Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
2025.12.05
17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
2025.12.05
15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
2025.12.05
14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
2025.12.05
14:15
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Вірші
Шабатні спеції
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шабатні спеції
Не в радість Антонію ні слава, ні багатство.
Нудьга прокралась в його душу.
Збилися з ніг і мудреці, й двірня,
Щоб напасть ту непрохану прогнати:
Стадо слонів танцює,
В ногах жираф, немов поміж дерев,
Перекидаються ведмеді клишоногі .
Жбурляють мавпочки банани в лицедіїв,
А ті їх ловлять відкритими ротами...
Ніщо Антонію не в радість...
І от котрийсь з придворних
Радить поїхати в Юдею,
До раббі Єгуди Ганасі ,
З котрим приятелює імператор.
Мовляв, він мудрець із мудреців
І зна напевне, як здолать нудьгу.
Із почетом добувсь Антоній в Ціпорі.
Та що це? На подвір’ ї в раббі – ані душі.
А в господі – горять свічки... Люди за столом...
В шабатній вечір імператор нагодився.
Нарешті вибігло дівча і мало не зомліло
Од золота й срібла незнайомців.
В світлицю імператор увіходить.
«Сідай! Скуштуй із нами, що Господь,
Благословен Він будь, послав!»-
Припрошує до столу раббі Єгуда.
А там – чого тільки нема!..
«Що за дивний смак! .. Зроду не знав такого!»-
Не втримався Антоній після супу.
І те ж – після котлет, і після смаженої риби,
І після напоїв, яких не бракувало...
«Зроби мені таке ж і посеред тижня!»-
Звеселів нарешті імператор.
І ось у середу, як і обіцяв, знов заявився.
Куштує - страви ті ж, а радості нема.
«Що сталось, раббі?»
«Бачиш, нема шабатніх спецій».
«Ти не спромігсь дістать для мене?
Чому ж не попередив?
Із-під землі слуги дістали б».
«Ні, владарю півсвіта...»
«Мені не віриш?»- спохмурнів Антоній.
«Не сердься. А послухай краще.
Коли того вечора стрічали ми шабат,
Відбився він на всьому –
На тиші, що запанувала в краї,
На незвичайнім світлі,
На трепеті перед Всевишнім...
Ото й були ті спеції,
Що в будень дістать ніхто не в змозі».
...З нудьгою повернувсь Антоній в Рим.
---------
Антоній Пій (86-161) римський імператор.
Раббі Єгуда Ганасі (135-220) підтримував приятельські стосунки з імператором Антонієм.
Великий мудрець і один з найбільших учителів юдеїв, pаббі зібрав в одну книгу всі усні традиції, що випливали з Тори (П’ятикнижжя) і стосувалися правил юдейського співжиття. Завдяки цьому юдеї, розсіяні по всьому світу, зуміли зберегтися як єдиний народ.
Нудьга прокралась в його душу.
Збилися з ніг і мудреці, й двірня,
Щоб напасть ту непрохану прогнати:
Стадо слонів танцює,
В ногах жираф, немов поміж дерев,
Перекидаються ведмеді клишоногі .
Жбурляють мавпочки банани в лицедіїв,
А ті їх ловлять відкритими ротами...
Ніщо Антонію не в радість...
І от котрийсь з придворних
Радить поїхати в Юдею,
До раббі Єгуди Ганасі ,
З котрим приятелює імператор.
Мовляв, він мудрець із мудреців
І зна напевне, як здолать нудьгу.
Із почетом добувсь Антоній в Ціпорі.
Та що це? На подвір’ ї в раббі – ані душі.
А в господі – горять свічки... Люди за столом...
В шабатній вечір імператор нагодився.
Нарешті вибігло дівча і мало не зомліло
Од золота й срібла незнайомців.
В світлицю імператор увіходить.
«Сідай! Скуштуй із нами, що Господь,
Благословен Він будь, послав!»-
Припрошує до столу раббі Єгуда.
А там – чого тільки нема!..
«Що за дивний смак! .. Зроду не знав такого!»-
Не втримався Антоній після супу.
І те ж – після котлет, і після смаженої риби,
І після напоїв, яких не бракувало...
«Зроби мені таке ж і посеред тижня!»-
Звеселів нарешті імператор.
І ось у середу, як і обіцяв, знов заявився.
Куштує - страви ті ж, а радості нема.
«Що сталось, раббі?»
«Бачиш, нема шабатніх спецій».
«Ти не спромігсь дістать для мене?
Чому ж не попередив?
Із-під землі слуги дістали б».
«Ні, владарю півсвіта...»
«Мені не віриш?»- спохмурнів Антоній.
«Не сердься. А послухай краще.
Коли того вечора стрічали ми шабат,
Відбився він на всьому –
На тиші, що запанувала в краї,
На незвичайнім світлі,
На трепеті перед Всевишнім...
Ото й були ті спеції,
Що в будень дістать ніхто не в змозі».
...З нудьгою повернувсь Антоній в Рим.
---------
Антоній Пій (86-161) римський імператор.
Раббі Єгуда Ганасі (135-220) підтримував приятельські стосунки з імператором Антонієм.
Великий мудрець і один з найбільших учителів юдеїв, pаббі зібрав в одну книгу всі усні традиції, що випливали з Тори (П’ятикнижжя) і стосувалися правил юдейського співжиття. Завдяки цьому юдеї, розсіяні по всьому світу, зуміли зберегтися як єдиний народ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Анна Ахматова "Вони летять, вони іще в дорозі""
• Перейти на сторінку •
"Раббі Шнеур Залман із Ляд (з добірки "У простоті, у щирості, у вірі")"
• Перейти на сторінку •
"Раббі Шнеур Залман із Ляд (з добірки "У простоті, у щирості, у вірі")"
Про публікацію
