Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.27
21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
2026.08.27
16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
2026.08.27
15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
2026.08.27
12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
2026.08.27
10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
2026.08.27
07:17
Огортає туман невблаганно
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
2026.08.26
18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
2026.08.26
17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
2026.08.26
15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
2026.08.26
13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
2026.08.26
13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
2026.08.26
10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
2026.08.26
10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Лисенко (1997) /
Публіцистика
Без названия
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Без названия
Ты просто сидишь и мечтаешь. Начинаешь создавать какие-то общие планы, цели, мечты. А главное ведь, что этот человек о них ничего не знает. А ты все думаешь, никак не можешь забыть, страдаешь, вспоминаешь и потом вдруг резко понимаешь насколько это бессмысленно. Насколько обидно осознавать, что кому-то ты дорог не так сильно как он тебе. Что этот человек возможно и ценит, но эта цена абсолютно другая, тебе совсем непонятная. Ждешь, ждешь и так ничего не решив, перелистываешь еще одну страницу. Ты хотел задать так много вопросов, получить на них четкие ответы. Ты так хотел, чтобы тебе сказали раз и навсегда то самое отношение. Ты так хотел договориться с определенным человеком. Но, увы, ничего не получилось.
Жизнь – театр и все мы в нем актеры. Каждый играет свою роль и чаще всего она остается такой на весь период. Люди ведь не меняются. Не дано им это природой, физиологией и психологией. Они просто играют роли, как в театре, временно играют роли, чтобы добиться чего-то. Играют роли ради своих интересов. И это снова обидно. Их ведь не перевоспитать. Коронной фразой является то, что они такие и им это нисколечко не мешает. Они не собираются что-то предпринимать или решать, пока не наступит какой-то момент. Пока их не прижать, не выдавить всю информацию. Пока их не заставить действовать, не поставить контрольный вопрос, который все может кардинально изменить. Пока не начать шантажировать или манипулировать. Да, это плохо. Но нельзя по-другому. По-другому ничего не добьешься. И как бы это не печально было, но это так.
Еще говорят, что бывают люди, которые любят и которые разрешают любить. Не глупо ли? Возможно. Но именно на этом строятся отношения. Кто-то влюблен по уши, а кто-то этим пользуется. Кто-то испытывает чувства, а кому-то просто скучно. Кстати, о скучно. А вас это не раздражает? Скучно то, скучно это. А может из-за того, что скучно начнем замуж выходить и строить новое поколение? Может из-за того, что скучно, обленимся и перестанем быть независимыми, перестанем бороться за свою свободу? Хотя бы свободу мысли, не говоря уже о чем-то другом. Ведь дай мысли свободу, и ты сможешь многого добиться. Разреши самому себе выражать свои эмоции и все будет, как ты хочешь. Перестань себя стесняться, прими себя таким, какой ты есть. Оставь заметный след, хорошие воспоминания. Это главная цель жизни.
Жизнь – театр и все мы в нем актеры. Каждый играет свою роль и чаще всего она остается такой на весь период. Люди ведь не меняются. Не дано им это природой, физиологией и психологией. Они просто играют роли, как в театре, временно играют роли, чтобы добиться чего-то. Играют роли ради своих интересов. И это снова обидно. Их ведь не перевоспитать. Коронной фразой является то, что они такие и им это нисколечко не мешает. Они не собираются что-то предпринимать или решать, пока не наступит какой-то момент. Пока их не прижать, не выдавить всю информацию. Пока их не заставить действовать, не поставить контрольный вопрос, который все может кардинально изменить. Пока не начать шантажировать или манипулировать. Да, это плохо. Но нельзя по-другому. По-другому ничего не добьешься. И как бы это не печально было, но это так.
Еще говорят, что бывают люди, которые любят и которые разрешают любить. Не глупо ли? Возможно. Но именно на этом строятся отношения. Кто-то влюблен по уши, а кто-то этим пользуется. Кто-то испытывает чувства, а кому-то просто скучно. Кстати, о скучно. А вас это не раздражает? Скучно то, скучно это. А может из-за того, что скучно начнем замуж выходить и строить новое поколение? Может из-за того, что скучно, обленимся и перестанем быть независимыми, перестанем бороться за свою свободу? Хотя бы свободу мысли, не говоря уже о чем-то другом. Ведь дай мысли свободу, и ты сможешь многого добиться. Разреши самому себе выражать свои эмоции и все будет, как ты хочешь. Перестань себя стесняться, прими себя таким, какой ты есть. Оставь заметный след, хорошие воспоминания. Это главная цель жизни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
