ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Лахоцька / Інша поезія

 Етюд до створення світу (фрагмент 2)
земля на початку була трохи безвидна,
але зовсім не пуста –
на ній росла праісторична папороть
і водилася всіляка химерна живність.
перелесник у зеленому затінку
награвав на черемховій сопілці,
мавки прали полотна у струмках,
а дядько ох мирно
займався селекцією мухоморів
у власній неоновій теплиці.

земля була запашна
і цілковито приручена.
мама щовечора кликала її
пити парне молоко,
а світлячки збиралися
під її подушкою на нічліг.

їй би тоді і в голову не збрело
(ні за яких обставин)
чого-небудь хотіти чи шукати.
світ обертався навколо неї самої,
вона ж бо вірила тому, що бачила –
і зоставалася непорушною.

але якось вночі ангел прив'язав
до могутнього стовбура дерева,
що росте в центрі галактики,
рубіновий ліхтарик –
її вільне медвяне сонце.
епоха, коли воно щоранку
черпало трохи вогню на сході,
щоб вилити його на заході,
закінчилася.

і земля… не те, щоб зрушилася…
по суті, нічого так і не змінилося,
тільки я тепер точно знаю,
що мій світ обертається
навколо тебе.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-05-29 18:40:59
Переглядів сторінки твору 6532
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.249 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.814
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-06-02 12:14:53 ]
о, ти знаєш, я чогось останнім часом все приміряю на себе амплуа майстра розказувати казки :)) якась така безумна ідея прийшла в голову :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-05-31 22:41:47 ]
можливо наприкінці трохи схимічили таке сумирне наче
враження Олю
або знову незнаю

ніби якщо вже така розв*язка сеї надзвичайно чудової
космогонічної пасторалі мала бути, тоді вже

*що мій світ обертається
навколо Тебе.*

( але не ТЕБЕ, одна величенька літера цілком досягає )


...навіть і не знаю чому на цих сторінках не можу ніяк
втриматися, щоби якось не втрутитися у процес
на всіх інших практично ~ майже ніколи

( це не від зла, чи від Вашого неадеквату
але справді не знаю, так є )


загалом чудово~правдиво~надзвичайно
незмінно & з усіма радісними
приправами

із прийдешнім літом



С*




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-06-02 12:26:09 ]
ну, можливо. У мене цей вірш взагалі почався з кінця - тобто пройшла ця аналогія, коли люди спочатку вірили, ніби земля знаходиться в центрі світу, а потім Галілей все порахував і вона почала крутитися навколо Сонця… - я цей момент перенесла на власний світ - і пережила таке дивовижне відчуття, коли втрачається опора під ногами :)

Не треба писати тебе з великої - тут нема нічого божественного, це така маленька космогонія власного світу :)

Сонце-Місяцю, я дуже рада усім вашим втручанням - і це теж важко пояснити, чому. Дуже багато з того, що ви пишете і перекладаєте, мені цікаве - воно красиве і … наче трохи страшне :)) так само мені важко собі уявити, наприклад, як можна любити хард-рок - але щось в ньому притягальне є… Якось прибігає моя шестирічна малеча і каже - мама, не виключай цю музику, вона така красива… А звучала unforgiven металіки… і я подумала - як багато є ще такого, чого я не розумію, але воно прекрасне :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-06-04 20:15:44 ]
Я сьогодні вже вдруге чи втретє вживаю такий сполучник як "якби". Бо були на те причини - я моделював ситуації, і вони мене жахали. Або, може, не так щоб жахали, але і не сприяли якимсь особливо телячим радощам.
І ось Ваш вірш.
для мене такий був би апогеєм. Я міг би почивати на лаврах, а також і засмучитись, бо це апогей. Далі - нічого вищого з того високого, що мені під силу.
Вітаю Вас з, НМСДД, досить визначним твором.
Для Вас він, НМСДД, навряд чи апогейний :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-06-05 19:22:53 ]
ох, Гаррі, я теж іноді дивлюся на ваші вірші і думаю, що до такого легкого і елегантного гумору навряд чи колись дотягнуся :))) до апогею нам обом ще далеко.
Вчора прибігла моя десятирічна доця з вулиці і розказує: вони з подружками обговорювали, хто ким стане, коли виросте. І оскільки вона часто бере на вулицю книжку, одна дівчинка їй так єхидненько зауважила: а ти, Юля, певне станеш поетом і будеш писати сопливі віршики для дітей. Моя Юля аж підстрибнула і відповіла: та коли я стану поетом, я буду писати такі пісні, що їх вся країна співатиме!
Я так за неї пораділа :))) нам би такий ракурс :)))