Я — бажаний гість в обох світах: Небесному та Підземному. Так, в обох. Так, найбажаніший гість.
Обоє Великих Антагоністів раді мене бачити, і я не залишаюся в боргу — відвідую їх по черзі щодня.

*

Диявол приймає мене у своєму палаці. І ви досі гадаєте, що він живе серед смердючого вогняно-нафтового болота? Я вам співчуваю. У нього чудовий архітектурний смак. Якщо це і демон, то демон-митець, безперечно.
Палац Люцифера блакитно-фіолетового кольору, з сапфіровими прикрасами. Не знаю, чи то справжні сапфіри, зате вигляд мають приголомшливий! Високі вежі, барвисті вітражі, колонади, колонади, колонади… Краса.
Зазвичай у диявола в погребі знаходиться пляшечка коньяку сторічної витримки чи міцний моряцький ром, який провів у дубовій бочці більше часу, ніж може прожити середньостатистична людина.
Люцифер (він любить, коли до нього звертаються на ім'я) часто показує свій сад. То молода яблунька почне плодоносити, то чудернацькі кактуси зацвітуть. І Боже збав, аби ви подумали, що на якомусь із дерев живе «лукавий змій»! Їх тут витравили ще за царя Опенька, так би мовити, коли земля була тоненька. До речі, це Люциферова улюблена українська приказка.
В саду є зелена альтанка. Усередині — квадратний столик і чотири крісла. На столику стоїть видзігорний сервіз. Із чайника завжди курить міцний аромат зеленого чаю з терпкими прянощами.
У цій альтанці регулярно засідаємо ми: владика Люцифер, його досвідчений радник — герцог Гасіон, король усесвітніх змін — юний Веліал, а також я, ваш скромний оповідач. Бесіди в нас найрізноманітніші: від чергової дати апокаліпсису до чудного опусу когось із сучасних художників або музикантів.
Веліал зазвичай жартує, любить іронізувати із будь-якого приводу. Гасіон намагається переконати всіх у правильності будь-якої своєї думки, а Люцифер — о, він же талановитий дипломат! — єдиною фразою заспокоює норовистих друзів і зводить розмову подалі від усього сумного й політичного.
Я зазвичай слухаю і рідко щось кажу, а коли говорю, мене чомусь особливо уважно слухає Веліал. Його очі в цей момент відсвічують малахітовим сяйвом, а погляд, здається, приглушує довколишній шум і мерехтіння.

*

Господь Саваоф часто запрошує мене у хатину, що на Сіон-горі. З верхівки видно безкрайні простори хмар, підзолочених сонцем. Якщо дивитися звідси, світило затуляє собою аж півнеба. Довкола ж ліс, височенний сосновий ліс. У ньому ніжно співають прозорі птахи. Їх ледве помітно між гілок; видає співаків дзвінка мелодія та порухи глиці.
Усевишній кожному гостеві являється по-різному. Особисто мені зручніше бачити перед собою високого (під два метри) діда з ясним поглядом і довгим білосніжним волоссям. І Бог це знає. Так я давно вже звик. Одне не змінити – Його яскраво-зелені очі. Такий чистий трав’яний колір важко уявити (звичайно, коли хоч раз не побачити)…
Ми йдемо до хатки через ліс. Тут немає стежок. Як хто і залишить витоптану смужку між дерев, вона миттєво заростає травою, припорошується голками з дерев… Ледь не забув, що тут ходять винятково босоніж. Усі: архангели, янголи, душі людські та власне Господь Бог. Ноги гріє сіро-зелена земля, а на хмарах можна плавати, ніби по воді.
У хатині є двері та немає вікон. Принаймні ззовні їх не видно. Велетенське вікно — на стелі. Вночі видно зіркове небо.
Бог сідає за стіл і щирим рухом пухкої руки запрошує мене сісти навпроти. Він ділить навпіл хлібину, і, повірте, оця проста хлібина смакує так, як не припадає до смаку найсмачніший пиріг.
За стіною будинку рівномірно дзюрчить струмок. Захотілося пити – вибіг, набрав у кухлик святої води — й утамовуй спрагу досхочу.
Бог рідко говорить. Дуже рідко. Можна сказати, що майже завжди мовчить. Ось такий у Нього непростий характер.
Зате Він уміє чудово слухати. Коли Йому раптом набридає чи Він стомлюється, так і каже: «На сьогодні все. Нам обом час уже йти». Я можу лишитися в хатці та споглядати зірки (ніхто не забороняє), але вже на самоті…

*

«Vater unser im Himmel, geheiligt werde dein Name.
Dein Reich komme.
Dein Wille geschehe, wie im Himmel so auf Erden.
Unser tägliches Brot gib uns heute.
Und vergib uns unsere Schuld, wie auch wir vergeben unseren Schuldigeren.
Und führe uns nicht in Versuchung, sondern erlöse uns von dem Bösen.
Denn dein ist das Reich und die Kraft und die Herrlichkeit in Ewigkeit».

*

Я — бажаний гість в обох світах, Небесному і Підземному.
Бо я людина. Amen.