Лесю, дякую Вам і Вашому Батькові. Для мене величезна честь бачити на своїх сторінках його портрет і коментарі, наче від нього.
Немає потреби просити вибачення.
Ваше обличчя мені теж дуже приємно бачити на своїх сторінках і читати Ваші коментарі. :))

Дякую! Вітаю з нинішніми іменинами!

Дякую за кожне слово! :))

Я й сама не сподівалася, пані Наталю! Заходьте, при нагоді, завжди рада спілкуванню. :)

Пане Іване, ДЯКУЮ! :))

Ви, пане Сергію, ще багато чого не знаєте про "павучків"-ЛГ. :)
Наприклад у нашої колеги Роксолани Вірлан "павучки-альбіноси мережили простір часовости..."
А пан Семен сьогодні вранці зізнався, що "Бабине літо, павутинки – це аналогії, які [йому] теж відомі". Шкода, що до Вас ще такі павучки не залітали.
Бо всесильний пан Інтернет, не така вже й істина в останній інстанції.
Дякую за увагу.

Сага про павуків. Specially for you.
З точки зору (т.з.) віршувальника (не ентомолога). В наших широтах водяться, в основному, два види павуків: 1) павуки, які живуть у закутках приміщень, так би мовити (далі тбм), хатні; 2) ті, які живуть на кущах, деревах, травах, тощо, тбм, лісові, лугові, паркові. :))
Хатні павуки нікуди не літають. Хіба господиня струсить віника на двір, тоді хатній павук переходить у 2-й вид.
Відповідно, восени, коли листя з дерев та кущів опадає, трави всихають, обриваються і павутинки, що були закріплені на рослинах. І павучки на них перелітають з місця на місце, тбм летять у вирій. А вже ДЕ локалізується той вирій – то у кожного павука,це вже своя історія: чи на сусідньому дереві, чи на сусідній вулиці, а може у житло чиєсь залетів, і перейшов у 1-й вид.
Зрозуміло, що пташиний (лелечий, ластів*ячий тощо) вирій і павучий – це різні вирії.
В аналізованому вірші, йдеться про павучка другого виду. Який собі перелітав у вересні (у пору бабиного літа) з місця на місце на своїй павутинці-ниточці, і зворушив ЛГ. Міг, до речі, і до помешкання залетіти через відчинене вікно. А коли згодом відбулися катаклізми у житті ЛГ, він/вона (бо вказівника на стать ЛГ немає) згадав(ла) про того павучка, як про єдину щиру істоту у цьому світі.
Бачите, як я все детально Вам розповідаю. Сподіваюсь тепер все зрозуміло. :)))

Словники - то велика сила!
Етимологічний словник української мови зокрема каже, що слово "вирій" загальноприйнятої етимології немає.
(ЕТИМОЛОГІЯ, і, жін.1. тільки одн. Розділ мовознавства, який вивчає походження слів і їх генетичні зв'язки з іншими словами.
2. Походження слова і його споріднені зв'язки з іншими словами тієї самої або інших споріднених мов. Складна етимологія слова.
▲ Народна етимологія — переосмислення в народній мові значення запозичених слів за звуковою подібністю їх до слів рідної мови.)
[Відповідно, серед ймовірних значень коренів-основ цього слова, поряд з "весною", "роком","морем",тощо є і "повітря".
Тому, павучки,які летять на павутинках у повітрі,підхоплені вітром, спокійно можуть мати образний стосунок до міфологізованого вирію.-Г.М.]
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — С.380.

Вважаю, що ми були б дуже збіднені, якби вживали слова тільки у прямих значеннях, без переносних.

Ще у шкільні роки читала про юного Тараса Шевченка, як він ішов шукати стовпів, що підпирали, небо чи обрій (здається у кн."Тарасові Шляхи" Оксани Іваненко). Наслухався легенд. А від обрію, неба, до вирію - рукою подати.