Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Назар Назаров /
Вірші
До Пана
Музо, повідай мені про милого сина Гермеса.
Він, козлоногий, дворогий і шумолюбний, в лісистих
Хащах блукає, йдучи услід хороводним німфам,
Що по верхівках стрімчастих скель безстрашно ступають,
Кличучи Пана, пастушого бога з кошлатим волоссям,
Що у його володінні – пагорбів сніжні верхів’я,
Маківки дальніх гір, а ще кам’янисті бескети.
Бог цей мандрує повсюди поміж кущів непрохідних,
То він, буває, піддасться на поваб повільних потоків,
То він, буває, заходить на скелі стрімкі і урвисті,
На щонайвищі шпилі, ізвідки всі видно отари.
Часто він мчить поміж урвищ, що ясно сіяють на сонці,
Часто в дібровах гірських він диких впольовує звірів,
Бог гострозорий. А ввечері, ледве вернувшись із ловів,
Грає пронизливо й гарно на очеретяній флейті.
Жодна пташка у співі Пана не перевершить,
Навіть ота, що напровесні на різнобарвних пелюстках
Сидячи, скарги свої виливає у пісні солодкій.
Разом із Паном збираються німфи чистоголосі
Біля струмка темноводого спритні водити танці,
А на гірських верхів’ях плаче у відповідь Ехо.
Бог же танцює повсюди: то скочить посеред гурту,
Зграбний у русі. З рисі накидка у нього на плечах
Темно-коричнева. Співи солодкі йому до душі
На трав’янистому лузі, де крокуси і гіацинти
Пахнуть приємно і квітнуть у травах м’яких упереміш.
Славлять блаженних богів і висоти святого Олімпу,
З-поміж усіх обираючи часто швидкого Гермеса:
Згадують, як він вісником служить богам несмертельним,
Як ув Аркадію многоджерельну, матір отарам,
Він завітав, де шанують його як бога Кілени.
Там він, хоч будучи богом, стада доглядав густошерсті
Смертному мужеві, адже жага пойняла його сильна
Доньку довговолосу Дріопса узять за дружину.
Пишне весілля зіграли – жона народила в палатах
Богові любого сина, що зразу був дивний із виду:
Був козлоногий, дворогий, охочий до шуму і сміху.
Геть утекла годувальниця, вгледівши ледве дитину
Із бородатим лицем, що суворо дивилось на неї.
Щедрий на поміч Гермес, на руки сина узявши,
Радісний духом став несказанно. Тож вирушив швидко
До олімпійських осель несмертельних богів, загорнувши
Сина турботливо в хутро пухнасте із зайця гірського.
Поруч із Зевсом його посадив і святими богами.
Сина він їм показав, і сподобався він несмертельним,
Та найприхильнішим з-поміж усіх був до чада Діоніс.
Паном його нарекли, бо усім він припав до вподоби.
Радуйся ж ти, о владарю, я в пісні до тебе молюся.
Зараз же пісню інакшу ладнаюся я заспівати.
Переклав Назарій Назаров
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
До Пана
переклад із давньогрецької
із гомерівських гімнів (ХІХ)
Музо, повідай мені про милого сина Гермеса.
Він, козлоногий, дворогий і шумолюбний, в лісистих
Хащах блукає, йдучи услід хороводним німфам,
Що по верхівках стрімчастих скель безстрашно ступають,
Кличучи Пана, пастушого бога з кошлатим волоссям,
Що у його володінні – пагорбів сніжні верхів’я,
Маківки дальніх гір, а ще кам’янисті бескети.
Бог цей мандрує повсюди поміж кущів непрохідних,
То він, буває, піддасться на поваб повільних потоків,
То він, буває, заходить на скелі стрімкі і урвисті,
На щонайвищі шпилі, ізвідки всі видно отари.
Часто він мчить поміж урвищ, що ясно сіяють на сонці,
Часто в дібровах гірських він диких впольовує звірів,
Бог гострозорий. А ввечері, ледве вернувшись із ловів,
Грає пронизливо й гарно на очеретяній флейті.
Жодна пташка у співі Пана не перевершить,
Навіть ота, що напровесні на різнобарвних пелюстках
Сидячи, скарги свої виливає у пісні солодкій.
Разом із Паном збираються німфи чистоголосі
Біля струмка темноводого спритні водити танці,
А на гірських верхів’ях плаче у відповідь Ехо.
Бог же танцює повсюди: то скочить посеред гурту,
Зграбний у русі. З рисі накидка у нього на плечах
Темно-коричнева. Співи солодкі йому до душі
На трав’янистому лузі, де крокуси і гіацинти
Пахнуть приємно і квітнуть у травах м’яких упереміш.
Славлять блаженних богів і висоти святого Олімпу,
З-поміж усіх обираючи часто швидкого Гермеса:
Згадують, як він вісником служить богам несмертельним,
Як ув Аркадію многоджерельну, матір отарам,
Він завітав, де шанують його як бога Кілени.
Там він, хоч будучи богом, стада доглядав густошерсті
Смертному мужеві, адже жага пойняла його сильна
Доньку довговолосу Дріопса узять за дружину.
Пишне весілля зіграли – жона народила в палатах
Богові любого сина, що зразу був дивний із виду:
Був козлоногий, дворогий, охочий до шуму і сміху.
Геть утекла годувальниця, вгледівши ледве дитину
Із бородатим лицем, що суворо дивилось на неї.
Щедрий на поміч Гермес, на руки сина узявши,
Радісний духом став несказанно. Тож вирушив швидко
До олімпійських осель несмертельних богів, загорнувши
Сина турботливо в хутро пухнасте із зайця гірського.
Поруч із Зевсом його посадив і святими богами.
Сина він їм показав, і сподобався він несмертельним,
Та найприхильнішим з-поміж усіх був до чада Діоніс.
Паном його нарекли, бо усім він припав до вподоби.
Радуйся ж ти, о владарю, я в пісні до тебе молюся.
Зараз же пісню інакшу ладнаюся я заспівати.
Переклав Назарій Назаров
Гомерівськими гімнами називають 33 тексти різного обсягу, які традиційно припусуються Гомерові. Насправді значна частина з них належить значно пізнішому часові, про що свідчать стилістичні і лексичні особливості. Гімн до Пана, швидш за все, належить до епохи еллінізму.
Оригінал тут: http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text;jsessionid=CA9119C56A2FA18F62C1BD96EB1900B3?doc=Perseus%3atext%3a1999.01.0137%3ahymn%3d19
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
