ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.09.15 09:45
* * *
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.

Вячеслав Руденко
2026.09.15 08:33
Коріння і перестороги
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.

Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,

хома дідим
2026.09.14 23:49
* 202 *
комусь цікаві теми
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм

Борис Костиря
2026.09.14 13:54
Розмах
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.

Вячеслав Руденко
2026.09.14 12:13
Мабуть
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.

А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т

Олена Побийголод
2026.09.14 09:55
1937. Пожежник
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.

Він пожежник украй діловитий,

Віктор Кучерук
2026.09.14 07:16
* * *
З-під вій - блакить небесна,
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.

Ольга Садкова
2026.09.13 23:01
У лісі
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.

Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,

хома дідим
2026.09.13 22:17
* 201 *
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет

Віктор Насипаний
2026.09.13 19:43
У небі
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.

Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,

Мирон Шагало
2026.09.13 19:22
Бурштинове тепло
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.

Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла

Вячеслав Руденко
2026.09.13 19:01
У час луни й штукарства
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.

Тетяна Левицька
2026.09.13 17:23
Запашний
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.

С М
2026.09.13 13:39
Королівна гайвею (The Doors)
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру

Борис Костиря
2026.09.13 13:29
Розвал
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.

Ірина Вовк
2026.09.13 08:17
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 14)
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)


«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»

(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галина Михайлик / Вірші / "Наодинці з Вічністю" (Філософські роздуми...)

 Надія
...
перейти до тексту твору




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-02-06 04:14:33
Переглядів сторінки твору 18023
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.777 / 5.5  (5.095 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.106 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.725
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-02-06 09:08:00 ]
І ми – не вінець Божого творіння, а якісь примари. Потім одного разу тому Мрійнику чи Фантазеру, який нами марить, цей процес набридне, або з Ним, не доведи, Господь, щось трапиться, і цей світ, у якому ми примарились, завалиться.
Дуже цікава строфа.
А от перехід до наступної, на мою думку, несподіваний. Я розумію, що стіни або колоси валяться теж якось несподівано, але то инший процес, не нами керований, якщо мать на увазі вулканічну діяльність і т.д. і все таке инше.
Пригадується анекдот, у якому його герой щось оповіда про якусь скирду, яка бовваніє крізь ранішній туман на протилежному березі річки чи ставка, а потім несподівано каже, що мовляв, «ось так і люди». Але ж це анекдот.
І мені якось не дуже до вподоби образ павучка. Бабине літо, павутинки – це аналогії, які мені теж відомі. Я намагаюсь якось зачепитись за її тонесеньку павутинку, а мені заважа думка про паразитів і кровососів. Це якраз павуки.
Можливо, бажано читача якось підготувать до думки про павучка не як про хижака, а як про якусь надію Вашої літературної героїні на якесь Спасіння від самотности, втрати якогось бойфренда, чоловіка чи коханця.
І чому він єдиний? Світ не без добрих людей і не без монастирів.
Загалом, як Ви бачите, вірш сподобавсь, і Ви обов’язково отримаєте море позитивних відгуків.
Я ж його читав не лише, як модно казать, "серцем", а і роздивлявсь очима уважного читача.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 09:52:43 ]
Пане Семене,судячи з Вашого відгуку, мої "нічні чування" за монітором - недаремні! Ух! Написали! І все - як бальзам на душу тої ЛГ (а авторці - й поготів).
Анекдоту про скирду не знаю, але несподіванки люблю (щоправда, приємні і творчі).
А павучків люблю, бо сприймаю їх з точки зору корисності для людини - очищають же довкілля від докучливих кровососів-комарів, бруднуль-мух, шкідників-молей тощо... А ще, у різдвяних легендах - павучок допоміг сховатися Святій Родині від переслідувачів, тому й шанується у народі. Кажуть, що павучка не можна вбивати. Звичайно, що в закутках українських осель живуть безпечні для людини маленькі павучки, а не здоровані-тарантули. За іншого типу традиційної фауни - і міфологізація цього образу була б іншою.
У моєму вірші якраз павучок, що прилетів на ниточці з вирію, чи пролітав повз мене, по дорозі у той край надій, з якого навесні завжди повертаються птахи, і уособлюється як синомім надії, очищення.
ЛГ неподівано, раптово розчарувалася у герої свого серця, тому єдиному, який був опорою її світу. Тому у той момент для неї не існує нічого довкола (ні людей, ні монастирів,тощо), і тільки павучок подає їй ту ниточку надії.
Тішуся, що Вам припало до серця і до уважних очей.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 09:24:52 ]
Сподобалося!
Особливо: " ...упевнені – граніт! А там насправді - глина..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 10:04:23 ]
Дуже дякую, пане Володимире! Буває всяко... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-06 09:34:47 ]
Направду, дуже цікаві розмисли...мудро із тим маленьким павучком, бо ниточка- то ж наче зв"язок із висотою, щось таке за що можна вхопитися, коли вже зовсім кепсько.
(Галинко, вілний розмір вірша- то задум?)
Дякую за вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 10:11:48 ]
Роксоланочко, рада знову Вас чути і бачити! Ви, як завжди, тонко вловлюєте хвилі етеру моїх роздумів...
Віршувати за усіма правила цього мистецтва - тільки вчуся. Розмір 12/13/12/13 начебто витриманий у обох строфах. Що Вас збентежило?
Дякую дуже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 10:14:09 ]
[правилаМИ]:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-06 10:20:52 ]
Галинко, читала ще раз- наче з ритмом гаразд - то ж прошу вибачення:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 10:32:47 ]
Нічого страшного! Завжди тішуся Вашій уважності. Дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-06 10:22:13 ]
Думаю, Галино, що Семена заінтригував не павучок, а творче безсоння авторки.:) Та й я розгублений:
вдень - споглядання природи зі сином, вночі (чи радше - на світанку) - павучки, а зранку - вже коментарі, і такі логічні, нече не було безсонної ночі.:)
А павучок - класний. Як і граніт з глиною. (це вже серйозно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 10:52:20 ]
Ой, пане Мирославе! Головне не кількісний вимір сну, а якісний. Це, як у дитячій фразі: "Мамо, - я ШВИДКО посплю!"
Дякую за визнання "павучка", порівнянь і... логіки! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-02-06 10:26:10 ]
"Шестистопний ямб, що за кількістю складів відповідає александрійському віршеві, був улюбленим розміром київських «неокласиків», передовсім М. Зерова, хоч до нього зверталися й інші автори, зокрема Б.-І. Антонич:

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко" (с).

(с)
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BC%D0%B1

У Вас, Галино, якщо я не помиляюсь, вийшов шестистопний ямб.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 10:41:03 ]
Вау! Як мудро!
А джміль не знає законів аєродинаміки (це люди так думають)- і літає!
Алесандрійський вірш, Шевченко,Антонич, Зеров, - я майже літаю, як павучок на павутинці, джмелик чи хрущ...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-06 10:55:06 ]
за цей коментар я би поставив "відмінно"60


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-06 10:56:08 ]
замість 60 мало бути :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 10:59:38 ]
Мені також дуже подобається. У такому невеликому вірші стільки глибини і розуміння суті міжлюдських стосунків!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 11:12:59 ]
Дякую, пані Олено! "Опыт - великое дело"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 11:07:36 ]
Пане Мирославе, ":))"= 600! Але й за "60" дякую. :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 13:20:44 ]
образ павучка - влучний та реалістичний. чудова поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-06 13:25:38 ]
Дякую, що завітали, Олено! І за відгук! Заходьте ще!


1   2   3   Переглянути все