ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Мазур (1976) /
Інша поезія
Оксана Мазур. Презентація збірки “На вістрі місяця”
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оксана Мазур. Презентація збірки “На вістрі місяця”
Про зустріч:
28 січня 2012р. о 15-00 год.
у Львові, в приміщенні Порохової вежі (вул.Підвальна, 4, 3-ій поверх) відбудеться презентація збірки Оксани Мазур “На вістрі місяця”.
В межах презентації – літературно-музичне дійство і виставка картин.
ШАНОВНІ КОХАНІ МОЇ ПееМівці!!! Чекаю! Приходьте до мене – буду щаслива побачитись з вами!!! ЦІЛУЮ!!!*************
“РЕСТАВРАЦІЯ ПРАВІЧНОГО
… створювала ці поезії жінка з виробленим внутрішнім світом, світом не стільки побутовим, як мистецьким – проте створювала, десь наче підсвідомо вивіряючи написане з потаємним досвідом своїх попередниць. У всякому разі ця внутрішня напруга обумовила і своєрідну напругу пропонованої збірки – в основному напрочуд цільної, пришвартованої до проблеми недоотриманого від долі Щастя – бо саме це можна поставити на карб вищих сил: ніхто і ніщо у своїй високій волі не може позбавити Жінку прав на визначене долею і природою благо.
Безсумнівна обдарованість авторки дає їй змогу триматися високої планки поставлених завдань, дарма що тематичні обшири збірки певним чином обмежені рамками усвідомленої чи й підсвідомої несправедливості: “Де ж я подінусь?..”, “Молитви розхристані злякано мруть на устах...” І думаймо – це від себе самої, від ліричної героїні чи від примарного двійника проголошуються слова: “Нереальна лякливице в масці, відспівана трепетно в нотах, Відпускаю Твій світ, переплавлений мною в солод і жах...” Відпускається у світ сповідальна феєрія, в якій підсвідома певність переконує: покутні, навіть докірливі слова мають досягати належного слуху.
А якщо це буде слух читача – то без сумніву справедливий варіант.
Микола ПЕТРЕНКО, Член Національної Спілки письменників України з 1960 р. Лауреат премій імені П. Тичини, імені Ю. Яновського, імені М. Шашкевича, імені Б. Лепкого.”
“Побачити бруньку, яка вже набрала соковитої сили і готова розкрити світу свою красу – то наче діткнутися до таємниці самого творення. Таке відчуття прийшло до мене, коли познайомилася із поезією Оксани Мазур. “На вістрі місяця” – як на вістрі леза, де вибір душі дуже болісний, але усвідомлений і пережитий, де страждання уже стало вогнем очищення, у якому просвітліло серце. Радісно вітати сформовану, чутливу особистість, яка уже реалізувала себе як майстер пензля, і ось – ще один поштовх душі, ще один вияв самореалізації – слово. У Оксани Мазур воно вистояне і добірне, багате за палітрою і сюжетними реалізаціями, за силою почуттів і достатньо високою майстерністю авторки.
Любов ДОЛИК, член Національної Спілки письменників України з 2005 року”
28 січня 2012р. о 15-00 год.
у Львові, в приміщенні Порохової вежі (вул.Підвальна, 4, 3-ій поверх) відбудеться презентація збірки Оксани Мазур “На вістрі місяця”.
В межах презентації – літературно-музичне дійство і виставка картин.
ШАНОВНІ КОХАНІ МОЇ ПееМівці!!! Чекаю! Приходьте до мене – буду щаслива побачитись з вами!!! ЦІЛУЮ!!!*************
“РЕСТАВРАЦІЯ ПРАВІЧНОГО
… створювала ці поезії жінка з виробленим внутрішнім світом, світом не стільки побутовим, як мистецьким – проте створювала, десь наче підсвідомо вивіряючи написане з потаємним досвідом своїх попередниць. У всякому разі ця внутрішня напруга обумовила і своєрідну напругу пропонованої збірки – в основному напрочуд цільної, пришвартованої до проблеми недоотриманого від долі Щастя – бо саме це можна поставити на карб вищих сил: ніхто і ніщо у своїй високій волі не може позбавити Жінку прав на визначене долею і природою благо.
Безсумнівна обдарованість авторки дає їй змогу триматися високої планки поставлених завдань, дарма що тематичні обшири збірки певним чином обмежені рамками усвідомленої чи й підсвідомої несправедливості: “Де ж я подінусь?..”, “Молитви розхристані злякано мруть на устах...” І думаймо – це від себе самої, від ліричної героїні чи від примарного двійника проголошуються слова: “Нереальна лякливице в масці, відспівана трепетно в нотах, Відпускаю Твій світ, переплавлений мною в солод і жах...” Відпускається у світ сповідальна феєрія, в якій підсвідома певність переконує: покутні, навіть докірливі слова мають досягати належного слуху.
А якщо це буде слух читача – то без сумніву справедливий варіант.
Микола ПЕТРЕНКО, Член Національної Спілки письменників України з 1960 р. Лауреат премій імені П. Тичини, імені Ю. Яновського, імені М. Шашкевича, імені Б. Лепкого.”
“Побачити бруньку, яка вже набрала соковитої сили і готова розкрити світу свою красу – то наче діткнутися до таємниці самого творення. Таке відчуття прийшло до мене, коли познайомилася із поезією Оксани Мазур. “На вістрі місяця” – як на вістрі леза, де вибір душі дуже болісний, але усвідомлений і пережитий, де страждання уже стало вогнем очищення, у якому просвітліло серце. Радісно вітати сформовану, чутливу особистість, яка уже реалізувала себе як майстер пензля, і ось – ще один поштовх душі, ще один вияв самореалізації – слово. У Оксани Мазур воно вистояне і добірне, багате за палітрою і сюжетними реалізаціями, за силою почуттів і достатньо високою майстерністю авторки.
Любов ДОЛИК, член Національної Спілки письменників України з 2005 року”
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію