Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.13
12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?
2026.04.13
10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.
2026.04.12
19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис
2026.04.12
16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові,
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові,
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.
2026.04.12
16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог
2026.04.12
15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.
Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.
Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.
Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.
Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.
2026.04.12
14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
2026.04.12
10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
2026.04.12
09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько
2026.04.11
22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2026.04.11
16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл
2026.04.11
15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.
Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.
Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,
2026.04.11
13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)
Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!
Підіймайся на зарядку,
Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!
Підіймайся на зарядку,
2026.04.10
21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв
2026.04.10
21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).
Давно не ходять сюди туристи,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).
Давно не ходять сюди туристи,
2026.04.10
19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.
Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.
Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Лисенко (1997) /
Публіцистика
Без названия
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Без названия
Ты просто сидишь и мечтаешь. Начинаешь создавать какие-то общие планы, цели, мечты. А главное ведь, что этот человек о них ничего не знает. А ты все думаешь, никак не можешь забыть, страдаешь, вспоминаешь и потом вдруг резко понимаешь насколько это бессмысленно. Насколько обидно осознавать, что кому-то ты дорог не так сильно как он тебе. Что этот человек возможно и ценит, но эта цена абсолютно другая, тебе совсем непонятная. Ждешь, ждешь и так ничего не решив, перелистываешь еще одну страницу. Ты хотел задать так много вопросов, получить на них четкие ответы. Ты так хотел, чтобы тебе сказали раз и навсегда то самое отношение. Ты так хотел договориться с определенным человеком. Но, увы, ничего не получилось.
Жизнь – театр и все мы в нем актеры. Каждый играет свою роль и чаще всего она остается такой на весь период. Люди ведь не меняются. Не дано им это природой, физиологией и психологией. Они просто играют роли, как в театре, временно играют роли, чтобы добиться чего-то. Играют роли ради своих интересов. И это снова обидно. Их ведь не перевоспитать. Коронной фразой является то, что они такие и им это нисколечко не мешает. Они не собираются что-то предпринимать или решать, пока не наступит какой-то момент. Пока их не прижать, не выдавить всю информацию. Пока их не заставить действовать, не поставить контрольный вопрос, который все может кардинально изменить. Пока не начать шантажировать или манипулировать. Да, это плохо. Но нельзя по-другому. По-другому ничего не добьешься. И как бы это не печально было, но это так.
Еще говорят, что бывают люди, которые любят и которые разрешают любить. Не глупо ли? Возможно. Но именно на этом строятся отношения. Кто-то влюблен по уши, а кто-то этим пользуется. Кто-то испытывает чувства, а кому-то просто скучно. Кстати, о скучно. А вас это не раздражает? Скучно то, скучно это. А может из-за того, что скучно начнем замуж выходить и строить новое поколение? Может из-за того, что скучно, обленимся и перестанем быть независимыми, перестанем бороться за свою свободу? Хотя бы свободу мысли, не говоря уже о чем-то другом. Ведь дай мысли свободу, и ты сможешь многого добиться. Разреши самому себе выражать свои эмоции и все будет, как ты хочешь. Перестань себя стесняться, прими себя таким, какой ты есть. Оставь заметный след, хорошие воспоминания. Это главная цель жизни.
Жизнь – театр и все мы в нем актеры. Каждый играет свою роль и чаще всего она остается такой на весь период. Люди ведь не меняются. Не дано им это природой, физиологией и психологией. Они просто играют роли, как в театре, временно играют роли, чтобы добиться чего-то. Играют роли ради своих интересов. И это снова обидно. Их ведь не перевоспитать. Коронной фразой является то, что они такие и им это нисколечко не мешает. Они не собираются что-то предпринимать или решать, пока не наступит какой-то момент. Пока их не прижать, не выдавить всю информацию. Пока их не заставить действовать, не поставить контрольный вопрос, который все может кардинально изменить. Пока не начать шантажировать или манипулировать. Да, это плохо. Но нельзя по-другому. По-другому ничего не добьешься. И как бы это не печально было, но это так.
Еще говорят, что бывают люди, которые любят и которые разрешают любить. Не глупо ли? Возможно. Но именно на этом строятся отношения. Кто-то влюблен по уши, а кто-то этим пользуется. Кто-то испытывает чувства, а кому-то просто скучно. Кстати, о скучно. А вас это не раздражает? Скучно то, скучно это. А может из-за того, что скучно начнем замуж выходить и строить новое поколение? Может из-за того, что скучно, обленимся и перестанем быть независимыми, перестанем бороться за свою свободу? Хотя бы свободу мысли, не говоря уже о чем-то другом. Ведь дай мысли свободу, и ты сможешь многого добиться. Разреши самому себе выражать свои эмоции и все будет, как ты хочешь. Перестань себя стесняться, прими себя таким, какой ты есть. Оставь заметный след, хорошие воспоминания. Это главная цель жизни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
