Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.07
23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
2026.10.07
19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.
Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.
Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти
2026.10.07
18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист
2026.10.07
15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
2026.10.07
14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
2026.10.07
11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
2026.10.07
06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
2026.10.06
23:23
Старий розповідав казки
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
2026.10.06
22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
2026.10.06
22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні
2026.10.06
22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
2026.10.06
18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
2026.10.06
13:59
Пам'яті Віталія Коротича
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
2026.10.06
12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
2026.10.06
12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
2026.10.06
10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі – 6. Урок ідеалізму (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі – 6. Урок ідеалізму (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Володимир Сірий
Лекція
Було це ще за атеїзму.
До клубу лектор завітав.
Про світлу путь до комунізму
Без Бога виклад зачитав.
Вкінці звернувся до присутніх:
- В знак згоди дулю утворіть
І дайте Богові! Ануте
Крушити релігійний гніт!
Всі як один скрутили дулі
І підняли немов штики,
Лише один старий дідуля
Не йшов за усіма таки.
- Дідусю, що ви, - каже лектор, -
Усе ще вірите в Христа,
У те, що рай і грізне пекло
Не небувальщина пуста?
А дідуся це усміхнуло,
Бо каже логіка сама:
- Кому показувати дулю,
Якщо Спасителя нема?..
2011
УРОК ІДЕАЛІЗМУ
Атеїзм - як проблему «ідеологічну» легко вирішити за логікою Володимирового «дідуся». Але атеїзм, як проблема світоглядна існувала ще до запанування у світі комуністичної ідеології і буде існувати, напевне, вічно...
Федір Достоєвський, передвіщаючи майбутні катаклізми (комунізм) у 1872 році опублікував роман «Біси». В цьому романі проблема «атеїзму», а саме її світоглядний аспект вирішується... за простою логічною схемою: світом керує чорна і світла сили - Бог і сатана, іншого не дано. Якщо ти світоглядний атеїст, і справді нема ні Бога, ні чорта, то довколишній світ і ти сам – природнє недорозуміння. А смерть невідворотна (для атеїста - рятівна)... Отже, немає логічного сенсу жити. Справжній атеїст Достоєвського пустив собі кулю в лоб... Решта живих атеїстів у романі - просто «біси». Атеїсти комуністичної пори наглядний тому приклад : так ненавидіти те, чого для них «насправді нема»!?
Але атеїзм - це лиш половина проблеми. Матеріалізм - ось фундаментальні основи того логічного непорозуміння! Саме ця ідея самодостатності матерії завдає клопоту і сьогодні не одній голові. Прочитавши «Лекцію» Володимира Сірого, пригадав, як колись вирішував «проблему» співіснування ідеалізму та матеріалізму сам. Можливо, тут усе складніше... а, може, й ні...Судіть самі. Ось та логічна схема:
Ідеаліст :
- Скажи голосно і розбірливо – матерія!
Матеріаліст:
- Ма-те-рі-я! І що?
- А те, що це твоє виголошення всього навсього - порожня ідея під назвою матерія. Матерія - насправді перед тобою. Торкни її!
- Торкнув – тверда і холодна! І що?
- І ти думаєш, що то була матерія?
- А що ж інакше?
- Я маю на увазі – тверда і холодна?!
- Ну? Також ідея… про властивості матерії… Гм!? Цікаво! А як же бути з самою матерією? Я ж її торкав!
- Я бачив, бачив! Але все залишається в межах ідеї: ти торкаєш, відчуваєш, робиш висновок – я підтверджую: матерія – є! Усе в межах ідеї.
- І що ж ми маєм? Ідею про матерію! А як нам дістатись до реальної матерії?
- А я знаю?
- А ти сам хіба не матерія?
- Звичайно матерія.
- Ну? От! А ти про якусь там ідею торочиш! Що таке ідея?
- Виходить – властивість матерії!
- Бачиш?! Матерія торкнула матерію… А ти казав: …навсього …ідея!
- Та таки ідея!
- Яка знову ідея?
- Ідея про те, що ідея є властивістю матерії!
- Ти знову за своє - ідея про те, що ідея є... ідеєю, а де ж знову матерія ділась?
- Та от: матерія і є ідеєю!
- Ні! Все навпаки: ідея є матерією - властивістю матерії! Ти ж сам казав.
- А яка різниця? Ідея є матерією – матерія є ідеєю…
- Бо щось мусить бути першим, головнішим – я кажу : ма-те-рі-я! Ну? Визнай!
- Що ж? Хай буде – ма-те-рія! Визнаю, визнаю - не погана ідея!
2012

худ. Я Саландяк
Лекція
Було це ще за атеїзму.
До клубу лектор завітав.
Про світлу путь до комунізму
Без Бога виклад зачитав.
Вкінці звернувся до присутніх:
- В знак згоди дулю утворіть
І дайте Богові! Ануте
Крушити релігійний гніт!
Всі як один скрутили дулі
І підняли немов штики,
Лише один старий дідуля
Не йшов за усіма таки.
- Дідусю, що ви, - каже лектор, -
Усе ще вірите в Христа,
У те, що рай і грізне пекло
Не небувальщина пуста?
А дідуся це усміхнуло,
Бо каже логіка сама:
- Кому показувати дулю,
Якщо Спасителя нема?..
2011
УРОК ІДЕАЛІЗМУ
Атеїзм - як проблему «ідеологічну» легко вирішити за логікою Володимирового «дідуся». Але атеїзм, як проблема світоглядна існувала ще до запанування у світі комуністичної ідеології і буде існувати, напевне, вічно...
Федір Достоєвський, передвіщаючи майбутні катаклізми (комунізм) у 1872 році опублікував роман «Біси». В цьому романі проблема «атеїзму», а саме її світоглядний аспект вирішується... за простою логічною схемою: світом керує чорна і світла сили - Бог і сатана, іншого не дано. Якщо ти світоглядний атеїст, і справді нема ні Бога, ні чорта, то довколишній світ і ти сам – природнє недорозуміння. А смерть невідворотна (для атеїста - рятівна)... Отже, немає логічного сенсу жити. Справжній атеїст Достоєвського пустив собі кулю в лоб... Решта живих атеїстів у романі - просто «біси». Атеїсти комуністичної пори наглядний тому приклад : так ненавидіти те, чого для них «насправді нема»!?
Але атеїзм - це лиш половина проблеми. Матеріалізм - ось фундаментальні основи того логічного непорозуміння! Саме ця ідея самодостатності матерії завдає клопоту і сьогодні не одній голові. Прочитавши «Лекцію» Володимира Сірого, пригадав, як колись вирішував «проблему» співіснування ідеалізму та матеріалізму сам. Можливо, тут усе складніше... а, може, й ні...Судіть самі. Ось та логічна схема:
Ідеаліст :
- Скажи голосно і розбірливо – матерія!
Матеріаліст:
- Ма-те-рі-я! І що?
- А те, що це твоє виголошення всього навсього - порожня ідея під назвою матерія. Матерія - насправді перед тобою. Торкни її!
- Торкнув – тверда і холодна! І що?
- І ти думаєш, що то була матерія?
- А що ж інакше?
- Я маю на увазі – тверда і холодна?!
- Ну? Також ідея… про властивості матерії… Гм!? Цікаво! А як же бути з самою матерією? Я ж її торкав!
- Я бачив, бачив! Але все залишається в межах ідеї: ти торкаєш, відчуваєш, робиш висновок – я підтверджую: матерія – є! Усе в межах ідеї.
- І що ж ми маєм? Ідею про матерію! А як нам дістатись до реальної матерії?
- А я знаю?
- А ти сам хіба не матерія?
- Звичайно матерія.
- Ну? От! А ти про якусь там ідею торочиш! Що таке ідея?
- Виходить – властивість матерії!
- Бачиш?! Матерія торкнула матерію… А ти казав: …навсього …ідея!
- Та таки ідея!
- Яка знову ідея?
- Ідея про те, що ідея є властивістю матерії!
- Ти знову за своє - ідея про те, що ідея є... ідеєю, а де ж знову матерія ділась?
- Та от: матерія і є ідеєю!
- Ні! Все навпаки: ідея є матерією - властивістю матерії! Ти ж сам казав.
- А яка різниця? Ідея є матерією – матерія є ідеєю…
- Бо щось мусить бути першим, головнішим – я кажу : ма-те-рі-я! Ну? Визнай!
- Що ж? Хай буде – ма-те-рія! Визнаю, визнаю - не погана ідея!
2012

худ. Я Саландяк
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10173Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
