Цей прикметник, ІМХО, відповідає духу ленінського наказу.
Дякую за увагу :-)

Творчих успіхів, гарного настрою.

Визначний рядок. Дякую за уважність і розуміння ситуації.
Автор вже нічого не покине, бо революція, про яку багато казали не тільки більшовики*, у небезпеці.
І кожному з нас належить брати участь у загальному процесі її захисту - сталити обухи та гострити сокири*, шліфувати діаманти своїх поетичних знахідок, кликати, як попи гапони, закликати до актів громадянського супротиву тощо.
Хто до чого здібний.
Приблизно так само, як і в поезії.

Творчих успіхів, гарного настрою.
(примітка ред.):
* творчі запозичення.
При нагоді віддам.

Я вимушений писати і писати - і захищаючи, і доводячи одне і те ж, одне і те ж...
Невже зараз краще?
Невже можна піти працювати верстатником або слюсарем, маючи реальну надію на житло від підприємства?
Невже можна вночі, повертаючись з другої зміни, розраховувати на власну безпеку?
Численні "невже"...
Політична боротьба нині має практично ті ж самі риси, які вона мала у ті часи, на які Ви натякаєте. Тоді вона була і економічно виправданою, бо працювала на зміцнення молодої держави - втраченої нами Країни Рад.
А зараз що? Де нові канали та підприємства? Де нові космічні чи ядерні відкриття?
Де та партія, яка мала б 17 мільйонів стійких ленінців?
Питання риторичні.
А вірш, до речі, іронічно-реалістичний, так само як у т.ч. і болісний. Я це відчуваю.

Творчих успіхів, гарного настрою.

Олександре, ви серйозно?
Може, крім житла від підприємства будем згадувати і черги за товарами першої необхідності, примусове "кріпацтво", коли людина мала право працювати не далі, ніж в 30-кілометровій зоні від місця прописки? Я коли це згадую, аж не віриться, що таке було. Невже це не має значення?

Я не бачив ніяких черг.
Від Києва до Борисполя 25км. Там було усе те, що мене цікавило. Про японську техніку я комусь вже відповідав раніше. Була і вона. Квартиру дала держава, освіту - також. Якщо я на неї витрачався, то виключно на могоричі лаборантам чи радянській професурі. А що таке могорич? Це коньяк за 14 радянських з половиною рублів.
Бажаєш за кордон? Будь-ласка.
Цікавить Дагомис або Іссик-Куль? Немає проблем.
Дитину треба віддати у гарні руки до гарного інституту (тоді університетів були лічені одиниці - у т.ч. "Ленінський університет мільйонів")? Віддаю. Могорич? Будь-ласка. Це ж друзі або знайомі моїх знайомих.
Ніяких астрономічних цін.
Влада була народною - і це не гіпербола.
А потім почалось...
Реформи - політичні, суспільно-економічні, визвольно-героїчні...
Я майстерно "вхожу в роль".
Де овації?

Творчих успіхів, гарного настрою :-)

Вночі з суботи на неділю вирішив скористатись послугою таксі, бо машину залишив у кума. І от зупиняю якесь. Номери у автівки - миколаївські. Це в Києві. І те, що сидить за кермом, мені починає пояснювати, наскільки мені далеко їхати і чому суботньої ночі усе дорожчає. Оте, що сиділо за кермом, приїхало заробляти до столиці. А де його домівка? І де робоче місце на заводі-фабриці чи в науково-дослідному інституті?
Отож.

Мій приятель і кум теж не корінний киянин, він тут вчився і після навчання взявся за власний бізнес. Спочатку все йшло дуже туго, тому на життя підробляв "грачуванням" так ось як той, хто вас підвозив. Пройшло кілька років - і ось його фірма почувається досить успішно, він може дозволити собі наймати дорогих спеціалістів, а на його веб-сторінку завжди цікаво заходити. І особисте життя у нього склалося досить добре. До чого це я? Талановита (та й просто розумна) людина завжди, у будь-який час буде реалізована. А раніше що? Все вирішували зв'язки і хабарі.
Не думайте, що я на ваші погляди "наїжджаю" :))) хочу лиш сказати, що нема лиха без добра :)))

І мені непогано живеться. Але жилося краще - особливо, у кучмівські часи. І попередні, ІМХО, були непоганими.
Я ось нещодавно читав про одне місто України.
Так у ньому талановитих місцевих бізнесменів перестріляти-перерізали-порозганяли практично усіх.
Отаке воно, нове життя в умовах нинішньої влади.

раніше саджали-вивозили-розкуркулювали :)) схоже, міняються тільки слова, а суть майже ні...

Але воно залишалось державі.
А кому воно переходить зараз?
І взагалі, держава має хоч одну прибуткову галузь народного господарства?
А хто їх має? То ті власники такі чудові менеджери, чи воно працювало б і без них?
Чиє зараз національне багатство?
Якого народу?
Та народ пристосовується і до таких умов. І краще, ніж було, ніколи не буде. ІМХО.

Можливо все-таки понад будь-яку державу і будь-який народ є одне абсолютно вище - людина. Зараз людям вільніше в усіх відношеннях, але воля - дуже вимоглива, вона змушує робити нелюдські зусилля над собою :)))

Оте, що вийшло з замислу Творця, виявилось слабким на предмет стійкості до матеріальних спокус.
Минулій суспільно-економічній формацій частково вдалось виховати "нову людину". Мені відомі такі приклади. Їх дуже-дуже багато.
Та "сатана там править бал" (с).
І на цих балах замовляє музику вже не лише він.
Або він, але у подобі, подібної до людської.

Мабуть, зупинюсь. Це не моя тема :-)

Олександре, ось зараз до Вас завітає Редакція Майстерень і отримаєте на горіхи за останнє порівняння.)))

Я щось не в курсі щодо 30-кілометрової зони.) Працював за тисячі кілометрів від місця прописки роками.
Про 101-й кілометр хіба чув.)))

Сподіваюсь на які-небудь акційні знижки або презумпцію невиновності.
До речі, "подоба" - це:
- діал. Істота.
- Щось схоже на кого-, що-небудь; те, що нагадус собою когось або щось. І я вжив прикметник.
- "Нова людина" - це відома дефініція часів шкільного курсу суспільствознавства :-)

Творчих успіхів, гарного настрою.