ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Зоряна Повінь (1987) /
Публіцистика
Розмова про Київ
¬– Христино Любомирівно, що вражає Вас у киянах та їхньому місті? Які тенденції є приємними для Вас?
– Що вражає? Кияни культивують любов до старовини. Навіть нові авто не змінили образу старих вулиць, які вже давно є героями романів. Якраз біля старих особняків розумієш, що українці хочуть зберегти культ тиші.
Мені приємно, що головні історичні пам’ятки збережено на своїх місцях. Є місця, які тебе не відпускають. Дніпро, Свята Софія, Володимирська гірка, Лавра, Хрещатик, Андріївський узвіз... який ми втрачаємо.
Добре, що Київ розбудовується, але не «підпільно від киян».
Кожна нова будівля, яка відтворює українське бароко, стає візиткою. Тут собори, музеї, квітучі каштани і люди взаємно збагачують себе. Паломництво до київських святинь записано вже у світову історію.
– Щось, можливо, і не зовсім до смаку справжній українській подоляночці… Що варто змінити?
– От нові пентхаузи мене не захопили, пригнічує їх «сліпе задзеркалля», від якого я гублю відчуття міста над Дніпром. І зелені легені столиці вже замалі. Адже донедавна Київ був містом-заповідником…
А мої Позняки – це взагалі розчарування. Куди дивляться наші громади з озеленення столиці? Замість травички – пісок, замість квітів – асфальт… Мами слідкують за діточками, аби ті випадково не відщипнули останню квіточку на районі!
– Виявляється, наші враження схожі, хоча на рідний Дніпровський район я не нарікаю ¬– він упевнено тримає планку другого місця в столиці за кількістю зелені. А чого варта зелена зона Національного Експоцентру України! Однак повернімося до загальної інфраструктури нашого міста. Досвід якої країни воно могло би перейняти? Пані Христино, Ви багато подорожуєте – розкажіть, будь ласка, атмосфера якого міста настільки Вам імпонує, що хотілося би бачити її частинку і у Києві?
– Мене приємно здивував сучасний Баку. Їхні архітектори в усіх хмарочосах поєднали стиль Сходу та Заходу. Навіть у кольорі будинків – колорит Лазурового узбережжя із різьбою на пісковому камені. У центрі – чисте море, зелень і старовина. До речі, штучно вирощені зелені оази, як у тропіках, вартують кінофільму. А спека там щодня до 40-50 градусів. Історична частина оживлена, бо не тільки музей, а туристичний рай. Навколо – широкі проспекти із продуманою інфраструктурою. Жодної строкатої реклами на вулицях. Ніхто не травить вас кавою, всі п’ють зелений чай з чебрецем і смакують варення з черешні. Все продумано до деталей – як у сучасній Європі!
¬– Судячи з Ваших слів, у Баку ніхто не працює – всі насолоджуються містом, краєвидами й життям у цілому. А в нас у народі кажуть: на кого біда нападе, той до Києва йде. Чи згодні Ви з народною мудрістю? Що можете додати від себе?
– Київ – місто сімейне, поважає приватне життя і не скупе на поради мандрівнику. Дякувати Богу, що російськомовність не вбила у київських родинах українські традиції. У кожному домі є якась часточка України.
Кияни рідко посміхаються. Веселими українцями їх не назвеш. Вони грамотні традиціоналісти, хоча українських книг та видавництв для них замало.
Кияни винахідливі, їхні винаходи на перших шпальтах зарубіжних видань. На жаль, таланти ще досі з Києва виїжджають. Але навіть десь там вони дружні і залишаються фанатами України.
Кияни дуже доброзичливі, бо Київ – місто доброти та гостинності. Живучи серед них, помічаєш своєрідну схильність пристосувати старовину до нових умов. Вистави, концерти тут подають естетично та ненав’язливо. А от кухня українська презентується як мистецтво. Тут ранки пахнуть випічкою. І зміна століть тут проходить під знаком сала, борщу та вареників. Не раз почуєш: «сьогодні борщ та голубці ще смачніші ніж учора».
¬– Дозвольте не погодитися з твердженням, що кияни рідко посміхаються. Справді, повсякденні клопоти й тиснява у громадському транспорті не надто спонукають до радощів, однак погляньте на них не в будень, а у свято! Які осяйні обличчя вітали Київ із його днем народження! Та й взагалі всі мої рідні, друзі чи просто знайомі кияни – надзвичайно доброзичливі й позитивні люди.
¬– Справді, частіше «провокувати» людей довкола на посмішку варто кожному. У Києві відчувається все те, заради чого сюди приїжджаєш. Він гамірний, діловий, призначений для зустрічей та кар’єри. Вперше приїхав, а враження, ніби колись тут був. Київ притягує, у нього закохуєшся одразу! Якщо хочете записати щось у пам'ять – приїжджайте до української столиці, додайте їй свої надії та перемагайте!
29.05.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Розмова про Київ
Христина Стебельська: Київ прекрасний, бо не відпускає!
Щоб написати про Київ, не стане і тисячі слів ¬– причому як для народженого тут мешканця нашого міста, так і для людини, яка перебралася до столиці вже у респектабельному віці. Кожен район Києва вартий окремого розлогого роману. Однак це вже інший жанр. Сьогодні, після нещодавнього відзначення дня народження Києва (1530 років – лишень уявіть!) ми вирішили поговорити про враження від міста з людиною, яка мешкає тут майже два десятиріччя – народною артисткою України Христиною Стебельською.
¬– Христино Любомирівно, що вражає Вас у киянах та їхньому місті? Які тенденції є приємними для Вас?
– Що вражає? Кияни культивують любов до старовини. Навіть нові авто не змінили образу старих вулиць, які вже давно є героями романів. Якраз біля старих особняків розумієш, що українці хочуть зберегти культ тиші.
Мені приємно, що головні історичні пам’ятки збережено на своїх місцях. Є місця, які тебе не відпускають. Дніпро, Свята Софія, Володимирська гірка, Лавра, Хрещатик, Андріївський узвіз... який ми втрачаємо.
Добре, що Київ розбудовується, але не «підпільно від киян».
Кожна нова будівля, яка відтворює українське бароко, стає візиткою. Тут собори, музеї, квітучі каштани і люди взаємно збагачують себе. Паломництво до київських святинь записано вже у світову історію.
– Щось, можливо, і не зовсім до смаку справжній українській подоляночці… Що варто змінити?
– От нові пентхаузи мене не захопили, пригнічує їх «сліпе задзеркалля», від якого я гублю відчуття міста над Дніпром. І зелені легені столиці вже замалі. Адже донедавна Київ був містом-заповідником…
А мої Позняки – це взагалі розчарування. Куди дивляться наші громади з озеленення столиці? Замість травички – пісок, замість квітів – асфальт… Мами слідкують за діточками, аби ті випадково не відщипнули останню квіточку на районі!
– Виявляється, наші враження схожі, хоча на рідний Дніпровський район я не нарікаю ¬– він упевнено тримає планку другого місця в столиці за кількістю зелені. А чого варта зелена зона Національного Експоцентру України! Однак повернімося до загальної інфраструктури нашого міста. Досвід якої країни воно могло би перейняти? Пані Христино, Ви багато подорожуєте – розкажіть, будь ласка, атмосфера якого міста настільки Вам імпонує, що хотілося би бачити її частинку і у Києві?
– Мене приємно здивував сучасний Баку. Їхні архітектори в усіх хмарочосах поєднали стиль Сходу та Заходу. Навіть у кольорі будинків – колорит Лазурового узбережжя із різьбою на пісковому камені. У центрі – чисте море, зелень і старовина. До речі, штучно вирощені зелені оази, як у тропіках, вартують кінофільму. А спека там щодня до 40-50 градусів. Історична частина оживлена, бо не тільки музей, а туристичний рай. Навколо – широкі проспекти із продуманою інфраструктурою. Жодної строкатої реклами на вулицях. Ніхто не травить вас кавою, всі п’ють зелений чай з чебрецем і смакують варення з черешні. Все продумано до деталей – як у сучасній Європі!
¬– Судячи з Ваших слів, у Баку ніхто не працює – всі насолоджуються містом, краєвидами й життям у цілому. А в нас у народі кажуть: на кого біда нападе, той до Києва йде. Чи згодні Ви з народною мудрістю? Що можете додати від себе?
– Київ – місто сімейне, поважає приватне життя і не скупе на поради мандрівнику. Дякувати Богу, що російськомовність не вбила у київських родинах українські традиції. У кожному домі є якась часточка України.
Кияни рідко посміхаються. Веселими українцями їх не назвеш. Вони грамотні традиціоналісти, хоча українських книг та видавництв для них замало.
Кияни винахідливі, їхні винаходи на перших шпальтах зарубіжних видань. На жаль, таланти ще досі з Києва виїжджають. Але навіть десь там вони дружні і залишаються фанатами України.
Кияни дуже доброзичливі, бо Київ – місто доброти та гостинності. Живучи серед них, помічаєш своєрідну схильність пристосувати старовину до нових умов. Вистави, концерти тут подають естетично та ненав’язливо. А от кухня українська презентується як мистецтво. Тут ранки пахнуть випічкою. І зміна століть тут проходить під знаком сала, борщу та вареників. Не раз почуєш: «сьогодні борщ та голубці ще смачніші ніж учора».
¬– Дозвольте не погодитися з твердженням, що кияни рідко посміхаються. Справді, повсякденні клопоти й тиснява у громадському транспорті не надто спонукають до радощів, однак погляньте на них не в будень, а у свято! Які осяйні обличчя вітали Київ із його днем народження! Та й взагалі всі мої рідні, друзі чи просто знайомі кияни – надзвичайно доброзичливі й позитивні люди.
¬– Справді, частіше «провокувати» людей довкола на посмішку варто кожному. У Києві відчувається все те, заради чого сюди приїжджаєш. Він гамірний, діловий, призначений для зустрічей та кар’єри. Вперше приїхав, а враження, ніби колись тут був. Київ притягує, у нього закохуєшся одразу! Якщо хочете записати щось у пам'ять – приїжджайте до української столиці, додайте їй свої надії та перемагайте!
29.05.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію