Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
2026.05.17
22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
2026.05.17
17:44
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
2026.05.17
11:17
Забери мене туди,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
2026.05.17
11:14
Ми, буває, від себе втікаєм,
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
2026.05.17
10:14
не мав ні статків ні хатів
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
2026.05.17
08:48
Як закриєш очі вночі зі скрипом,
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
2026.05.17
06:19
І. Г...
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі – 6. Урок ідеалізму (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі – 6. Урок ідеалізму (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Володимир Сірий
Лекція
Було це ще за атеїзму.
До клубу лектор завітав.
Про світлу путь до комунізму
Без Бога виклад зачитав.
Вкінці звернувся до присутніх:
- В знак згоди дулю утворіть
І дайте Богові! Ануте
Крушити релігійний гніт!
Всі як один скрутили дулі
І підняли немов штики,
Лише один старий дідуля
Не йшов за усіма таки.
- Дідусю, що ви, - каже лектор, -
Усе ще вірите в Христа,
У те, що рай і грізне пекло
Не небувальщина пуста?
А дідуся це усміхнуло,
Бо каже логіка сама:
- Кому показувати дулю,
Якщо Спасителя нема?..
2011
УРОК ІДЕАЛІЗМУ
Атеїзм - як проблему «ідеологічну» легко вирішити за логікою Володимирового «дідуся». Але атеїзм, як проблема світоглядна існувала ще до запанування у світі комуністичної ідеології і буде існувати, напевне, вічно...
Федір Достоєвський, передвіщаючи майбутні катаклізми (комунізм) у 1872 році опублікував роман «Біси». В цьому романі проблема «атеїзму», а саме її світоглядний аспект вирішується... за простою логічною схемою: світом керує чорна і світла сили - Бог і сатана, іншого не дано. Якщо ти світоглядний атеїст, і справді нема ні Бога, ні чорта, то довколишній світ і ти сам – природнє недорозуміння. А смерть невідворотна (для атеїста - рятівна)... Отже, немає логічного сенсу жити. Справжній атеїст Достоєвського пустив собі кулю в лоб... Решта живих атеїстів у романі - просто «біси». Атеїсти комуністичної пори наглядний тому приклад : так ненавидіти те, чого для них «насправді нема»!?
Але атеїзм - це лиш половина проблеми. Матеріалізм - ось фундаментальні основи того логічного непорозуміння! Саме ця ідея самодостатності матерії завдає клопоту і сьогодні не одній голові. Прочитавши «Лекцію» Володимира Сірого, пригадав, як колись вирішував «проблему» співіснування ідеалізму та матеріалізму сам. Можливо, тут усе складніше... а, може, й ні...Судіть самі. Ось та логічна схема:
Ідеаліст :
- Скажи голосно і розбірливо – матерія!
Матеріаліст:
- Ма-те-рі-я! І що?
- А те, що це твоє виголошення всього навсього - порожня ідея під назвою матерія. Матерія - насправді перед тобою. Торкни її!
- Торкнув – тверда і холодна! І що?
- І ти думаєш, що то була матерія?
- А що ж інакше?
- Я маю на увазі – тверда і холодна?!
- Ну? Також ідея… про властивості матерії… Гм!? Цікаво! А як же бути з самою матерією? Я ж її торкав!
- Я бачив, бачив! Але все залишається в межах ідеї: ти торкаєш, відчуваєш, робиш висновок – я підтверджую: матерія – є! Усе в межах ідеї.
- І що ж ми маєм? Ідею про матерію! А як нам дістатись до реальної матерії?
- А я знаю?
- А ти сам хіба не матерія?
- Звичайно матерія.
- Ну? От! А ти про якусь там ідею торочиш! Що таке ідея?
- Виходить – властивість матерії!
- Бачиш?! Матерія торкнула матерію… А ти казав: …навсього …ідея!
- Та таки ідея!
- Яка знову ідея?
- Ідея про те, що ідея є властивістю матерії!
- Ти знову за своє - ідея про те, що ідея є... ідеєю, а де ж знову матерія ділась?
- Та от: матерія і є ідеєю!
- Ні! Все навпаки: ідея є матерією - властивістю матерії! Ти ж сам казав.
- А яка різниця? Ідея є матерією – матерія є ідеєю…
- Бо щось мусить бути першим, головнішим – я кажу : ма-те-рі-я! Ну? Визнай!
- Що ж? Хай буде – ма-те-рія! Визнаю, визнаю - не погана ідея!
2012

худ. Я Саландяк
Лекція
Було це ще за атеїзму.
До клубу лектор завітав.
Про світлу путь до комунізму
Без Бога виклад зачитав.
Вкінці звернувся до присутніх:
- В знак згоди дулю утворіть
І дайте Богові! Ануте
Крушити релігійний гніт!
Всі як один скрутили дулі
І підняли немов штики,
Лише один старий дідуля
Не йшов за усіма таки.
- Дідусю, що ви, - каже лектор, -
Усе ще вірите в Христа,
У те, що рай і грізне пекло
Не небувальщина пуста?
А дідуся це усміхнуло,
Бо каже логіка сама:
- Кому показувати дулю,
Якщо Спасителя нема?..
2011
УРОК ІДЕАЛІЗМУ
Атеїзм - як проблему «ідеологічну» легко вирішити за логікою Володимирового «дідуся». Але атеїзм, як проблема світоглядна існувала ще до запанування у світі комуністичної ідеології і буде існувати, напевне, вічно...
Федір Достоєвський, передвіщаючи майбутні катаклізми (комунізм) у 1872 році опублікував роман «Біси». В цьому романі проблема «атеїзму», а саме її світоглядний аспект вирішується... за простою логічною схемою: світом керує чорна і світла сили - Бог і сатана, іншого не дано. Якщо ти світоглядний атеїст, і справді нема ні Бога, ні чорта, то довколишній світ і ти сам – природнє недорозуміння. А смерть невідворотна (для атеїста - рятівна)... Отже, немає логічного сенсу жити. Справжній атеїст Достоєвського пустив собі кулю в лоб... Решта живих атеїстів у романі - просто «біси». Атеїсти комуністичної пори наглядний тому приклад : так ненавидіти те, чого для них «насправді нема»!?
Але атеїзм - це лиш половина проблеми. Матеріалізм - ось фундаментальні основи того логічного непорозуміння! Саме ця ідея самодостатності матерії завдає клопоту і сьогодні не одній голові. Прочитавши «Лекцію» Володимира Сірого, пригадав, як колись вирішував «проблему» співіснування ідеалізму та матеріалізму сам. Можливо, тут усе складніше... а, може, й ні...Судіть самі. Ось та логічна схема:
Ідеаліст :
- Скажи голосно і розбірливо – матерія!
Матеріаліст:
- Ма-те-рі-я! І що?
- А те, що це твоє виголошення всього навсього - порожня ідея під назвою матерія. Матерія - насправді перед тобою. Торкни її!
- Торкнув – тверда і холодна! І що?
- І ти думаєш, що то була матерія?
- А що ж інакше?
- Я маю на увазі – тверда і холодна?!
- Ну? Також ідея… про властивості матерії… Гм!? Цікаво! А як же бути з самою матерією? Я ж її торкав!
- Я бачив, бачив! Але все залишається в межах ідеї: ти торкаєш, відчуваєш, робиш висновок – я підтверджую: матерія – є! Усе в межах ідеї.
- І що ж ми маєм? Ідею про матерію! А як нам дістатись до реальної матерії?
- А я знаю?
- А ти сам хіба не матерія?
- Звичайно матерія.
- Ну? От! А ти про якусь там ідею торочиш! Що таке ідея?
- Виходить – властивість матерії!
- Бачиш?! Матерія торкнула матерію… А ти казав: …навсього …ідея!
- Та таки ідея!
- Яка знову ідея?
- Ідея про те, що ідея є властивістю матерії!
- Ти знову за своє - ідея про те, що ідея є... ідеєю, а де ж знову матерія ділась?
- Та от: матерія і є ідеєю!
- Ні! Все навпаки: ідея є матерією - властивістю матерії! Ти ж сам казав.
- А яка різниця? Ідея є матерією – матерія є ідеєю…
- Бо щось мусить бути першим, головнішим – я кажу : ма-те-рі-я! Ну? Визнай!
- Що ж? Хай буде – ма-те-рія! Визнаю, визнаю - не погана ідея!
2012

худ. Я Саландяк
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10173Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
