ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Рецензії
Очі Всесвіту
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Очі Всесвіту
Американський кінорежисер Ґодфрі Реджіо, відомий глядачам своєю кінотрилогією “Каці” (назви фільмів запозичено з мови індіанців племені хопі), зняв документальний фільм “Аніма Мунді” (Душа Світу) на замовлення італійської ювелірної компанії для Всесвітнього фонду підтримки природи (оператор Ґреєм Бері).
У кінострічці немає жодного мовленого слова, тому глядачі – прихильники театральних, вербальних сцен – будуть подивовані. Відомо, що Ґодфрі Реджіо чотирнадцять років був ченцем католицького храму. Тамтешнє безгоміння і молитви, напевне, спонукали майбутнього режисера до примату візуального. Епіграфом до стрічки послужила цитата з діалогу Платона “Тімей”: “Наш космос – живе створіння, яке має душу й розум” [1].
У пору мого навчання в одному з технічних вузів професор зі світовим ім’ям, розпочинаючи курс лекцій з основ світлотехніки, майстерно накреслив різнокольоровою крейдою на дошці велетенське око. Частину його було зображено в детальному, анатомічному, сказати б, “бунюелівському” розтині. Професор прокоментував малюнок з наукової точки зору, пояснивши принцип зорового сприймання та посилаючись на діалог Платона, де йдеться про зір і користь очей: “…очі відкрили нам число, дали поняття часу і спонукали дослідити природу Всесвіту, а з цього виникло те, що називається філософією…” [2].
“Аніма Мунді” – це не набір рідкісних кадрів реального життя диких тварин під акомпонемент вишуканої, мінливої музики Філіпа Ґласа – ні! У яскравому сюжеті домінує оповідна цілісність та візуальна інверсія, коли світ дивиться вже на нас очима тварин. Один і той же погляд пантери, на початку і в кінці кінострічки, ставить німе запитання: а хто ви?
Природні стихії – земля, вода, і вогонь – як першооснову буття показано в перманентному русі, зіткненнях і змінах. А живі істоти – планктон, риби, комахи, птахи і ссавці, зібравшись у величезні косяки, зграї і табуни, ніби промовляють до людей словами Блока: “Мильоны – Вас. Нас тьмы, и тьмы, и тьмы. Попробуйте, сразитесь с нами!..” Німецький історик Юнкельман дослідив, що за часи існування індустрії кривавих “розваг” лише на арені Колізею було вбито кілька мільйонів диких тварин, внаслідок чого Північна Африка залишилась практично без звірів. А куди поділись шістдесят мільйонів бізонів у післяколумбовій Америці?..
Вражає фінальна сцена – інстинктивна лобова атака кугуара в бік кінокамери. Коли ж пантера несподівано зупиняється, стає видимим погляд хижака – проникливий, експресивний, із холодним відблиском в зіницях чи то іскор страху та цікавості, чи то лінз камери. Тут доречно пригадати полотно відомого художника-сюрреаліста Рене Маґріта “Фальшиве дзеркало” (1935), на якому зображено величезне око, яке відбиває те, що зовні, - захмарене небо. Але ж єдина посутеніла хмаринка ніби виринає прямо із зіниці. То що ж ховається в погляді різних тварин, які дивляться у фільмі на нас відсторонено або прискіпливо, глядач може лише здогадуватися. Кажуть, що там, всередині ока, за сітківкою – душа, що прозирає з глибин невідомого простору.
Задумавши цей відгук, я пригадав одну історію: сторожовий пес величиною з полярного вовка завинив, мало не розтерзавши маленького цуцика, що випадково забрів на його територію. А коли я, додавши важкого металу в голос, почав йому докоряти – ліг на живіт і закрив очі лапами…
І насамкінець – про людське плем’я. Відомо, що індіанці Північної Америки могли відрізнити двісті (!) кольорів і відтінків, а ескімоси мали назви дванадцяти відтінків білого снігу чи льоду.
“Сліпий кобзар знає, з якого боку сходить сонце” – переконаний режисер Олесь Санін [3]. Плекаю надію, що документальний фільм “Аніма Мунді” Ґодфрі Реджіо допоможе багатьом із нас (зрячим і видющим) все ж таки угледіти у мудрих очах Всесвіту флюїди світлого Творця…
1. Платон. Тимей // Платон. Собрание сочинений в 4 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1994. – С. 434.
2. Платон. Тимей // Платон. Собрание сочинений в 4 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1994. – С. 449.
3. Санін Олесь: “Сценарій – це дуже утилітарний твір” // Кіно-Театр. – 2006. – №6. – С. 39.
У кінострічці немає жодного мовленого слова, тому глядачі – прихильники театральних, вербальних сцен – будуть подивовані. Відомо, що Ґодфрі Реджіо чотирнадцять років був ченцем католицького храму. Тамтешнє безгоміння і молитви, напевне, спонукали майбутнього режисера до примату візуального. Епіграфом до стрічки послужила цитата з діалогу Платона “Тімей”: “Наш космос – живе створіння, яке має душу й розум” [1].
У пору мого навчання в одному з технічних вузів професор зі світовим ім’ям, розпочинаючи курс лекцій з основ світлотехніки, майстерно накреслив різнокольоровою крейдою на дошці велетенське око. Частину його було зображено в детальному, анатомічному, сказати б, “бунюелівському” розтині. Професор прокоментував малюнок з наукової точки зору, пояснивши принцип зорового сприймання та посилаючись на діалог Платона, де йдеться про зір і користь очей: “…очі відкрили нам число, дали поняття часу і спонукали дослідити природу Всесвіту, а з цього виникло те, що називається філософією…” [2].
“Аніма Мунді” – це не набір рідкісних кадрів реального життя диких тварин під акомпонемент вишуканої, мінливої музики Філіпа Ґласа – ні! У яскравому сюжеті домінує оповідна цілісність та візуальна інверсія, коли світ дивиться вже на нас очима тварин. Один і той же погляд пантери, на початку і в кінці кінострічки, ставить німе запитання: а хто ви?
Природні стихії – земля, вода, і вогонь – як першооснову буття показано в перманентному русі, зіткненнях і змінах. А живі істоти – планктон, риби, комахи, птахи і ссавці, зібравшись у величезні косяки, зграї і табуни, ніби промовляють до людей словами Блока: “Мильоны – Вас. Нас тьмы, и тьмы, и тьмы. Попробуйте, сразитесь с нами!..” Німецький історик Юнкельман дослідив, що за часи існування індустрії кривавих “розваг” лише на арені Колізею було вбито кілька мільйонів диких тварин, внаслідок чого Північна Африка залишилась практично без звірів. А куди поділись шістдесят мільйонів бізонів у післяколумбовій Америці?..
Вражає фінальна сцена – інстинктивна лобова атака кугуара в бік кінокамери. Коли ж пантера несподівано зупиняється, стає видимим погляд хижака – проникливий, експресивний, із холодним відблиском в зіницях чи то іскор страху та цікавості, чи то лінз камери. Тут доречно пригадати полотно відомого художника-сюрреаліста Рене Маґріта “Фальшиве дзеркало” (1935), на якому зображено величезне око, яке відбиває те, що зовні, - захмарене небо. Але ж єдина посутеніла хмаринка ніби виринає прямо із зіниці. То що ж ховається в погляді різних тварин, які дивляться у фільмі на нас відсторонено або прискіпливо, глядач може лише здогадуватися. Кажуть, що там, всередині ока, за сітківкою – душа, що прозирає з глибин невідомого простору.
Задумавши цей відгук, я пригадав одну історію: сторожовий пес величиною з полярного вовка завинив, мало не розтерзавши маленького цуцика, що випадково забрів на його територію. А коли я, додавши важкого металу в голос, почав йому докоряти – ліг на живіт і закрив очі лапами…
І насамкінець – про людське плем’я. Відомо, що індіанці Північної Америки могли відрізнити двісті (!) кольорів і відтінків, а ескімоси мали назви дванадцяти відтінків білого снігу чи льоду.
“Сліпий кобзар знає, з якого боку сходить сонце” – переконаний режисер Олесь Санін [3]. Плекаю надію, що документальний фільм “Аніма Мунді” Ґодфрі Реджіо допоможе багатьом із нас (зрячим і видющим) все ж таки угледіти у мудрих очах Всесвіту флюїди світлого Творця…
1. Платон. Тимей // Платон. Собрание сочинений в 4 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1994. – С. 434.
2. Платон. Тимей // Платон. Собрание сочинений в 4 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1994. – С. 449.
3. Санін Олесь: “Сценарій – це дуже утилітарний твір” // Кіно-Театр. – 2006. – №6. – С. 39.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію