Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.07
23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
2026.10.07
19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.
Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.
Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти
2026.10.07
18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист
2026.10.07
15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
2026.10.07
14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
2026.10.07
11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
2026.10.07
06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
2026.10.06
23:23
Старий розповідав казки
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
2026.10.06
22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
2026.10.06
22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні
2026.10.06
22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
2026.10.06
18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
2026.10.06
13:59
Пам'яті Віталія Коротича
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
2026.10.06
12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
2026.10.06
12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
2026.10.06
10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Публіцистика
Незабутні таланти твої, Україно!
Народився Зіновій Йосипович Бабій 27 січня 1935р. в с. Підсадки в сім’ї Йосипа Гавриловича та Марії Томівни, де й минуло дитинство Зіновія.
Із спогадів його матері відомо, що в шестимісячному віці вслід за дідом, який наспівував йому замість колискової українську народну пісню «Віють вітри…», він гомонів цю мелодію.
Родина Бабіїв любила музику. Мабуть, перший патефон, що з’ явився в селі, був у них. Батько Зіновія володів хорошим голосом і мав добрий музичний слух. У нього була велика кількість платівок з українськими, російськими народними піснями, романсами, аріями з опер італійських композиторів, цілими операми. Виконавці – славетні українські співаки: Борис Гмиря, Михайло Гришко, Іван Козловський, Іван Паторжинський, Марія Литвиненко – Вольгемут, Соломія Крушельницька, а також видатні італійські співаки Енріко Карузо, Маріо Ланца.
Зіновій з дитинства мріяв стати співаком. Перші роки навчання у школі співпали з воєнним лихоліттям. Вчився в школі, як і його ровесники, з перервами. В 1950 р. Зіновій закінчив Поршнянську семирічну школу. Кілька місяців був учнем у столяра, вчився в технікумі торгівлі. Після тяжкої хвороби залишає технікум і готується до вступу у Львівське музичне училище. В училищі навчається з 1951 по 1954 р. Восени 1954р. – служба в армії, в Ансамблі Прик ВО. Під час навчання і служби багато працює, вивчає пісні, романси, арії. Після демобілізації в 1957р. їде в Москву з метою вступу у Великий театр і Московську консерваторію. Не заставши театру, (він був на гастролях), їде в Київ, де прослуховується в театрі опери і балету ім. Шевченка. Його приймають солістом в театр. Одночасно вступає у Київську консерваторію ім. Чайковського
З 1960 по 1963 рік Зіновій Йосипович – соліст Львівського театру опери і балету. Співає всі провідні партії в операх західноєвропейських композиторів. Це партії Хозе в опері Ж.Бізе « Кармен», Каніо і Пролог в «Паяцах» Р.Леонковалло, «Рудольф» в Богемі, Каварадоссі в опері «Флорія Тоска», Пінкертон «Чіо-чіо-сан (Пучіні )», партії в операх Верді «Герцог» в «Ріголетто», Радамес в «Аїді»,Манріко в «Трубадурі».
Початок шістдесятих років для Львівського оперного театру визначився притоком молодих творчих сил, а також співаків та музикантів старшого покоління. В цей час розвиваються творчі сили Зіновія Бабія.
3 січня 1963 року Бабій – соліст Білоруського Великого театру опери і балеру. З цього часу вся його творчість пов'язана з Білорусією. Це новий період в його творчості. В театрі була здійснена постановка опери Верді «Отелло». Партія «Отелло» дуже складна у вокальному відношенні, вимагає від співака сильного голосу, акторських здібностей. Тому ця перлина оперного мистецтва рідко ставиться.
Приблизно в цей час і Великий театр поставив «Отелло». Там співав тільки В.Атлантов, тому Зіновія часто запрошували на цей спектакль.
Нові партії, які співав у Мінську Зіновій Йосипович– це Герман у «Піковій дамі» Чайковського, Молодий Фауст в опері Ш.Туно «Фауст». Це практично всі тенорові партії в операх, які йшли на сценах радянських театрів.
Зіновій Йосипович багато і плідно працює над вокально-камерним репертуаром. В його концертному репертуарі романси Глінки, Чайковського, Рахманінова, Шуберта, Шумана, Брамса, арії з опер російських, західноєвропейських, польських, українських композиторів. Співає їх Зіновій Бабій на мові оригіналу. В його репертуар входять також старовинні російські романси, українські, російські та білоруські пісні, старовинна духовна музика 15-18 ст., органна музика.
У Бабія були концерти старовинної музики в основному духовної музики з органом, неаполітанські пісні, пісні сучасних європейських композиторів: російських, українських, білоруських.
Важко перелічити все, що співав Зіновій. Майже все записано на радіо. Будучи хворим після складної операції на серці, він старається записати все, що співав. Ніби відчуваючи, що часу залишається мало, він багато працює на білоруському всесоюзному радіо на фірмі «Мелодія». Всі його записи увійшли в «золотий фонд». На жаль,так і залишаються «фондом». Білоруські записи чомусь розмагнітились…
Після операції Зіновій Бабій залишає театр. Він працює у Білоруській філармонії і викладачем вокалу в інституті культури.
Зіновій Бабій гастролював з концертними програмами у всіх кутках колишнього Союзу. Від Прибалтики до Далекого Сходу, від крайньої Півночі до Середньої Азії. Легше назвати міста, де йому не довелось співати. Йому аплодують в Канаді і в Франції, Польщі і Болгарії та багатьох інших країнах світу
Коли співак тільки починав свою кар'єру, Іван Семенович Козловський сказав про нього: «Талант і дар Зіновія Бабія – беззаперечні. Він, його голос – державна цінність».
У Пушкіна є чудові рядки, присвячені Іванові Пущіну: «Мой первий друг, мой друг бесценний». Таким другом, товаришем для Зіновія Йосиповича був упродовж усього його життя Петро Михайлович Адермах.
1.11.2010
Примітка автора: Статтю створено за сприяння сестри Зіновія Бабія, пані Бойко Марії Йосипівни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Незабутні таланти твої, Україно!
Стаття про оперного співака Зіновія Бабія
Часто невблаганна доля кидає найталановитіших синів нашого краю на чужину, де люди здобувають славу визнання, яких вони через певні суспільні обставини не мали змоги отримати на рідній землі. Таке твердження повною мірою стосується нашого видатного земляка, соліста Білоруського Великого академічного театру опери та балету, Зіновія Бабія.
Народився Зіновій Йосипович Бабій 27 січня 1935р. в с. Підсадки в сім’ї Йосипа Гавриловича та Марії Томівни, де й минуло дитинство Зіновія.
Із спогадів його матері відомо, що в шестимісячному віці вслід за дідом, який наспівував йому замість колискової українську народну пісню «Віють вітри…», він гомонів цю мелодію.
Родина Бабіїв любила музику. Мабуть, перший патефон, що з’ явився в селі, був у них. Батько Зіновія володів хорошим голосом і мав добрий музичний слух. У нього була велика кількість платівок з українськими, російськими народними піснями, романсами, аріями з опер італійських композиторів, цілими операми. Виконавці – славетні українські співаки: Борис Гмиря, Михайло Гришко, Іван Козловський, Іван Паторжинський, Марія Литвиненко – Вольгемут, Соломія Крушельницька, а також видатні італійські співаки Енріко Карузо, Маріо Ланца.
Зіновій з дитинства мріяв стати співаком. Перші роки навчання у школі співпали з воєнним лихоліттям. Вчився в школі, як і його ровесники, з перервами. В 1950 р. Зіновій закінчив Поршнянську семирічну школу. Кілька місяців був учнем у столяра, вчився в технікумі торгівлі. Після тяжкої хвороби залишає технікум і готується до вступу у Львівське музичне училище. В училищі навчається з 1951 по 1954 р. Восени 1954р. – служба в армії, в Ансамблі Прик ВО. Під час навчання і служби багато працює, вивчає пісні, романси, арії. Після демобілізації в 1957р. їде в Москву з метою вступу у Великий театр і Московську консерваторію. Не заставши театру, (він був на гастролях), їде в Київ, де прослуховується в театрі опери і балету ім. Шевченка. Його приймають солістом в театр. Одночасно вступає у Київську консерваторію ім. Чайковського
З 1960 по 1963 рік Зіновій Йосипович – соліст Львівського театру опери і балету. Співає всі провідні партії в операх західноєвропейських композиторів. Це партії Хозе в опері Ж.Бізе « Кармен», Каніо і Пролог в «Паяцах» Р.Леонковалло, «Рудольф» в Богемі, Каварадоссі в опері «Флорія Тоска», Пінкертон «Чіо-чіо-сан (Пучіні )», партії в операх Верді «Герцог» в «Ріголетто», Радамес в «Аїді»,Манріко в «Трубадурі».
Початок шістдесятих років для Львівського оперного театру визначився притоком молодих творчих сил, а також співаків та музикантів старшого покоління. В цей час розвиваються творчі сили Зіновія Бабія.
3 січня 1963 року Бабій – соліст Білоруського Великого театру опери і балеру. З цього часу вся його творчість пов'язана з Білорусією. Це новий період в його творчості. В театрі була здійснена постановка опери Верді «Отелло». Партія «Отелло» дуже складна у вокальному відношенні, вимагає від співака сильного голосу, акторських здібностей. Тому ця перлина оперного мистецтва рідко ставиться.
Приблизно в цей час і Великий театр поставив «Отелло». Там співав тільки В.Атлантов, тому Зіновія часто запрошували на цей спектакль.
Нові партії, які співав у Мінську Зіновій Йосипович– це Герман у «Піковій дамі» Чайковського, Молодий Фауст в опері Ш.Туно «Фауст». Це практично всі тенорові партії в операх, які йшли на сценах радянських театрів.
Зіновій Йосипович багато і плідно працює над вокально-камерним репертуаром. В його концертному репертуарі романси Глінки, Чайковського, Рахманінова, Шуберта, Шумана, Брамса, арії з опер російських, західноєвропейських, польських, українських композиторів. Співає їх Зіновій Бабій на мові оригіналу. В його репертуар входять також старовинні російські романси, українські, російські та білоруські пісні, старовинна духовна музика 15-18 ст., органна музика.
У Бабія були концерти старовинної музики в основному духовної музики з органом, неаполітанські пісні, пісні сучасних європейських композиторів: російських, українських, білоруських.
Важко перелічити все, що співав Зіновій. Майже все записано на радіо. Будучи хворим після складної операції на серці, він старається записати все, що співав. Ніби відчуваючи, що часу залишається мало, він багато працює на білоруському всесоюзному радіо на фірмі «Мелодія». Всі його записи увійшли в «золотий фонд». На жаль,так і залишаються «фондом». Білоруські записи чомусь розмагнітились…
Після операції Зіновій Бабій залишає театр. Він працює у Білоруській філармонії і викладачем вокалу в інституті культури.
Зіновій Бабій гастролював з концертними програмами у всіх кутках колишнього Союзу. Від Прибалтики до Далекого Сходу, від крайньої Півночі до Середньої Азії. Легше назвати міста, де йому не довелось співати. Йому аплодують в Канаді і в Франції, Польщі і Болгарії та багатьох інших країнах світу
Коли співак тільки починав свою кар'єру, Іван Семенович Козловський сказав про нього: «Талант і дар Зіновія Бабія – беззаперечні. Він, його голос – державна цінність».
У Пушкіна є чудові рядки, присвячені Іванові Пущіну: «Мой первий друг, мой друг бесценний». Таким другом, товаришем для Зіновія Йосиповича був упродовж усього його життя Петро Михайлович Адермах.
1.11.2010
Примітка автора: Статтю створено за сприяння сестри Зіновія Бабія, пані Бойко Марії Йосипівни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
