ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Рецензії

 Мандри в космосі 43.Навмання (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
(спроба абсурдної аналітики)

        Готуючи нові «Мандри…» та добираючи тексти «навмання» загадав взяти з невідомих мені поетів – таких, що мають в Поетичних Майстернях порівняно небагато публікацій, вмисне не читаючи коментарів на них. Отже першим - Алекса Севера, бо той нехтує правило Поетичних Майстерень: «Публікації… російською, … у випадку попередньої рівнозначної публікації (публікацій) українською мовою»!
    Ось цей текст:

Алекс Север (1958)

Скорее пусть проходит осень
О, как я осень ненавижу.

В лучах холодного рассвета

Зима становится все ближе,

И день за днем все дальше лето.

Я умираю вместе с каждым

Листом, багреющим в оконце.

Уносит ветер чувства... Жажда

Тепла, любви, воды и солнца.

Красива «сказка золотая»

И крик ворон многоголосен

Но я немножечко мечтаю -

Скорее пусть проходит осень.
2012г

Отже , як поважаючий свою ідентичність громадянин, щоб про цей текст щось сказати змушений робити переклад.

    (спочатку технічний)

Скоріше (швидше,худче,прудкіше) хай (нехай, я згоден) приходить осінь
О, як я осінь ненавиджу.

В промінні холодного (зимного) світанку

Зима стає (постає) все ближче,

І день за днем все дальше літо.

Я умираю (помираю, конаю) разом (укупі, сукупно, гуртом) з кожним (усяким)

Листком, багровіючим (темно-червоніючим) в (у) віконці.

Відносить (забирає, краде) вітер почуття (почування, відчуття)… Спрага (жага)

Тепла, любові (кохання), води і сонця.

Красива (гарна, красна) «казка (байка, вигадка) золота»

І крик (кричання,покрик, репет) ворон багатоголосий

Та я трохи (небагато) мрію –

Скоріше (швидше, хутчіше, прудкіше) хай проходить (проминає, спливає) осінь.

Згідно Новітнього російсько-українського словника – вид. Харків Сінтекс 2004


І вже на основі варіантного набору тлумачень цього тексту українською мовою вибираю прийнятний (для себе) варіант перекладу. Хай автор вибачає, коли, що не так (а ще краще – зробить власний переклад).


        Переклад Я Аноніма

        Алекс Север

Скоріше хай минає осінь
О, як я осінь ненавиджу.

В промінні зимного світання

Зима близька надивовижу,

Щодень про літо спогад тане

Я з кожним помираю вбого

Багріючим листком в віконці.

Чуття відносить вітер… Спрага

Тепла, любові, води, сонця.

Красива «казка золота»

І крик ворон різноголосий

Тож мрію трохи неспроста –

Скоріше хай проходить осінь.

    В Поетичних Майстернях, аналізуючи тексти один одного, учасники процесу віршотворення звертають увагу переважно на форму тексту ( збіги, наголоси, кількість складів… тощо), щоб добре звучало та легко читалось… Відносно цього «поетично-граматичного» моменту маю претензії скоріше до власного перекладу, аніж до тексту автора ( я уже натякав вище)...
    Алекс, читаючи ваш звучний текст зразу ж зауважив, якою болючою є та звучність (хай би було більше збігів приголосних, атож лиш трохи приглушується тими збігами «крик ворон многоголосен»). Не сприймаючи «фізіологічно» такого змісту, мою свідомість жорстко «різонула» цинічна нотка – «спрага тепла, любові, води, сонця» як «ненависть» до осені… Але зима як неминучість і до неї поблажливіше ставлення…
    Варіантність підтексту допускає, поміж інших, також можливість трактування тексту, як очевидне неприйняття автором самого акту смерті, що моєю свідомістю читається як атеїстичне неприйняття вічності – краще вже сама смерть (зима) ніж помирання (осінь)… Хоч сама круговерть зима, весна, літо, осінь і є, насправді, тою реальністю вічною (неминучою), а не зима (смерть) окремо взята…
    Можливо (бажано), що автор має (подасть) інший варіант тлумачення власного тексту, а поки що ось вам мій оптимістичніший переспів цієї теми.


        Я Анонім
        Люблю… і осінь.
    (переспів у вигляді етюду)
            Скоріше хай минає осінь
            О, як я осінь ненавиджу…
                    Алекс Север

    Між промінці холодного світанку зима уперто вже своє вплітає… Сну літнього примарливу обманку, що багровіючим листком вмирає за вікном, красиву «казку золоту», різкоголосе каркання ворон нараз розіб’є об крилату чорноту, оту, де сам той сон…

    Перебуває осінь перманентно між золота і чорних голосінь… а бабиного літа тонковолосінь сяйним моментом?..
2012
P S
Здавалось би, тут і «казочці кінець», але ж ні! Тут Алекс Север мене голосно запитав
- Чому ж це ти, Ярославе «фізіологічно» боїшся "такого змісту"?
І я, боязко оглянувшись довкола, зашепотів йому у відповідь
- Тому, Алек, що я теж боюся не так смерті, як помирання. ..

    А наступний текст

/ Володя Криловець (2006) /

***
Горить свіча, а тіні, наче люди,
Блукають сонно по кімнаті всюди.
У темряві, неначе блиск меча,
Палає грізно рятівна свіча.
17 грудня 2012 року

… вибрав, бо нагадав він мені Володимира Сірого, відомого, маститого учасника віршотворчого процесу на сторінках Поетичних Майстерень, який творить подібні, короткі, римовані композиції:

Чи день, чи ніч - сліпому не важливо,
Бо темний будь - який життя уривок.
Коли видючий світло оминає
І в темінь йде, - незрозуміле диво.
16.01.12.

    Якусь мить потішившись своєю безглуздою фантазією, що це, начебто, Володимир Сірий виставив свою дитячу «фотку» і не дитячий текст та підписався Володя Криловець… А що!?
Та ні! Якщо додати до цього ряду ще Антоничеву «Свічку»:

…Шушукають якісь далекі звуки.
А гнотик, в восковім їздець стремені,
свої маріння топить дивні, безіменні,
мов стеарин, блідим вогнем ошуки…

то стає очевидною ще не зпесимізована життєвим досідом наївна дитяча безпосередність та оптимістично-войовнича зримість образу:
… У темряві, неначе блиск меча,
Палає грізно рятівна свіча.

…і гідне подиву уміння римувати!

    Наступний текст вибрав, бо авторка, Леся Низова, про себе написала: «Я зараз не пишу ані віршів, ані прози…» і мені пригадалось « якщо можеш не писати – не пиши»*. Подібні словесні «абракадабри» - «не писати – не пиши», «не маю нічого» (маєш не мати нічого – не май нічого)… будучи фрагментом філософії абсурду завжди притягували мою увагу… Мені, на якусь мить, здалося, що Леся (і не тільки вона) саме тому «зараз не пише ані…ані…». Але очевидна абсурдність подібних «заперечень заперечень» в тому, що заперечуючи «не писати» твердженням «не пиши» слід розуміти – пиши!** Хоча в цій пропозиції «…можеш не писати – не пиши», «не пиши» є ствердженням (не запереченням заперечення) переднього «не писати»… А ще також очевидною є необов’язковість тої (і їй подібних) вимоги «якщо можеш не писати – не пиши», бо напрошується логічне продовження – але, якщо можеш писати – пиши! На якусь мить потішивши єхидну часточку власної сутності подвійною «абракадаброю» на зразок: Чехов не можучи не написати міг написати: «якщо можеш не писати не пиши»… Так і не усвідомивши до кінця, що ж насправді я ляпнув, та все ж прекрасно розуміючи, що мав на увазі він (може Ернест Хемінгвей): можеш – не пиши! (не можеш не писати – пиши)…
    Але ж і подвійне підтвердження на зразок - хочу хотіти значить ще нехочу, маю мати – ще немаю, в цьому випадку – «якщо можеш» могти значить ще не можеш!.. і це додає загальному логічному процесу певного оптимізму – ще колись та зможеш… на тому світі?!

* «Якщо можеш не писати - не пиши»(с)
Х.з. хто придумав цю фразу, але вона зустрічаєтьсяі і у Льва Толстого, і у Антона Чехова і у Ернеста Хемінгвея, та й у інших відомих письменників також …
(інтернет - навмання)
**Заперечення в логіці — унарна операція над судженнями, результатом якої є судження (у відомому сенсі) «протилежне» початковому. (інтернет – навмання)

    Зрештою, оминаючи всяку логіку (усілякі не-ні і так-таке) – просто, з превеликим задоволенням, намалював:

 Я Саландяк – Леся Низова - Плакуча вишня.
худ. Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10964


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-12-31 14:37:12
Переглядів сторінки твору 9226
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.524 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
Автор востаннє на сайті 2022.12.28 19:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-01 16:06:27 ]
І тобі Лесю, всього найкращого!
Будь


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-01 18:28:50 ]
Оскільки ця публікація потребує крапки а Алекс Север мовчить,то завершу без нього:
Здавалось би тут і «казочці кінець», але ж ні! Тут Алекс Север мене голосно запитав
- Чому ж це ти, Ярославе «фізіологічно» боїшся такого змісту?
І я, боязко оглянувшись довкола, зашепотів йому у відповідь
- Тому, Алек, що я теж боюся не так смерті, як помирання. ..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-01-01 18:30:49 ]
:)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-01 18:37:24 ]
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2013-01-02 11:24:58 ]
вишневий смайлик "Сім очей"...
так струмно - навмання!
а шо робити з кризою ролей?
а вдатися до навчання....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-02 11:31:05 ]
Дякую Михайле!
Будь