ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
Обпекла живіт
На ліжку мокрий рушник і блокнот, облитий кавою. Я, здається, спала з ним. Захотілося спати із кимось сильним. Він сильний, бо тримає в собі все те, що я в собі втримати не можу. У домі як завше порожньо. І я порожня.
Стіни єхидно посміхаються новими світлинами. Сама створила в кімнаті пекло, обвішавши стіни митями. Так, тими, що найцінніші. І тими, які потім зовсім не солодко згадувати. Я дивлюся на них щоранку. І від цього так хочеться плакати… І говорити з кимось. І добре, що в мене блокнот є. Він сильний.
Чекаю на нове замовлення. То чергова афера, в яку втягнули консультанти з косметичних магазинів. Я легко піддаюся їх впливові, бо вважаю себе недостатньо красивою. Чекаю на новий запах. У мене й без того десяток запахів, але хочеться, щоб їх була сотня. Аби не звикати до одного. Хочу бути завжди однаковою, але з різними ароматами.
Відколи прокинулась тричі писала Тобі повідомлення. Спочатку про те, що обпекла живіт і мені боляче. Потім про те, що у мене з’явилися нові рими. В останньому, здається, спливло те, що Ти для мене значиш. Тричі писала Тобі повідомлення і тричі не відправила.
Спопелила поглядом небо за вікном. Вперше за письмовим столом підпалила цигарку. І відчула себе у пеклі. Захотілось спалити ці стіни, бо з ними холодно. А з Тобою тепло. Зробила помилку в реченні і написала після “без” слово “тебе”. Наперед знала, яке з них треба закреслити. Закреслила “без”. Без мук сумління. В твоєму світі суцільним сп’янінь я хочу бути, чомусь, тверезістю.
Усміхаюсь собі з портретів. Вже не пам’ятаю, усміхалася тоді щиро чи лише тому, що мене знимкували. Знаю точно, що тоді ще не виводила види і типи усмішок. А тепер виводжу. Тепер знаю, що є усмішки життєво необхідні. Як Твоя.
Я не хочу ходити крамницями у пошуках плаття. Я ненавиджу сукні. Хоч то дрібниця, вони, здається, роблять жінок доступними. Я не хочу плаття. Я хочу дивитись в ранкове небо. В твоїх руках. І в твоєму халаті.
І якщо ти колись запитаєш, що я люблю більше — море чи гори, то відповім, що друге, бо більше не хочу свободи. Хочу захисту.
“Я написала про Тебе вірш. Мені болить, бо я обпекла живіт. І взагалі, мені потрібен Твій літній запах в моїй весні”.
Відправити? Подумала “так” і натиснула “ні”.
13.06.2012 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Обпекла живіт
комусь важливому
Я сьогодні обпекла живіт надто гарячим душем, а потім холодним потоком намагалась спинити біль. Червоний колір, здається, зліз. Лишилися інші опіки. І відчуття голоду. Ідіотський стан, коли холодильник повний, а шлунок пустий. І я не хочу нічого змінювати. Я втомилась сама готувати сніданки і снідати.
На ліжку мокрий рушник і блокнот, облитий кавою. Я, здається, спала з ним. Захотілося спати із кимось сильним. Він сильний, бо тримає в собі все те, що я в собі втримати не можу. У домі як завше порожньо. І я порожня.
Стіни єхидно посміхаються новими світлинами. Сама створила в кімнаті пекло, обвішавши стіни митями. Так, тими, що найцінніші. І тими, які потім зовсім не солодко згадувати. Я дивлюся на них щоранку. І від цього так хочеться плакати… І говорити з кимось. І добре, що в мене блокнот є. Він сильний.
Чекаю на нове замовлення. То чергова афера, в яку втягнули консультанти з косметичних магазинів. Я легко піддаюся їх впливові, бо вважаю себе недостатньо красивою. Чекаю на новий запах. У мене й без того десяток запахів, але хочеться, щоб їх була сотня. Аби не звикати до одного. Хочу бути завжди однаковою, але з різними ароматами.
Відколи прокинулась тричі писала Тобі повідомлення. Спочатку про те, що обпекла живіт і мені боляче. Потім про те, що у мене з’явилися нові рими. В останньому, здається, спливло те, що Ти для мене значиш. Тричі писала Тобі повідомлення і тричі не відправила.
Спопелила поглядом небо за вікном. Вперше за письмовим столом підпалила цигарку. І відчула себе у пеклі. Захотілось спалити ці стіни, бо з ними холодно. А з Тобою тепло. Зробила помилку в реченні і написала після “без” слово “тебе”. Наперед знала, яке з них треба закреслити. Закреслила “без”. Без мук сумління. В твоєму світі суцільним сп’янінь я хочу бути, чомусь, тверезістю.
Усміхаюсь собі з портретів. Вже не пам’ятаю, усміхалася тоді щиро чи лише тому, що мене знимкували. Знаю точно, що тоді ще не виводила види і типи усмішок. А тепер виводжу. Тепер знаю, що є усмішки життєво необхідні. Як Твоя.
Я не хочу ходити крамницями у пошуках плаття. Я ненавиджу сукні. Хоч то дрібниця, вони, здається, роблять жінок доступними. Я не хочу плаття. Я хочу дивитись в ранкове небо. В твоїх руках. І в твоєму халаті.
І якщо ти колись запитаєш, що я люблю більше — море чи гори, то відповім, що друге, бо більше не хочу свободи. Хочу захисту.
“Я написала про Тебе вірш. Мені болить, бо я обпекла живіт. І взагалі, мені потрібен Твій літній запах в моїй весні”.
Відправити? Подумала “так” і натиснула “ні”.
13.06.2012 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію