Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.28
06:11
Хто сказав, що збайдужіло
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
2025.10.27
21:24
Літо вислизає із-під нас,
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
2025.10.27
09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
2025.10.27
08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
2025.10.27
06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
2025.10.27
00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
2025.10.26
22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
2025.10.26
21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
2025.10.26
21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться
(Що взяти з того, в кого не всі дома?),
Зійшов Корній на гору край села
І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує.
«Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.-
А де ж обіцяні хліб-сіль?»
«Та ж хліб ми вже здал
2025.10.26
18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
2025.10.26
17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
2025.10.26
16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
2025.10.26
15:27
Прадавнина з мого роду)
1
Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо
2025.10.26
15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
2025.10.26
14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
2025.10.26
06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Думанський (1950 - 1996) /
Проза
8 Березня
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
8 Березня
8 Березня - у цих словах стільки сонця й тепла, що починає капати зі стріхи, стільки блакиті та хорошого передчуття, що хочеться жити й жити. Бо свято наших матерів, сестер, коханих - це свято нашої душі.
А на свята ми бажаємо своїм дорогим і близьким щастя, здоров'я, добра! Тільки настрій від цих найважливіших побажань сьогодні не дуже світлий, оскільки практично забезпечити добро вельми трудно.
Мені, як і кожному, ці труднощі також дошкуляють, проте я все-таки вірю, що життя колись вирветься з лабет, виздоровіє і понесе нас уперед і вгору - до всього кращого! Тому що саме така суть закладена у природі. А інакше знищився рід людський. Отже, страждаючи сподіваймося.
Переймаючись усіма болями нинішньої доби, все ж наважуюсь сказати, що легше було б пережити незгоди, якби ми більше мали душевної доброти. Звичайно, матеріальне теж необхідне. Уявімо, якби належно було забезпечене фізичне життя, то зникли б розмови про дефіцити, купони, ціни, черги...
Замість тривоги про завтрашній день, говорили б про стан душі, про свої думки і почуття, про дружбу і любов, про все, що так благотворно впливає на нас.
Щоб зберегти себе як людину, більше повертаймося до того, що не купується - до нашої духовної основи. Якби в кожному з нас було достатньо внутрішньої культури, якби всі однаково були доброзичливими і ввічливими з друзями й недругами, то зло не ходило поміж нами, не чинило б образи та неправедливості. Легше переносились би нестатки, ніхто б ні від кого не ховався, а всі підтримували одне одного у скруті і жили по-братськи.
Вітаючи зі святом усіх жінок - літніх і юних, прошу - підіймайтесь над усім скороминущим, дріб'язковим і несуттєвим і піднімайте весь свій рід, не залишайте поганому шпарин ні в собі, ні в комусь, не спонукайтесь і не спонукайте до жорстокості, бо вона така колюча, що навіть рідних ранить. Цього не важко досягти, Треба тільки вміти у кожного шанувати його гідність, любити людину, прощати й помічати неповторність. А люди неповторні - ніхто нікого ніколи не замінить.
Недарма ж носіями найвищої людяності вважаються ті, хто отримуючи з недобрих рук камінь, у відповідь подає хліб. Така людина не опоганить уста свої грубим словом, не носитиме довго образ, а буде випромінювати приязнь, доброту і біля такої душі захочеться самому очиститись од суєтності. В цьому високий смисл духовності, який не дозволить штовхати одне одного, не дасть нікого скривдити, щоб не принизити себе.І все було б по-справедливості, і всі ми страждали б менше.
Я щиро бажаю усім навчитися цієї доступної і мудрої науки. Чому кажу це в день жіночого свята? Тому що жінка найбільш вразлива і чутлива, вона особливо гостро переживає соціальні біди, постійно прагне поліпшити добробут і життя загалом, тому що впродовж віків береже родинне вогнище. Від її усмішки стає у домі сонячно, від її доброти стає усм тепло, її руки утримують нас від лиха, від необачності.
Закінчуючи соє слово, прошу дорогих жінок, - будьте здоровими, світіть нам і рятуйте наші душі, щоб усі ми були щасливими!
В. Д. 1.03.91р.
А на свята ми бажаємо своїм дорогим і близьким щастя, здоров'я, добра! Тільки настрій від цих найважливіших побажань сьогодні не дуже світлий, оскільки практично забезпечити добро вельми трудно.
Мені, як і кожному, ці труднощі також дошкуляють, проте я все-таки вірю, що життя колись вирветься з лабет, виздоровіє і понесе нас уперед і вгору - до всього кращого! Тому що саме така суть закладена у природі. А інакше знищився рід людський. Отже, страждаючи сподіваймося.
Переймаючись усіма болями нинішньої доби, все ж наважуюсь сказати, що легше було б пережити незгоди, якби ми більше мали душевної доброти. Звичайно, матеріальне теж необхідне. Уявімо, якби належно було забезпечене фізичне життя, то зникли б розмови про дефіцити, купони, ціни, черги...
Замість тривоги про завтрашній день, говорили б про стан душі, про свої думки і почуття, про дружбу і любов, про все, що так благотворно впливає на нас.
Щоб зберегти себе як людину, більше повертаймося до того, що не купується - до нашої духовної основи. Якби в кожному з нас було достатньо внутрішньої культури, якби всі однаково були доброзичливими і ввічливими з друзями й недругами, то зло не ходило поміж нами, не чинило б образи та неправедливості. Легше переносились би нестатки, ніхто б ні від кого не ховався, а всі підтримували одне одного у скруті і жили по-братськи.
Вітаючи зі святом усіх жінок - літніх і юних, прошу - підіймайтесь над усім скороминущим, дріб'язковим і несуттєвим і піднімайте весь свій рід, не залишайте поганому шпарин ні в собі, ні в комусь, не спонукайтесь і не спонукайте до жорстокості, бо вона така колюча, що навіть рідних ранить. Цього не важко досягти, Треба тільки вміти у кожного шанувати його гідність, любити людину, прощати й помічати неповторність. А люди неповторні - ніхто нікого ніколи не замінить.
Недарма ж носіями найвищої людяності вважаються ті, хто отримуючи з недобрих рук камінь, у відповідь подає хліб. Така людина не опоганить уста свої грубим словом, не носитиме довго образ, а буде випромінювати приязнь, доброту і біля такої душі захочеться самому очиститись од суєтності. В цьому високий смисл духовності, який не дозволить штовхати одне одного, не дасть нікого скривдити, щоб не принизити себе.І все було б по-справедливості, і всі ми страждали б менше.
Я щиро бажаю усім навчитися цієї доступної і мудрої науки. Чому кажу це в день жіночого свята? Тому що жінка найбільш вразлива і чутлива, вона особливо гостро переживає соціальні біди, постійно прагне поліпшити добробут і життя загалом, тому що впродовж віків береже родинне вогнище. Від її усмішки стає у домі сонячно, від її доброти стає усм тепло, її руки утримують нас від лиха, від необачності.
Закінчуючи соє слово, прошу дорогих жінок, - будьте здоровими, світіть нам і рятуйте наші душі, щоб усі ми були щасливими!
В. Д. 1.03.91р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
