіновія Бабія – беззаперечні. Він, його голос – державна цінність».
У Пушкіна є чудові рядки, присвячені Іванові Пущіну: «Мой первий друг, мой друг бесценний». Таким другом, товаришем для Зіновія Йосиповича був упродовж усього його життя Петро Михайлович Адермах.
1.11.2010
Примітка автора: Статтю створено за сприяння сестри Зіновія Бабія, пані Бойко Марії Йосипівни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
