Дякую, Анно, рада бачити.
)))

не тільки хатин шкода,
дякую,
віритимемо у краще)

Та я б не проти, щоб трохи зблудив,
але ж ні, ти на вірному шляху:).
Це я недоглянула за всім отим, що на картинці,
дякую)

Образ твору тут дотичний лише до останнього рядка,
як згадка, нагадування, щось таке,
а, взагалі, у вірші дещо інший зміст,
таке собі подвійне дно)

...воно і зрозуміло, Ксеню, що тут не зовсім про хати, адже є оце:
"цей слід заростає травою, бо падає дощ,
а трава поглинає стежину і ТИ НЕ ПРИЙДЕШ"

Мабуть "хати" це щось загальнопідсумкове - те, що є беззахисним у часі .....
так от відчулося :)

цей слід заростає травою, бо падає дощ,
це про зневіру
і сльози зрошують трави...

дякую)

а мені подобається отак,
писати у тільки мені відомому ритмі,
без зайвих слів і спотикання,
з прихованим змістом...
дякую)

щиро дякую за постійну і пристальну увагу,
ваша оцінка не відповідає вашим словам,
Мар'яно, точ_в_точ, як і марні мольби,
звернені до тих, хто нас і так не почує,
життя прожите не на п'ять", а на одиницю,
так що іншим разом ставте сміливо "один",
не помилитесь,
дякую)))


відповідно до коменту, то у мене є своя думка)

щоб писати у піднесеному стані, треба як мінімум перебувати у ньому, а так не завжди є,
і жодна піднесена думка не зцілить України,
і не стануть жити краще ті, хто зараз на межі виживання, правда дехто про таке і не знає

дякую)