Ніна – звичайна сорокарічна жінка, симпатична, русява, молодо виглядає, один недолік – безробітна або, як казали в кінці дев’яностих, домогосподарка. Троє дітей: старша дочка вже заміжня, живе окремо, а от молодша Іра, чотирнадцятирічна школярка, відмінниця і надія всієї родини, та ще малий Артурчик, що ніяк не навчиться вимовляти букву «рррр», чекають на неї вдома.
Ніна вийшла у найближчий гастроном по хліб (до десятого числа лишилось вісім днів і двадцять гривень, а чоловік ще два тижні буде у відрядженні). Всередині, поспинавшись на прилавки, позіхали рум’янощокі продавщиці, черг не було, тільки в кутку, біля горілчаного відділу юрмився люд. Ніна одразу звернула на них увагу, адже вони зовсім були не схожі на тих алкашів, що тут зазвичай випивали на розлив. Натовп пожвавлено гомонів, схилившись над невеличким столиком.
- Що це тут робиться? – запитала вона у жінки в сірому пальті.
- Та тут лотерея нова, «Фортуна», за три гривні можна виграти десять тисяч! Осьо тільки що Валька з бакалії натерла собі 50 гривень, всі бачили! – захоплено розказувала жіночка.
- Та ви що? – загорілася Ніна і перед очима затанцювали солодкі нехитрі гроші. Це ж скільки всього можна купити і розрахуватися з боргами, хоча б за квартплату – і то добре. – Хто крайній?
- За мною будете, - відгукнувся чолов’яга у кашкеті.
Ніна намацала в кишені чотири гривні і напружено чекала своєї черги, серце калатало, у горлі щось лоскотало, аж забивало дихання, здається, навіть піднявся тиск. Нарешті заповітний клаптик картону - в руках. Тремтячими рухами вона стерла три мітки і розгублено подивилася на програшну комбінацію. Не може бути, тільки що ж Валька виграла 50 гривень… А Боже, не пощастило. Але ж в Іри є десятка, хресна минулого тижня заходила. Треба з нею поговорити…
Вдома Ніна гаряче описувала чотирнадцятирічній дочці пригоду в гастрономі і шанс виграти мінімум п’ятдесят гривень.
- Іруся, дай мені свої десять гривень, я через п’ятнадцять хвилин повернуся і віддам, навіть більше.
Дівчинка мовчки відкрила маленьку скриньку і простягнула мамі гроші. Вона ніколи не грала у лотерею.
- Але, якщо ми нічого не виграємо, чур не ображатися, - винувато посміхалася Ніна, нашвидкуруч взуваючись.
Іра промимрила «добре» і подумки попрощалася з усіма важливими дрібничками, які вона планувала купити, в обмін на п’ять хвилин сповнених надії. Вона ще не вчила теорії ймовірності, але вже екстерном пройшла практику.

2012