ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Олег Герман
2025.10.01 18:51
Ось ми й підібралися до однієї з найскладніших тем. Ні, мова не про щасливі шлюби, а про те, що їх вбиває. Особисто для мене, серед усіх "паразитів" нашої свідомості — провини, сорому, образи, заздрості — ревнощі займають почесне перше місце. Це такий с

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Гентош (1957) / Проза

  Зьома
- Ну, друже, здається, влипли ми – он і Зьома стоїть, чуло моє серце…
Друже – то я лагідно так до свого ненового вже ”опеля” з надійним двохлітровим мотором. Ми щойно блискуче завершили маневр обгону старенького інвалідського “запорожця” в забороненому для цього місці – дві суцільні смуги все ж. А Зьома – то я про сержанта ДАІ на дорозі. Ну є ж такі люди, на яких ні форма не сидить, ні служба в них не йде. Ми в армії таких "зьомами" називали. Ні-ні, зовсім не глумливо, більше зі співчуттям – щось вони у формі дуже на цапків-відбувайлів схожі. Прямо як в тому анекдоті – воїн має вселяти страх! То ви ще й анекдоту не чули? То як старшина у війську пропив нове обмундирування, а тут партія новобранців прибула. На трьох він ще якось нашкрябав щось на складі, а на четвертого – ну хоч убий, – не вистачає, і все! То старшина йому якусь шинель ще з революційних часів знайшов, одна пола вдвічі коротша за іншу, чоботи – лівий і правий різних розмірів, шапку з відірваним одним вухом. Вдягнув новобранець то все, глянув на себе у дзеркало – і аж відсахнувся! Жах!
А старшина йому :
- Все вірно, воїн має вселяти страх!
Отакі то вони зьоми у війську були, але бачу, що і в ДАІ не ліпші.
Зупинив мене Зьома, підійшов вайлувато, буркнув щось нерозбірливе, недбало махнув правицею десь коло вуха – то він так честь віддав і відрекомендувався начебто. Права водія вимагає. Та дав я йому права – порушення ж очевидне, що тут сперечатися. А тут якраз дідок на “запорожці” нас минає – якби не він, то і я не порушив би правила, їхав би собі без обгону. А за дідком – хіба тридцять кілометрів за годину. І показує мені дідок одного пальця догори, радісний такий. А може то він Зьомі показував? Молодець!
- Ну що ж ви, е-е-е… шановний… е-е-е… (Зьома чомусь так і не зміг прочитати імені і прізвища) пане…е-е-е… правила порушуєте? – то він до мене.
- Слухай,- кажу, - в мене часу мало, кажи скільки штрафу – і я поїхав.
Витягую двадцятку, правда якась зім’ята вона дуже.
- Тримай, - кажу, - решти не треба.
- Нє, - відповідає Зьома, - так нині не вийде. Рейд у нас сьогодні, начальство моє он у “жигулях” сидить, з ними і домовляйся.
І веде мене до “шестірки”, що неподалік на узбіччі стоїть, звичайна така, не службова. Я раніше навіть і уваги на неї не звернув. Підійшли ми. Зьома майору, що сидів на місці водія, через вікно і подав мої документи. Кивнув на мене, як на впольованого зайця: - "Ось!" І вернувся із жезлом своїм на трасу, “пастися”, як кажуть водії. Небагатослівний Зьома був.
А ось начальство його – зовсім навпаки.
- Сідайте на заднє сидіння, - майже радісно запросив мене до салону майор. Хотів я обійти “жигуля” з правої сторони, згідно правил дорожнього руху провести “посадку пасажира”, але майор засміявся:
- Та сідайте зліва, від дороги, Ви вже й так наш – правила порушили.
Сідаю. О, в салоні є ще один майор, певно посадою повище, товстіший і старший з виду, розлігся на передньому сидінні пасажира. Якусь приємну (недешеву, напевне) сигаретку курить. Добродушний наче.
- Що ж ви, Іване Михайловичу, - перший майор на диво легко прочитав із документів мої прізвище і по батькові, - правила дорожнього руху порушуєте, їздити не навчилися ще? Пора би…
Засміялися вже троє – два майори і я.
- Давайте, - кажу,- хлопці, на "ти" – ми ж одного віку. Ну, порушив звичайно, а що, я мав за тим "запорожцем" годину плентатися?
- А дві суцільні смуги бачив? – випускаючи кільце запашного диму, питає другий майор.
- Смуги бачив – вас не бачив, - пробую віджартуватися.
Сподобалося їм, засміялися. Розумію, що в настрої обоє, певно домовимося швидко, на місці.
- Квапишся? – співчутливо так перший майор.
- Ага, дуже, - відповідаю. - Порушення "готов іскупіть"!
- Іскупляй, - каже другий. - Сорок гривень.
Ото фарт – із сержантом можна було б за двадцятку домовитись!
- Нас же двоє – і цілі майори! - наче прочитавши мої думки, пояснює перший.
Зареготали обоє. Згадав я знамениті слова Кіси, що “торг здєсь неумєстєн”, витягнув гаманець. І, о лишенько! В ньому лише дві купюри – десять гривень і сто доларів. Ну і двадцятка зіжмакана в кишені.
- А тридцять не врятує… - почав я.
Вони теж напевно Ільфа і Петрова читали, бо перший майор якраз словами Кіси про недоречність торгу і відповів. І, піднявши палець угору, багатозначно додав:
- Рейд у нас сьогодні…
- Хлопці, - кажу, - не “витягну” гривнями, сто доларів маю. Вкупі.
- Не проблема, - стрепенувся другий майор, - ми тобі решту здамо!
Віддали мені права водія, почали решту рахувати. Гаманці повідкривали, в буквальному сенсі кишені повивертали, гроші мені на заднє сидіння прямо на коліна пожмакані кидають – не вистачає їм.
- Де ти в таку рань на наші голови взявся? – вже й наче виправдовується перший майор, - не заробили ще…
Віддали мені все, що мали, але бракує їм до спілки ще десь гривень із п’ятдесят, та вперті такі обоє, десятку мені скинути не хочуть. Але і я свою сотню їм не віддаю.
- Ти ось що, - каже мені другий майор, - поклич сюди сержанта з дороги. Може у нього ще трохи є.
Відкриваю вікно, кричу сержанту:
- Зьома, йди сюди!
Не зауважив і сам, як вголос Зьомою сержанта назвав.
Сержант ледь не сторопів від моєї фамільярності, запитально глянув на майора, але той енергійно замахав руками :
- Давай-давай!
Підходить сержант, заглядає в салон і бачить купу гривень в мене на колінах, зверху сто баксів і двох майорів з відкритими гаманцями і вивернутими кишенями. Сказати, що Зьома отетерів – то не сказати нічого.
- Скажи йому через вікно, хай гроші дає, - то перший майор мені, - тобі там ближче!
- Гроші давай! – передаю слова майора. Але певно якось в мене дуже наказовим тоном вдалося, чи строго надто, бо Зьома аж поблід і благально так до мене:
- Скільки?
- Всі хай дає, - кричить другий майор, - наколядував тут, напевно, зранку, поки ми приїхали!
- Давай всі! – передаю слова начальства.
Зьома благально через вікно дивиться на першого майора, але той, вловивши комічність ситуації, безпорадно розводить руками, мовляв, а що я можу порадити – давай!
І Зьома, затиснувши жезл між коліньми, починає двома руками вивертати кишені, та давати мені у вікно пожмакані десятки і двадцятки, гривень із вісімдесят, мабуть.
- Нема більше, - ледь видихнув Зьома.
- Всі давай! – увійшовши в смак, кричить другий майор.
- Всі давай! – кричу я Зьомі, дублюючи команду.
Перший майор, щоб не розреготатися, зігнувся весь, наче чомусь під кермо заглядає…
Зьома, ледь не плачучи, витягує з потаємної нагрудної кишені акуратну п’ятдесятку і відчайдушно-сміливо кричить мені:
- Всі, більше нема!
І ще раз, вже розпачливо, на повний голос:
- Нема більше!
Махнув майор рукою – йди вже! Пішов Зьома, а ті двоє регочуть – от наколядував скільки, молодець який! Перерахувало начальство ще раз мені решту, віддало права. Я вийшов з “жигуля”, гроші дрібні в руках, купа ціла, став по кишенях розпихувати. Зауважив – Зьома якось із острахом на мене зиркає з-під лоба, хоча й наче за дорогою дивиться. Від напруги аж упрів весь, шапку скинув, в одній руці тримає, а в другій жезл.
А майори розімнутися захотіли, теж вийшли з машини, присіли по два рази, по черзі мені руку потиснули, щасливо, мовляв, не порушуй більше!
Як потім виявилося – все ж помилилися вони на радощах у підрахунках, більшу мені решту дали, обміняли, рахуй, по курсу в акурат, як у банку. А може у них, майорів, так прийнято? Закони ділення знають…
Завів я свого “опеля” та й проїжджаю тихенько мимо Зьоми. І ось, коли я порівнявся з ним, Зьома раптом різко приклав руку до виска, і, чітко так віддаючи честь, що було сили гукнув мені в опущене вікно:
- Вибачте, я не знав, що то Ви!


8.01.2013

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-01-08 10:49:22
Переглядів сторінки твору 2917
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.018 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.163 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.12.12 13:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-01-08 11:04:04 ]
:-)))) потішили


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 11:19:12 ]
Дякую, Яно! Радий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-01-08 11:30:11 ]
Жива правда, Іване, твій "Зьома"...)))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 11:39:04 ]
Атож, Вікторе! Живий, на трасі стояв...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-08 11:40:17 ]
Ну, Іване, додав ти святкового настрою! Справді, нареготався, бо як водій зі солідним стажем не раз бував у подібній ситуації. Дякую за отримані позитивні емоції!
(Там у реченні "- Ну що ж ви, е-е-е… шановний… е-е-е… (Зьома чомусь так і не зміг прочитати імені і прізвища) пане…е-е-е… ПРАВА порушуєте? – то він до мене." - одруківочка. Мабуть - ПРАВИЛА))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 11:52:17 ]
Вітаю, Друже! О, значить ти мене добре розумієш - колеги не тільки по перу! Радий, що додало настрою - на трасі зазвичай навпаки бувало (та ти в курсі).
Дякую за уважність - ти правий, вже виправляю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 13:13:54 ]
Чудова бувальщина і класно викладена. Вітаю, друже, з успіхом ще і в малій прозі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 19:37:41 ]
Вдячний, В"ячеславе, на добрім слові!
А історія справді невидумана, трапляється час від часу шось гумористичне, навіть видумувати не треба.
Тисну руку, Друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 17:08:58 ]
Славно хлопці поколядували! ))))
Ваню, тепер твій знайомий Зьома тобі честь віддаватиме. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 19:40:54 ]
Вітаю, Наталь! О,в Зьоми родичів багато - їх ще деколи у нас ніжно "шваграми" називають. Для водіїв - найближча рідня...
Дякую, радий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 20:11:43 ]
Зьоми - і майори - всеураїнська "рідня". Цікаво. Сюжет розвивається так, щоне можна говорити, що буде далі, хоч ситуація, практично,звична.

Все життя КОЛЯДА!!!))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 21:21:41 ]
Вітаю, Тань!
В автолюбителів ще дуже важливо - хто платить за "коляду"! А "рідня" велика...
Дякую, радий тобі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-08 22:18:24 ]
Іване, давно я вже так не сміявся з "єдиної худоби, що пасеться на асфальті". Класно написано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-09 08:38:49 ]
Вдячний, Богдане, за таку оцінку, і радий, що сподобалося! Тема дійсно практично "невичерпна", і досить актуальна, на жаль. Вчора випадково дуже схожу ситуацію бачив, уяви собі - сніг кругом, а "зьоми" пасуться...
Тисну руку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2013-01-09 10:34:18 ]
Де таких "знайомих" роблять?)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-10 19:09:24 ]
Зриш в корінь, Полковнику! Ти хотів спитати де готують цих спеціалістів? Школа спеціальна була колись, тепер мабуть Академією називається.
Дяка за цікавість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-29 12:14:53 ]
Іване, весела бувальщина, колись я її пропустив, не прочитав! У мене батько автомобіліст, із ним багато таких історій теж траплялося! Чудово! І проза в тебе гарно виходить!))