Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.01
06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
2026.02.28
21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
2026.02.28
20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
2026.02.28
18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
2026.02.28
11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
2026.02.28
10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
2026.02.28
09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
2026.02.28
06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
2026.02.27
21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
2026.02.27
21:17
І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
2026.02.27
19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
2026.02.27
15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі – 5 Переклад з Пастернака – виправлення помилок -- КОНТЕКСТ...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі – 5 Переклад з Пастернака – виправлення помилок -- КОНТЕКСТ...
Чорнява Жінка
Помилка 4. «Хоч сам текст і віддаленіший від оригіналу.., і саме тому й подобається , бо «сплетіння», - хоч це і «чітко виражена жіноча манера», ( в Богдана аналогічно оригіналу – схрестя), але саме ця аналогія "скрещений" рук та ніг та доль в тексті Пастернака мені не подобається (я її розумію але відчуваю як сплетіння). … А що, Пастернак мав на увазі кохання дерев'яних брусів, які неспроможні обніматись (сплітатись)..? ... А якщо Пастернак уникаючи сплетіння вжив схрещення, маючи на увазі несерйозність стосунків…
Ну, тут все тягне на «смішно», якби не було так сумно. І знову – абсолютне нерозуміння образного складу Пастернака, для якого хрест – також один з найголовніших архетипів. Якщо навіть залишити його христіанське трактування, це ще й приреченість, нерозривність, та ж доля – «судьбы скрещенье».
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-12-18 13:33:01 ]
мені здається, що цей пост - звичайний тролінг почитайте при нагоді: http://alstvlasov.narod.ru/articles/001.html
це стаття Власова "Вірші Юрія Живаго" Значення поетичного циклу в загальному контексті роману Б. Пастернака"
КОНТЕКСТ
Запримітивши некоректний спосіб визначення Чорнявою Жінкою "помилки 4", хотів було не виправляти її. Чорнява розірвала мою думку саме в тому місці, з якого я продовжив: «то схрещення вжите тричі, на мою думку, несе смислове навантаження аналогічне сплетінню, але уже на вищому рівні»... Але Фігляр Шико постановкою «контексту» змусив: «Часть семнадцатая. СТИХОТВОРЕНИЯ ЮРИЯ ЖИВАГО» для мене було несподіванкою, бо «Доктора Живаго» я не читав, здавалось би...
Отже, визнаю: якщо прочитав би раніше (давно) «Доктора Живаго», я сьогодні мав би іншу думку, але, читаючи сьогодні цей роман, дотримуюся теперішнього переконання: роман Пастернака про грішне і "Зимова ніч" Юрія Живаго про те ж . Творчий метод Пастернака оригінальний, але я сам подібним користуюсь і розумію, що автор в такий спосіб не ховається від читача...Отже, переспівана "Зимова ніч" у виконанні Олександри Сергієнко мені подобається більше, бо зм'якшує ті неприйнятні для мене моменти...
Але оскільки мова зайшла про контекст, хочу зробити не ліричний відступ від теми: мої «інсинуації» під назвою «Переклад з Пастернака» містять також і свідому «провокацію»... Розуміючи, що лиш зачепивши «святі» для когось почуття, можна звернути увагу на «контекст» сьогоднішньої української реальності, на ті самі КМВ і КБВ...В попередньому «Виправленні помилок ...» було сказано лиш першу половину тлумачення поняття комплексу меншовартості (КМВ) – «того, як зневажається те, що не розуміється....», а друга половина того визначення звучить так: "того, як обожнюється те, що не розуміється". От та проблема обожнювання незрозумілого (на мою думку) куди гірша : але це ж Пастернак! Як так можна?! - А я кажу: Пастернак - не Бог! Якби не про Пушкіна чи Пастернака, а про себе я сказав, що не Бог, то хто б на це звернув увагу? Щодо поширеного хибного розуміння того, яка мова від якої походить...До абсурду доходить в деяких «КМВ-КБВ головах»: як може російська бути похідною від української!?
Отже, вважаю, що моя «провокація» частково вдалась.То ж, виправляючи свою «основну помилку», прошу вибачення в усіх тих, чиї «святі» почуття зачепив : вибачте! Але я це зробив, захищаючи власні «святі» почуття.
2011
Помилка 4. «Хоч сам текст і віддаленіший від оригіналу.., і саме тому й подобається , бо «сплетіння», - хоч це і «чітко виражена жіноча манера», ( в Богдана аналогічно оригіналу – схрестя), але саме ця аналогія "скрещений" рук та ніг та доль в тексті Пастернака мені не подобається (я її розумію але відчуваю як сплетіння). … А що, Пастернак мав на увазі кохання дерев'яних брусів, які неспроможні обніматись (сплітатись)..? ... А якщо Пастернак уникаючи сплетіння вжив схрещення, маючи на увазі несерйозність стосунків…
Ну, тут все тягне на «смішно», якби не було так сумно. І знову – абсолютне нерозуміння образного складу Пастернака, для якого хрест – також один з найголовніших архетипів. Якщо навіть залишити його христіанське трактування, це ще й приреченість, нерозривність, та ж доля – «судьбы скрещенье».
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-12-18 13:33:01 ]
мені здається, що цей пост - звичайний тролінг почитайте при нагоді: http://alstvlasov.narod.ru/articles/001.html
це стаття Власова "Вірші Юрія Живаго" Значення поетичного циклу в загальному контексті роману Б. Пастернака"
КОНТЕКСТ
Запримітивши некоректний спосіб визначення Чорнявою Жінкою "помилки 4", хотів було не виправляти її. Чорнява розірвала мою думку саме в тому місці, з якого я продовжив: «то схрещення вжите тричі, на мою думку, несе смислове навантаження аналогічне сплетінню, але уже на вищому рівні»... Але Фігляр Шико постановкою «контексту» змусив: «Часть семнадцатая. СТИХОТВОРЕНИЯ ЮРИЯ ЖИВАГО» для мене було несподіванкою, бо «Доктора Живаго» я не читав, здавалось би...
Отже, визнаю: якщо прочитав би раніше (давно) «Доктора Живаго», я сьогодні мав би іншу думку, але, читаючи сьогодні цей роман, дотримуюся теперішнього переконання: роман Пастернака про грішне і "Зимова ніч" Юрія Живаго про те ж . Творчий метод Пастернака оригінальний, але я сам подібним користуюсь і розумію, що автор в такий спосіб не ховається від читача...Отже, переспівана "Зимова ніч" у виконанні Олександри Сергієнко мені подобається більше, бо зм'якшує ті неприйнятні для мене моменти...
Але оскільки мова зайшла про контекст, хочу зробити не ліричний відступ від теми: мої «інсинуації» під назвою «Переклад з Пастернака» містять також і свідому «провокацію»... Розуміючи, що лиш зачепивши «святі» для когось почуття, можна звернути увагу на «контекст» сьогоднішньої української реальності, на ті самі КМВ і КБВ...В попередньому «Виправленні помилок ...» було сказано лиш першу половину тлумачення поняття комплексу меншовартості (КМВ) – «того, як зневажається те, що не розуміється....», а друга половина того визначення звучить так: "того, як обожнюється те, що не розуміється". От та проблема обожнювання незрозумілого (на мою думку) куди гірша : але це ж Пастернак! Як так можна?! - А я кажу: Пастернак - не Бог! Якби не про Пушкіна чи Пастернака, а про себе я сказав, що не Бог, то хто б на це звернув увагу? Щодо поширеного хибного розуміння того, яка мова від якої походить...До абсурду доходить в деяких «КМВ-КБВ головах»: як може російська бути похідною від української!?
Отже, вважаю, що моя «провокація» частково вдалась.То ж, виправляючи свою «основну помилку», прошу вибачення в усіх тих, чиї «святі» почуття зачепив : вибачте! Але я це зробив, захищаючи власні «святі» почуття.
2011
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"СТРИПТИЗ"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі – 5 Переклад з Пастернака – виправлення помилок..."
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі – 5 Переклад з Пастернака – виправлення помилок..."
Про публікацію
