Знаки приватної пунктуації

Ганна Осадко

адже знала напевне
години не вистачить
і навіть дві мало буде перелетіти цей Московський міст
бо п’ятниця-ягниця бо плями на доньчиній водолазці наснилися
і варто подумати про насущне а не у поеток гратися
офіс дзвенів недостатньо наче схрипла йому горловина

цей розтягнутий день де поспіх
де постріли холостими словами
не доходив четвертої
але ти вже була готова
головне минути ту пробку
серце від калатання випаде під колеса таксі
фарбою трояндовою почує розмову
на Банковій два де банків багато й рими старі або недозрілі

вона не чекала
знаєш
це ти на неї чекала і плакала
на квіткову фею у червоних гетрах із яскравим намистом
перечитувала усоте ії розмаринно-лавандову пластику
марила знаками приватної пунктуації немов піаністка
ходила ночами по ниточці холодну куштуючи каву

і все ж спізнилася
але застала і медом липла лилася медами
вона читала книжечку де закладка
із вікном у великий Париж
і я мовчала
і я кричала про недоречне
про сіль прадавню
про доню-маківку що шоколадом була між нами тривка як вірш
в пшеничній залі стояли ситі рояль столітній і піктограми

і манускрипти
її жіночих
її живучих книжкових схлипів
перекочовували й хапали біляве світло й лілове світло
і коли розумієш вже що ось-ось
трі-ше-чки
і все поникне
закінчиться про любов кіно бо в дитинстві окрайчик житній
що від зайця
хтось мені не доніс
чи він Богу під ноги випав

і хилиталися стіни у старовинній ліпці у липах гойдалися
так вона і пішла своєю рікою плинно до своєї дитини
і моя вишенька -черешенька замурзана багатознавиця
питалася
це і є ота твоя Аня із зубним болем і лебединим
МЕТРО ковтнуло великим звіром її тендітну і мідну
радість