ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Не в грошах – щастя
Час від часу, до уваги пересічного читача потрапляють книги, сюжетні перипетії яких надовго карбуються в пам’яті і спонукають до тривалих роздумів над дилемою: Чому в мереживі доль представників однієї родини виникають обставини, які змушують людей шукати кращого життя на чужині?, як змінити ситуацію в нашій державі таким чином, аби українці –заробітчани мали змогу забезпечити гідне життя своїм рідним на власній землі?. На мою думку відповіді саме на ці важливі для нашої сучасності питання надхненно шукає письменниця Ніна Фіалко у своєму захоплюючому і такому болісно актуальному романі «Повертайтесь, журавлі додому», що вийшов у світ в Тернопільскому видавництві «Навчальна книга - Богдан» у 2009 році.
Змальовуючи на сторінках своєї книги реалії та проблеми в яких живе головна героїня роману – молода студентка Катерина приходько та її рідні, авторка піднімає цілу низку вагомих проблем: Зокрема, ґрунтовно висвітлює руйнівні наслідки ситуації, коли батьки через нестачу грошей на виховання та навчання дітей, змушені їхати за кордон на заробітки, залишивши дітей на виховання бабусі, до порад якої не дуже дослухаються невдячні внуки. Водночас, батьки – Зоряна та Роман Приходьки відчувають прірву відчуження, яка виникає між ними, їхніми дітьми та суспільством в якому вони живуть і діють.
Відчуваючи провину перед власними дітьми, батьки –заробітчани прагнуть усунути її кошовними подарунками. Натомість, діти Катря та Тарас, які стали підлітками, сприймають батьків лише як джерело власного добробуту, і вже не вбачають в них мудрих наставників, яким можна розповісти про свої проблеми та попросити поради.
Дуже знаковим моментом роману, є розмова Тараса з батьком, який повернувшись додому в не тривалу відпустку намагається наставляти сина на шлях істини: «Ну не хочу вступати до інституту і тягнути з вас ще п’ять років жили. Нічого ті дипломи не дають. Не маєш дяді, який би запропонував тобі посаду, то й не рипайся. А як маєш, то диплома за 600 баксів можна готового купити. Якщо тобі запропонують роботу, то таку смішну платню дадуть, що не знати чи на проїзд вистачить. А я так жити не хочу!» - так, авторка доходить прикрого висновку про знецінення освіти в Україні, та панування влади грошей та корупції в усіх сферах життя, адже будь-яку проблему можна вирішити лише через зв’язки з впливовими людьми у кабінетах владних чиновників.
Стиль написання роману – дуже простий та зрозумілий читачеві, а карколомні повороти сюжету, постійно приваблюють та інтригують увагу.
Роман буде корисно прочитати представникам молодого покоління, адже письменниця прискіпливо аналізує проблему відчуження з якою стикається більшість успішних молодиків, які розважаються в барах і бездумно витрачають гроші батьків зароблені важкою працею.
На прикладі складної та суперечливої долі масажиста Миколи Івановича, Ніна Фіалко талановито виписує проблему пристрасті до азартних ігор, яка руйнує душі та життя багатьох людей. Саме цей персонаж змушує Катрю до ганебного шлюбу за розрахунком і засвідчує цілковитий занепад моральних цінностей у сучасному суспільстві.
Визначальною особливістю роману є те, що письменниця постійно прагне залучити читача до процесу осмислення твору. Крізь сюжетну канву лейтмотивом проходить думка про невичерпну терпеливість , українського народу, який постійно обдурюють та використовують нахабні бездарні політики, які прикриваючись красивими гаслами про добробут народу, лише набивають власні кишені та примножують статки.
Авторка з болем констатує невтішний висновок , що біда українців в тому, що ми чекаємо, аби за нас все вирішували інші, а перебуваючи на заробітках чекаємо поки нам створять прийнятні та гідні умови праці у нашій державі.
Вже в самій назві твору викладено його основну думку: Незважаючи на те, що на чужині можливо є кращі умови праці та проживання, люди завжди прагнутимуть повернутися на батьківщину, бо лише на своїй землі люди відчувають спокій та затишок.
Роман буде цікавим для найширшої читацької аудиторії, яка цікавиться сучасною літературою та творчістю письменниці.
4.05.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Не в грошах – щастя
Рецензія на роман «Повертайтесь, журавлі додому» популярної сучасної української письменниці Ніни Фіалко.
Для довідки: Ніна Іванівна Фіалко народилась в селі Косенівка Уманського району, Черкаської області. Автор популярних романів «Зламані жоржини», «Дві обручки», «Небезпечна межа», «Родинні гріхи» та інших.
Час від часу, до уваги пересічного читача потрапляють книги, сюжетні перипетії яких надовго карбуються в пам’яті і спонукають до тривалих роздумів над дилемою: Чому в мереживі доль представників однієї родини виникають обставини, які змушують людей шукати кращого життя на чужині?, як змінити ситуацію в нашій державі таким чином, аби українці –заробітчани мали змогу забезпечити гідне життя своїм рідним на власній землі?. На мою думку відповіді саме на ці важливі для нашої сучасності питання надхненно шукає письменниця Ніна Фіалко у своєму захоплюючому і такому болісно актуальному романі «Повертайтесь, журавлі додому», що вийшов у світ в Тернопільскому видавництві «Навчальна книга - Богдан» у 2009 році.
Змальовуючи на сторінках своєї книги реалії та проблеми в яких живе головна героїня роману – молода студентка Катерина приходько та її рідні, авторка піднімає цілу низку вагомих проблем: Зокрема, ґрунтовно висвітлює руйнівні наслідки ситуації, коли батьки через нестачу грошей на виховання та навчання дітей, змушені їхати за кордон на заробітки, залишивши дітей на виховання бабусі, до порад якої не дуже дослухаються невдячні внуки. Водночас, батьки – Зоряна та Роман Приходьки відчувають прірву відчуження, яка виникає між ними, їхніми дітьми та суспільством в якому вони живуть і діють.
Відчуваючи провину перед власними дітьми, батьки –заробітчани прагнуть усунути її кошовними подарунками. Натомість, діти Катря та Тарас, які стали підлітками, сприймають батьків лише як джерело власного добробуту, і вже не вбачають в них мудрих наставників, яким можна розповісти про свої проблеми та попросити поради.
Дуже знаковим моментом роману, є розмова Тараса з батьком, який повернувшись додому в не тривалу відпустку намагається наставляти сина на шлях істини: «Ну не хочу вступати до інституту і тягнути з вас ще п’ять років жили. Нічого ті дипломи не дають. Не маєш дяді, який би запропонував тобі посаду, то й не рипайся. А як маєш, то диплома за 600 баксів можна готового купити. Якщо тобі запропонують роботу, то таку смішну платню дадуть, що не знати чи на проїзд вистачить. А я так жити не хочу!» - так, авторка доходить прикрого висновку про знецінення освіти в Україні, та панування влади грошей та корупції в усіх сферах життя, адже будь-яку проблему можна вирішити лише через зв’язки з впливовими людьми у кабінетах владних чиновників.
Стиль написання роману – дуже простий та зрозумілий читачеві, а карколомні повороти сюжету, постійно приваблюють та інтригують увагу.
Роман буде корисно прочитати представникам молодого покоління, адже письменниця прискіпливо аналізує проблему відчуження з якою стикається більшість успішних молодиків, які розважаються в барах і бездумно витрачають гроші батьків зароблені важкою працею.
На прикладі складної та суперечливої долі масажиста Миколи Івановича, Ніна Фіалко талановито виписує проблему пристрасті до азартних ігор, яка руйнує душі та життя багатьох людей. Саме цей персонаж змушує Катрю до ганебного шлюбу за розрахунком і засвідчує цілковитий занепад моральних цінностей у сучасному суспільстві.
Визначальною особливістю роману є те, що письменниця постійно прагне залучити читача до процесу осмислення твору. Крізь сюжетну канву лейтмотивом проходить думка про невичерпну терпеливість , українського народу, який постійно обдурюють та використовують нахабні бездарні політики, які прикриваючись красивими гаслами про добробут народу, лише набивають власні кишені та примножують статки.
Авторка з болем констатує невтішний висновок , що біда українців в тому, що ми чекаємо, аби за нас все вирішували інші, а перебуваючи на заробітках чекаємо поки нам створять прийнятні та гідні умови праці у нашій державі.
Вже в самій назві твору викладено його основну думку: Незважаючи на те, що на чужині можливо є кращі умови праці та проживання, люди завжди прагнутимуть повернутися на батьківщину, бо лише на своїй землі люди відчувають спокій та затишок.
Роман буде цікавим для найширшої читацької аудиторії, яка цікавиться сучасною літературою та творчістю письменниці.
4.05.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мої песимістичні роздуми про життя."
• Перейти на сторінку •
"Естетизм у творчості Оскара Уайльда (частина 2)"
• Перейти на сторінку •
"Естетизм у творчості Оскара Уайльда (частина 2)"
Про публікацію