ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.04
07:19
Важка, велика та холодна
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
2026.11.03
23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен
2026.11.03
14:53
Нам обіцяли дати світло у четвер,
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!
По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!
По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні
2026.11.03
13:42
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
2026.11.03
10:48
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
2026.11.03
10:35
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.
2026.11.03
08:44
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»
(драматична містерія в голосах на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра
(драматична містерія в голосах на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра
2026.11.02
23:38
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь
2026.11.02
22:38
У москалеві присутній синдром вищості, але відсутній синдром вартості.
Найбільша небезпека для цивілізації – дикуни, які вважають себе цивілізованими.
Дідька чортом не настрашиш, а путіна Трампом.
Основні функції диявола нині виконує путін.
Об
2026.11.02
20:59
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.11.02
20:38
Над світом білим почорніли тучі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.
ІІ
Одні й останні воїни у полі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.
ІІ
Одні й останні воїни у полі
2026.11.02
16:24
Поплач дощем, журливий листопаде!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!
2026.11.02
14:31
Тепер він частий гість у цьому місці,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.
Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.
Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,
2026.11.02
12:44
Виглядала обрій матіола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»
Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»
Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,
2026.11.02
12:18
Пальцями тонкими стукав дощ у шибу.
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума
2026.11.02
09:59
Війна привнесла в наше життя нові реалії. Майже щодня відчуваєш подих смерті, адже у будь-яку мить шалений дрон чи ракета можуть зупинити твоє земне буття.
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…
У День пам'яті помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…
У День пам'яті помер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Чубенко (1964) /
Вірші
/
Переклади: Анджей Валігурскі (Andrzej Waligórski)
Рапсод про Варненьчика (переклад з польської)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рапсод про Варненьчика (переклад з польської)
Сяй, хоругво золотиста,
Зброї криця невблаганна,
Їде сам король Владислав
Вгамувати басурмана.
Чуть у виярках цикади,
Кінь шляхетний живо порска,
Смілий мадяр, Ян Хуньяди
Кличе в стрій, луна угорська.
В горах небо яснозоре,
Військо суне в гримотінні,
- О, вже видно Чорне море!
Легат каже, Цесаріні.
Наспіх їсть король уранці,
Входить Ян Хуньяди хмурий:
- Венеційські запроданці
Флот назад свій повернули!
Чаша впала недопита,
В короля очей заграва:
- За годину буде битва!
А Венеції - неслава!
Ще дрімає Варна в далях,
Ще і сонце за горбами,
А вже лицарство у лавах,
А вже лицарство з мечами.
А вже лицарство з мечами,
В битві зможе дати раду,
- До звитяги, віра з нами! -
Обійняв король Хуньяду.
Сотні лез сяйнули блиском,
Рать до бою разом стала,
І з гучним закрились тріском
В сотнях шоломів забрала.
І дрижить земля під гупом,
В місті дзвони - калаталом,
Відбули: спочатку ступом,
Далі - риссю, врешті чвалом.
Ось кіннота польська скаче,
Ось мадяри, люті гості,
Як сталева друзка, наче,
Як блискучі шаблі гострі.
І вже видно, як майнули
Притьмом, у бігу шаленім,
І вже видно, як тонули
В морі турків незчисленнім.
Потім вже перо скрипіло
Літописця в чорній рясі:
- Чи було те варте діло?
Відступ може був на часі?
Хоч і гідне слово, ніби,
Ставить крапку час упертий:
Як вони, померти всім би,
Коли випаде померти.
Та кінець вінчає діло,
Де тепер писаки славні?
Короля ж сміливця тіло
В гіднім склепі в місті Варні.
У болгар король в пошані,
Через це для них ми цінні.
Тож і я, коли у Варні,
Короля віншую тіні.
Зброї криця невблаганна,
Їде сам король Владислав
Вгамувати басурмана.
Чуть у виярках цикади,
Кінь шляхетний живо порска,
Смілий мадяр, Ян Хуньяди
Кличе в стрій, луна угорська.
В горах небо яснозоре,
Військо суне в гримотінні,
- О, вже видно Чорне море!
Легат каже, Цесаріні.
Наспіх їсть король уранці,
Входить Ян Хуньяди хмурий:
- Венеційські запроданці
Флот назад свій повернули!
Чаша впала недопита,
В короля очей заграва:
- За годину буде битва!
А Венеції - неслава!
Ще дрімає Варна в далях,
Ще і сонце за горбами,
А вже лицарство у лавах,
А вже лицарство з мечами.
А вже лицарство з мечами,
В битві зможе дати раду,
- До звитяги, віра з нами! -
Обійняв король Хуньяду.
Сотні лез сяйнули блиском,
Рать до бою разом стала,
І з гучним закрились тріском
В сотнях шоломів забрала.
І дрижить земля під гупом,
В місті дзвони - калаталом,
Відбули: спочатку ступом,
Далі - риссю, врешті чвалом.
Ось кіннота польська скаче,
Ось мадяри, люті гості,
Як сталева друзка, наче,
Як блискучі шаблі гострі.
І вже видно, як майнули
Притьмом, у бігу шаленім,
І вже видно, як тонули
В морі турків незчисленнім.
Потім вже перо скрипіло
Літописця в чорній рясі:
- Чи було те варте діло?
Відступ може був на часі?
Хоч і гідне слово, ніби,
Ставить крапку час упертий:
Як вони, померти всім би,
Коли випаде померти.
Та кінець вінчає діло,
Де тепер писаки славні?
Короля ж сміливця тіло
В гіднім склепі в місті Варні.
У болгар король в пошані,
Через це для них ми цінні.
Тож і я, коли у Варні,
Короля віншую тіні.
Син Владислава II Ягайла від четвертої його дружини, руської княжни Софії Гольшанської. Владислав виступив в похід проти турків у 1444 р. Військо його, зустрівшись з султаном Амуратом 10 листопада 1444 р. біля міста Варна, зазнало жорстокої поразки. Сам король загинув в бою.
(З Вікіпедії)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Балада про північ (переклад з польської)"
• Перейти на сторінку •
"Як створити текст (переклад з польської)"
• Перейти на сторінку •
"Як створити текст (переклад з польської)"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0972 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0972 seconds