Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.27
21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
2026.02.27
21:17
І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
2026.02.27
19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
2026.02.27
15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
2026.02.26
22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
2026.02.26
20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
2026.02.26
20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
2026.02.26
20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
2026.02.26
19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
2026.02.26
17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Книга про життя, як воно є
Хоч події у романі відбуваються переважно у чотирьох стінах київської квартири родини інтелігентних лікарів Вербицьких, авторка відкриває перед читачем цілу низку життєвих проблем та ситуацій, які постійно вимагають вибору, що в майбутньому визначає долю людини: Ліда відчуває обов’язок перед матір’ю та хворим братом Платоном, її материнське серце до краю сповнює туга за втраченим ненародженим дитям. Саме жертовна любов до матері стала сенсом життя Лідочки і нищівний авторитет матері, яка не визнавала жодних заперечень своїх дій та вчинків здійснив руйнівний влив на всіх членів її родини. Втечу Платона і його коханої дівчини Раї, яку спочатку всі вважали «бездушною лялькою для розваги сина» можна трактувати як бунт людини проти абсурдності сучасного світу. З приголомшуючою правдивістю Люко Дашвар змальовує страхітливі будні жителів занедбаного хутора, які безпробудно пиячать, не дбаючи про елементарні умови проживання своїх малолітніх дітей.
Ще однією темою, яка червоною ниткою проходить крізь сюжетну канву роману є занепад та знецінення моральних норм та принципів. Кожний персонаж ніби відчуває підсвідомий страх порушити та зруйнувати звичний повсякденний уклад життя.
«Родзинкою» роману «Мати все» є вміння авторки тримати інтригу до останнього рядка, кожний читач відкриватиме його для себе по новому від одного прочитання до іншого. Саме правдивість сюжету, надзвичайна реалістичність та простота його викладу забезпечили прихильність численних вдячних читачів по всій Україні та за її межами.
Читання книги буде приємним, легким та незабутнім. У Вас без сумніву виникне бажання відкривати для себе вражаючий світ романів Люко Дашвар знову і знову.
Довідка газети «Високий Замок»
Люко Дашвар (Ірина Чернова) народилася у 1954 р. у Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік) і Академія державного управління при президентові України (магістр державного управління). Перший роман «Село не люди» (2007 р.) здобув ІІ премію на «Коронації слова». Наступний твір «Молоко з кров’ю» (2008 р.) став переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі». А роман «Рай. Центр» (2009 р.) отримав диплом у номінації «Вибір видавців» «Коронації слова».
30.12.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Книга про життя, як воно є
Відгук на роман "Мати все" відомої сучасної письменниці Люко Дашвар
Прочитавши новий захоплюючий роман «Мати все» відомої сучасної письменниці Люко Дашвар, мимоволі ловлю себе на думці, що це книга про життя як воно є. Адже на сторінках цієї неперевершеної літературної новинки, яка побила, здається, всі можливі рекорди продажів і спричинила революцію на ринку українського книговидання, життя змальоване в усіх його проявах без жодних прикрас чи недомовок. Тут Ви зустрінете весь спектр людських відчуттів, переживань та справжніх емоцій, які переповнюватимуть вашу душу аж доки не перегорнете останню сторінку і, напевне, подумаєте: обов’язково варто взяти до рук ще одну книгу цієї талановитої авторки, бо вона, направду, того варта. За словами письменниці, вона, аж ніяк, не прагне вчити своїх читачів, вони самі повинні зробити висновки з прочитанного.
Хоч події у романі відбуваються переважно у чотирьох стінах київської квартири родини інтелігентних лікарів Вербицьких, авторка відкриває перед читачем цілу низку життєвих проблем та ситуацій, які постійно вимагають вибору, що в майбутньому визначає долю людини: Ліда відчуває обов’язок перед матір’ю та хворим братом Платоном, її материнське серце до краю сповнює туга за втраченим ненародженим дитям. Саме жертовна любов до матері стала сенсом життя Лідочки і нищівний авторитет матері, яка не визнавала жодних заперечень своїх дій та вчинків здійснив руйнівний влив на всіх членів її родини. Втечу Платона і його коханої дівчини Раї, яку спочатку всі вважали «бездушною лялькою для розваги сина» можна трактувати як бунт людини проти абсурдності сучасного світу. З приголомшуючою правдивістю Люко Дашвар змальовує страхітливі будні жителів занедбаного хутора, які безпробудно пиячать, не дбаючи про елементарні умови проживання своїх малолітніх дітей.
Ще однією темою, яка червоною ниткою проходить крізь сюжетну канву роману є занепад та знецінення моральних норм та принципів. Кожний персонаж ніби відчуває підсвідомий страх порушити та зруйнувати звичний повсякденний уклад життя.
«Родзинкою» роману «Мати все» є вміння авторки тримати інтригу до останнього рядка, кожний читач відкриватиме його для себе по новому від одного прочитання до іншого. Саме правдивість сюжету, надзвичайна реалістичність та простота його викладу забезпечили прихильність численних вдячних читачів по всій Україні та за її межами.
Читання книги буде приємним, легким та незабутнім. У Вас без сумніву виникне бажання відкривати для себе вражаючий світ романів Люко Дашвар знову і знову.
Довідка газети «Високий Замок»
Люко Дашвар (Ірина Чернова) народилася у 1954 р. у Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік) і Академія державного управління при президентові України (магістр державного управління). Перший роман «Село не люди» (2007 р.) здобув ІІ премію на «Коронації слова». Наступний твір «Молоко з кров’ю» (2008 р.) став переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі». А роман «Рай. Центр» (2009 р.) отримав диплом у номінації «Вибір видавців» «Коронації слова».
30.12.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
