Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
МАНДРИ В КОСМОСІ 18. ПЕРЕКЛАД – ВИТЛУМАЧЕННЯ - ПЕРЕСПІВ (вибрані тексти Поетичних Майстерень)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАНДРИ В КОСМОСІ 18. ПЕРЕКЛАД – ВИТЛУМАЧЕННЯ - ПЕРЕСПІВ (вибрані тексти Поетичних Майстерень)
Богдан Манюк
УЧИТЕЛЬНИЦЕ
Вы нам с изюминкой о Блоке,
принцессой кланяясь ему…
Мне не до Блока на уроке,
встревожен я не потому.
Меня волнуете Вы сами
движеньем губ, сияньем глаз.
Мы с Блоком, восхищаясь Вами,
как песню, слушаем рассказ.
Но слышим только голос нежный,
забвенно-трепетную речь.
Ваш каждый взгляд – огонь небрежный!
О Боже, как его сберечь!
С улыбкой Блок в пыли портрета,
я улетаю в мир богов…
Звонок… и песня недопета…
Шаги… мелодия шагов…
Во след Вам солнечное эхо,
разлуки горькая звезда.
И мне, и Блоку не до смеха,
и мне, и Блоку – в никуда…
1982р.
Ярослав Анонім
Технічний переклад*
УЧИТЕЛЬЦІ
Ви нам з родзинкою (живчиком, перчиком) про Блока,
принцесою вклоняючись йому...
Мені не до Блока на уроці,
збентежений (стурбований, потривожений, занепокоїний) я не тому.
Мене хвилюєте (бентежите, тривожите, зворушуєте, збуджуєте) Ви самі (насправді)
рухом (порухом) губ, сяянням (зорінням, променінням) очей (віч).
Ми з Блоком (я з Блоком), захоплюючись (замилувавшись) Вами,
мов пісню, слухаємо розповідь (оповідання, оповідь).
Та (проте, але, однак, все ж, таки) чуєм тільки (лише, лиш) голос ніжний (тендітний),
Забуванно (непам’ятно)-трепетливу (тремтливу,тріпотливу,мерехтливу) мову.
Ваш кожен (кожний, усякий) погляд – вогонь (вогнище,багаття) недбалий (неуважний)!
О Боже, як його зберегти (заощадити)!
З усмішкою (усміхом, посмішкою) Блок в пилу (порохах, куряві) портрета,
я відлітаю (лечу, лину) у світ богів (поринаю в рай)...
Дзвінок (дзвоник)…і пісня (співанка) недоспівана (недовершена)…
Кроки (хода)… мелодія (мелодика, мелодійність) ходи…
В слід (услід) Вам сонячна луна (відзвук),
розлуки гірка зірка (зірниця).
І мені, і Блоку не до сміху (не смішно),
і мені, і Блоку – в нікуди…
* Згідно Новітнього російсько-українського словника. Харків Сінтекс 2004
МАНДРИ...
Сказати, щоб я був здивований появою російськомовного тексту на сторінці Богдана Манюка в Поетичних Майстернях? Богдана Манюка, відомого мені українофіла, патріота та й просто щирого українця? Ні! Просто цього разу був у курсі його творчих задумів. Але тут я дещо прикро вражений рівнем так званої “російської ментальності” (мене вона просто бісить) , але це, напевне, просто високий професійний рівень автора...
Воно то так, але однак явно проглядає і: ”Ах! Це є щось, бо воно російською!”.
- То візьми та переклади українською мовою, якщо це тебе так турбує! – запропонував Богдан.
- Знаєш... Я ніколи не був закоханий у вчительку російської мови – наша була старою занудною каргою, прости Господи. Та й тодішня ситуація... ти ж пам’ятаєш, як нас нагло силували любити комуністичну партію і “великий , могучий русский язык “... Мені ще й досі робиться гидко на душі від того “збочення “, та пригадується тогочасна популярна “реприза” на цю тему : то хіба що можна псові трохи сексу без любові! А оскільки процес цей триває і нині... Сам розумієш – буде не щиро!
- Справжній майстер повинен просто робити справу, а не шукати причини!
Зрештою, я погодився з таким аргументом (тим паче, що щось подібне я уже робив) і взявся спочатку просто перекласти, правильніше буде сказати – витлумачити Богданів текст українською мовою, бо перекласти в моїй свідомості уже викристалізувалось в афоризмах: перекласти з хворої голови на здорову, з пустого в порожнє, з кишені в кишеню... а термін – витлумачити - звучить об’ємніше... і згідно тлумачного словника сучасної мови одним із значень - витлумачити – перекласти.
З Богдана Манюка
УЧИТЕЛЬЦІ
(витлумачення українською)
Ви нам з родзинкою про Блока,
уклін принцесою йому...
Ні, не до Блока на уроках,
стурбований я... не тому.
Мене хвилюєте самі Ви
губ порухом – очей сіянням.
Ми з Блоком, мов на образ діви...
нам піснею оповідання.
Та тільки голос чуєм ніжний
Віддалену, щемку молитву
Ваш кожний погляд – вогневійний
О Боже, як не загасити!
З усміхом Блок в пилу портрета,
Я ж відлітаю...як завжди
Дзвінок...і змовкнула соната...
І крок ... мелодія ходи...
Услід Вам сонячного штриху,
розлук... зірниця гіркоти.
Мені і Блоку не до сміху,
мені, і Блоку в нікуди.
Але вже по ходу тлумачення так захопився, що покривив душею та зробив ще й переспів цього тексту (той же тлумачний словник каже : переспівувати - ... перекладати вірші,не дбаючи про точну відповідність оригіналові).
З Богдана Манюка
ВЧИТЕЛЬЦІ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
(переспів)
А ти із перчиком про свого Блока,
щораз поклони ставлячи йому...
Та не до Блока на твоїх уроках -
надміру збуджений... чомусь?
Сама й збентежила, насправді,
уст кольором , очей зорінням.
Я і без Блока цьому радий,
за пісню маю твоє воркотіння.
Сприймаю тільки голос ніжний,
мов таємничу трепетливість зову,
а погляд – мов вогонь пломінний...
О!!! Обпектися б знову й знову!
Єхидно Блок з-під порохів портрета,
а я прогулююся звільна світлим раєм...
Та дзвоник обриває ритми менуета...
І кроків твоїх музика стихає.
Вслід за тобою проблиску полуда
розлуки гіркістю: о, не здійсниться!
І що мені від того Блока буде,
коли пішла така цариця?..
2012
УЧИТЕЛЬНИЦЕ
Вы нам с изюминкой о Блоке,
принцессой кланяясь ему…
Мне не до Блока на уроке,
встревожен я не потому.
Меня волнуете Вы сами
движеньем губ, сияньем глаз.
Мы с Блоком, восхищаясь Вами,
как песню, слушаем рассказ.
Но слышим только голос нежный,
забвенно-трепетную речь.
Ваш каждый взгляд – огонь небрежный!
О Боже, как его сберечь!
С улыбкой Блок в пыли портрета,
я улетаю в мир богов…
Звонок… и песня недопета…
Шаги… мелодия шагов…
Во след Вам солнечное эхо,
разлуки горькая звезда.
И мне, и Блоку не до смеха,
и мне, и Блоку – в никуда…
1982р.
Ярослав Анонім
Технічний переклад*
УЧИТЕЛЬЦІ
Ви нам з родзинкою (живчиком, перчиком) про Блока,
принцесою вклоняючись йому...
Мені не до Блока на уроці,
збентежений (стурбований, потривожений, занепокоїний) я не тому.
Мене хвилюєте (бентежите, тривожите, зворушуєте, збуджуєте) Ви самі (насправді)
рухом (порухом) губ, сяянням (зорінням, променінням) очей (віч).
Ми з Блоком (я з Блоком), захоплюючись (замилувавшись) Вами,
мов пісню, слухаємо розповідь (оповідання, оповідь).
Та (проте, але, однак, все ж, таки) чуєм тільки (лише, лиш) голос ніжний (тендітний),
Забуванно (непам’ятно)-трепетливу (тремтливу,тріпотливу,мерехтливу) мову.
Ваш кожен (кожний, усякий) погляд – вогонь (вогнище,багаття) недбалий (неуважний)!
О Боже, як його зберегти (заощадити)!
З усмішкою (усміхом, посмішкою) Блок в пилу (порохах, куряві) портрета,
я відлітаю (лечу, лину) у світ богів (поринаю в рай)...
Дзвінок (дзвоник)…і пісня (співанка) недоспівана (недовершена)…
Кроки (хода)… мелодія (мелодика, мелодійність) ходи…
В слід (услід) Вам сонячна луна (відзвук),
розлуки гірка зірка (зірниця).
І мені, і Блоку не до сміху (не смішно),
і мені, і Блоку – в нікуди…
* Згідно Новітнього російсько-українського словника. Харків Сінтекс 2004
МАНДРИ...
Сказати, щоб я був здивований появою російськомовного тексту на сторінці Богдана Манюка в Поетичних Майстернях? Богдана Манюка, відомого мені українофіла, патріота та й просто щирого українця? Ні! Просто цього разу був у курсі його творчих задумів. Але тут я дещо прикро вражений рівнем так званої “російської ментальності” (мене вона просто бісить) , але це, напевне, просто високий професійний рівень автора...
Воно то так, але однак явно проглядає і: ”Ах! Це є щось, бо воно російською!”.
- То візьми та переклади українською мовою, якщо це тебе так турбує! – запропонував Богдан.
- Знаєш... Я ніколи не був закоханий у вчительку російської мови – наша була старою занудною каргою, прости Господи. Та й тодішня ситуація... ти ж пам’ятаєш, як нас нагло силували любити комуністичну партію і “великий , могучий русский язык “... Мені ще й досі робиться гидко на душі від того “збочення “, та пригадується тогочасна популярна “реприза” на цю тему : то хіба що можна псові трохи сексу без любові! А оскільки процес цей триває і нині... Сам розумієш – буде не щиро!
- Справжній майстер повинен просто робити справу, а не шукати причини!
Зрештою, я погодився з таким аргументом (тим паче, що щось подібне я уже робив) і взявся спочатку просто перекласти, правильніше буде сказати – витлумачити Богданів текст українською мовою, бо перекласти в моїй свідомості уже викристалізувалось в афоризмах: перекласти з хворої голови на здорову, з пустого в порожнє, з кишені в кишеню... а термін – витлумачити - звучить об’ємніше... і згідно тлумачного словника сучасної мови одним із значень - витлумачити – перекласти.
З Богдана Манюка
УЧИТЕЛЬЦІ
(витлумачення українською)
Ви нам з родзинкою про Блока,
уклін принцесою йому...
Ні, не до Блока на уроках,
стурбований я... не тому.
Мене хвилюєте самі Ви
губ порухом – очей сіянням.
Ми з Блоком, мов на образ діви...
нам піснею оповідання.
Та тільки голос чуєм ніжний
Віддалену, щемку молитву
Ваш кожний погляд – вогневійний
О Боже, як не загасити!
З усміхом Блок в пилу портрета,
Я ж відлітаю...як завжди
Дзвінок...і змовкнула соната...
І крок ... мелодія ходи...
Услід Вам сонячного штриху,
розлук... зірниця гіркоти.
Мені і Блоку не до сміху,
мені, і Блоку в нікуди.
Але вже по ходу тлумачення так захопився, що покривив душею та зробив ще й переспів цього тексту (той же тлумачний словник каже : переспівувати - ... перекладати вірші,не дбаючи про точну відповідність оригіналові).
З Богдана Манюка
ВЧИТЕЛЬЦІ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
(переспів)
А ти із перчиком про свого Блока,
щораз поклони ставлячи йому...
Та не до Блока на твоїх уроках -
надміру збуджений... чомусь?
Сама й збентежила, насправді,
уст кольором , очей зорінням.
Я і без Блока цьому радий,
за пісню маю твоє воркотіння.
Сприймаю тільки голос ніжний,
мов таємничу трепетливість зову,
а погляд – мов вогонь пломінний...
О!!! Обпектися б знову й знову!
Єхидно Блок з-під порохів портрета,
а я прогулююся звільна світлим раєм...
Та дзвоник обриває ритми менуета...
І кроків твоїх музика стихає.
Вслід за тобою проблиску полуда
розлуки гіркістю: о, не здійсниться!
І що мені від того Блока буде,
коли пішла така цариця?..
2012
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"МАНДРИ В КОСМОСІ 19. АНТИПАРОДІЇ. МІЛЕВСЬКА - МУР (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
"МАНДРИ В КОСМОСІ 17. БО... чай. АНТИПАРОДІЇ (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
"МАНДРИ В КОСМОСІ 17. БО... чай. АНТИПАРОДІЇ (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
Про публікацію
