ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Чекання ранку" (1986)

 Балада про дитячу втрату
На горищі в нас жив домовик.
Уночі нашу хату стеріг,
А за дня домовик-димовик
У задимленім спав димарі.
Я носив бараболі й куті
На горище, для домовика,
Але ж він відмовлявсь,
Не хотів
Одривать від мойого пайка.
Як недавно-давно це було!
Мо', насправді, а може, я сню:
Тільки ж збіглось тоді все село
До жаркого – у січні – вогню.
Хтось граблями куйовдив сніпки,
Головешки хтось кидав у сніг.
Реготали червоно шибки,
Аж котилися сльози скляні.
Я в бабусі сидів на руках
І кричав, і кусав кулачок:
«Порятуйте домовика!
Він хороший домовичок!»
Та ніхто на горище не ліз.
Впав зі стогоном чорний димар...
Був один домовик у селі.
Мо', один на весь світ.
І – нема...



1969

(с) Низовий Іван Данилович
«Чекання ранку» (вірші, поема)
Донецьк: Донбас. – 1986. – 72 с. – С. 28


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-01-29 22:58:41
Переглядів сторінки твору 4413
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.846 / 6.5  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2024.05.06 15:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-01-29 23:54:55 ]
сиджу і мало не реву..........
це ті вірші, після яких мені немає слів.........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 00:03:43 ]
Я давно хотіла дати цей вірш, думала-думала...
Сьогодні вирішила.
Софійко, Ваша реакція важлива для мене.
Дуже-дуже дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 00:22:25 ]
Було дитинство... і нема...
Як на мене, це - вірш для дорослих. І для старшокласників. А малеча після нього не буде спати - так їй шкода буде домовичка. Це моє міркування. Бо в мене дорослої стислося серце. Це - вірш Низового...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 00:42:40 ]
Так, Галю, це вірш серйозний, сумний. І все таки вирішила поставити як "вірші для дітей", пояснюючи насамперед собі це рішення тим, що малеча краще за дорослих уміє розрізняти добро і зло, співчуття і байдужість... Мабуть, так.
Дякую, Галюню, за душевний відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 01:20:00 ]
Дитяча психіка дуже вразлива. Не даремно у всіх казок - щасливі закінчення. І хоча у багатьох з них описуються страхітливі сцени (відрубування голів змієві, розпорювання живота вовкові, тощо), все це страхіття стосується негативних героїв. Добро - перемагає, зло - покаране. А "домовичок" у вірші Вашого батька - добрий персонаж. І раптом гине. А ще так емоційно написано. Я б своїй дитині ще такого не читала. Але це моє бачення. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 19:55:53 ]
Галинко... я розумію все, але... діткам потрібні подібні казки... без хепі-енду... життя не має хепі-енду. у житті трапляється все, а тому я не згодна, що дітям такого читати не можна... можна й треба, діти не повинні виховуватися тільки на хепі-ендах... Життя складна штука, а ми ж їх виховуємо для життя! чи не так?! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 19:57:46 ]
...вся штука в тому, як ТАКЕ донести до вразливого дитячого серця - як "ужастік", чи як урок доброти, співчуття, і виховання?!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 01:25:28 ]
Чудовий дитинний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 07:00:27 ]
Галю, дякую, слушна думка. Може, дійсно, дошкільнятам зарано читати такі вірші...
Рубрику приберу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 07:04:17 ]
Пані Світлано, щиро вдячна Вам за відгук! Приємно Вас бачити на сторінці батька :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2013-01-30 08:55:30 ]
світ змінився...

немає більше домовичків нашого дитинства... :о(

світлі сльози...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 09:18:07 ]
Плачу.А вірш таки не дитячий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 10:19:38 ]
І я тут був, Лесю.
Вірш тридцятирічної чи кількалітньої давності - для таланту не має значення. Бо талант або є, або його немає. А у шановного автора він -незаперечний!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 12:34:14 ]
Дякую за те, що побував у дорослому світі дитинства... Так щемно...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 15:00:52 ]
Аж серце зайшлось...
Це геніально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:24:31 ]
Домі, а я теж пам"ятаю домовичка в будинку, де я народилася й прожила 18 років. Він дивився на мене з кутка спальні, коли я читала "Казки Верховини", а мама не вірила... Щасливий був час...

Домі, спасибі за сльози...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:28:16 ]
Марійко, дуже вдячна за відгук.
Від п"ятої строфи мені взагалі моторошно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:31:14 ]
Володю, дякую Вам за ці слова.
І мені приємно, що завжди співпереживаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:33:58 ]
Пане Василю, рада, що Ви з нами і Ваше серце відгукується. Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:39:32 ]
Пані Любо, сердечно дякую!
У мене було відчуття, що саме цей вірш Вас сильно розчулить... Принаймні, мені цього хотілося.
Обіймаю Вас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 19:49:42 ]
...колись-колись, дуже давно у далекому дитинстві, нашому із братом, - він старшенький був на два рочки, нашому дитинстві... ...пустощам не було меж! отож бо й сталося так, що підпалили на городі, близько хати, кукурудзиння, складене у індійський вігвам... але й не думали, що осіннім вітром перекине вогонь на стріху нашої маленької хатки-мазанки...
Горіла хата! від відчаю чи від страху у мене відібрало голос і спілкувалася я з людьми дорослими, що поспішали на допомогу,(а мені тоді було років 4-5) мовою моєї прабабусі, що виховувала мене з півтора року - мовою німих! на мигах, на якихось знаках - сурдомовою... не згоріла хата... мабуть, і наш домовичок був у курсі справи, і оберігав наш дім...
Який щемний вірш... Повіяло спогадами і сльозами за тим часом! - дитинством... Пам’ятаю гарячу пилюку на дорозі. що гріла-обпікала босі ніжки, хату край села, берег солов’їний... чому так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 19:52:41 ]
...прошу вибачення за щемні спогади... забула про все... згадувала, згадувала... малюнок вірша, структура сподобалася. тиха така оповідка, ніби казка на сон...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 23:05:23 ]
Людо, дякую, що ти так відверто поділилася своїми спогадами... Я ціную це.
Ех, знав би тато, що його вірш викличе такі емоції...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-16 23:57:27 ]
У моєї меншої донечки є невидимий друг Мінька. Вона іноді розповідає про нього. Може, це домовичок? Гарний вірш. Хоч і сумний, але дуже добрий, душевний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-17 13:21:41 ]
Може, Уляночко, і домовичок :)
Я в дитинстві теж бачила майже кожного вечора когось у кутку...і мамі казала...а вона не бачила :)
А ще у старій квартирі жили "лохматики"...вони бігали по хаті...і цю дитячу уяву і гру мама іноді підтримувала :)
Дякую, сонце, за емоції :)