Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Публіцистика
Причини наших неудач
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Причини наших неудач
"Часть5"
Рассматривая ситуации в семейной жизни, где чаще всего происходят конфликты, мы видим, что в брак вступают, как правило, люди с противоположными чертами характера, они имеют разные представления о жизни, о семье ,о воспитании детей и т.д. До вступления в брак они не видели " недостатков" друг друга. Почему? Потому что Бог создал уникальный механизм опьянения и отключения разума - любовь, - это не та любовь, о которой говорит Новый Завет. Это любовь - земная, плотская, страстная, иногда мы говорим "безумная любовь"*. Человек, испытывая чувство любви(инкстинкт), теряет голову и совершает поступки, которые в здравом уме он бы не совершил.
Обратимся к класике и вспомним Шекспира: " Нет повести печальнее на свете, чем повесть о Ромео и Джульете", и слова, которые произнесла Джульета - "Кумир мой! Сердца моего бальзам!" Влюбленные отдали жизнь за свою любовь. Ненависть и вражда двух родов не дали свершиться союзу, и что же мы видим: смерть, страшная трагедия объединила и примирила вековую рознь их семей. Какой здесь урок: по воле Божьей - двое подростков своей смертью ради любви закончили кровавую битву между родами, тем самым выполнив свое Предназначение. Вот какой механизм для нашего воспитания создали Высшие силы. Что же Им остатается делать, если мы читаем и не видим, не понимаем и не хотим порою понять, что от нас требуется. Мы не хотим идти по пути Осознания, а значит встаем на путь страдания - третьего не дано.
Обратимся к Новому Завету:
"...и сбывается над ними пророчество Исаии, которое говорит: " Ухом услышите и не уразумеете; глазами смотреть будете - и не увидите,
ибо огрубело сердце людей сих, и ушами с трудом слышат, и глаза свои сомкнули, да не увидят глазами и не услышат ушами., и не уразумеют сердцем, и да не обратятся, чтобы Я исцелил их".
Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат"**
2012г.
Рассматривая ситуации в семейной жизни, где чаще всего происходят конфликты, мы видим, что в брак вступают, как правило, люди с противоположными чертами характера, они имеют разные представления о жизни, о семье ,о воспитании детей и т.д. До вступления в брак они не видели " недостатков" друг друга. Почему? Потому что Бог создал уникальный механизм опьянения и отключения разума - любовь, - это не та любовь, о которой говорит Новый Завет. Это любовь - земная, плотская, страстная, иногда мы говорим "безумная любовь"*. Человек, испытывая чувство любви(инкстинкт), теряет голову и совершает поступки, которые в здравом уме он бы не совершил.
Обратимся к класике и вспомним Шекспира: " Нет повести печальнее на свете, чем повесть о Ромео и Джульете", и слова, которые произнесла Джульета - "Кумир мой! Сердца моего бальзам!" Влюбленные отдали жизнь за свою любовь. Ненависть и вражда двух родов не дали свершиться союзу, и что же мы видим: смерть, страшная трагедия объединила и примирила вековую рознь их семей. Какой здесь урок: по воле Божьей - двое подростков своей смертью ради любви закончили кровавую битву между родами, тем самым выполнив свое Предназначение. Вот какой механизм для нашего воспитания создали Высшие силы. Что же Им остатается делать, если мы читаем и не видим, не понимаем и не хотим порою понять, что от нас требуется. Мы не хотим идти по пути Осознания, а значит встаем на путь страдания - третьего не дано.
Обратимся к Новому Завету:
"...и сбывается над ними пророчество Исаии, которое говорит: " Ухом услышите и не уразумеете; глазами смотреть будете - и не увидите,
ибо огрубело сердце людей сих, и ушами с трудом слышат, и глаза свои сомкнули, да не увидят глазами и не услышат ушами., и не уразумеют сердцем, и да не обратятся, чтобы Я исцелил их".
Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат"**
2012г.
* Грань, нить понимания, осознания очень тонкая, и Заповедь" НЕ суди".
**от Матфея 13:14,15,16.
Учителя Слова мне: ЗАПОМНИТЕ: все ваши кумиры, будут мучать вас до тех пор, пока вы не откажетесь от этого и не примете такой, как она есть. Если вы станете на ПУТЬ ОСОЗНАНИЯ, то окружающее вас люди Сами Изменятся, им больше не придется вас воспитывать.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
