ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Чаєчка (1970) / Проза

 " Гарно в нашому садочку..."

" Життя - це шлях, -
Кінця не має ні одна дорога."

Дмитро Павличко

Найстарший Іванів син Григорій вирішив одружитись. На той час він вже мав двадцять вісім років, а за плечима – І Світову... Отож, Гринь перебрав подумки усіх знайомих дівчат: з Камінногірських йому жодна не подобалась, а от Марія з Лаврикова – все була на гадці. Тож, як годиться, зі сватами, рушниками та могоричем – прийшов свататись. Прийняли їх гарно – як не як, а були між собою далекою родиною. Та Марійка не збиралась за Григорія заміж – любила іншого. А що не хотіла хлопця ображати, то й гарбуза не піднесла, а просто наступного дня повернула кошт*. Засмутився Григорій, але Марійка порадила йому засватати її сестрінку** – Тетяну Думич. Вона була сиріткою, бо рано втратила матір, а потім і батька (він був славним музикантом, який певний час, аж у Відні, керував військовим оркестром). Думичі мали семеро дітей: Харка (Харлампія), Миколу, Марусю, Марту, Ксеню, Олену та, власне, наймолодшу – Тетяну. Її опікуном, після смерті батьків, став старший брат, а навчалась вона, і певний час жила, у родині Лавриківського пароха. Тетяна була кмітливою, мала лагідний характер, тож її усі любили, а з донькою священика й узагалі були, наче рідні сестри. Щоб якось прилаштувати сирітку у житті, надумав отець*** віддати Тетянку до монастиря, на чернечий постриг. Та його власна донька зчинила ґвалт: «Віддайте й мене також». Довелося йому цю ідею полишити, а що до Тетяни засватався Гринь Іванець, то кращої партії – годі було бажати, він був із дуже заможної родини. Весілля справили, як годиться, спочатку в Лаврикові, а потім і у Кам’яній Горі. Харко, замість батька, вирядив свою сестру разом із скринею приданого на нову господарку.
Сказати, що було не просто – нічого не сказати. Свекруха була до своєї невістки дуже прикрою. І хоч Тетяна трудилась не покладаючи рук, їй годі було дочекатись доброго слова. Бувало, наготує різних страв, а свекруха все те поховає, щоб невістка, часом, зайвий шматок не з’їла. Тетяна усе терпіла і, не зважаючи ні на що, до матері чоловіка відносилася добре, навіть, її любила… Отож знайшлася у молодого подружжя дитинка. Ніхто з батьків не знав, яка доля чекає їхню донечку. Вона мирно спала у колисці, а поруч – гойдалась інша колиска, у якій Ганна, Тетянина свекруха, колисала свого сина Яцка. Цікаво, що після народження свого первістка, Григорій із Тетяною довгих шість років чекали на продовження батьківства. І вони були ощасливлені появою на світ гарного білявого хлопчика, якого нарекли – Іванком. Як батьки ним тішились! Та не знали, що біда вже чатує на їхню дитину. Олекса, бабин син, мав дуже прикрий характер. Усе йому здавалось, що Гринева сім’я зростає, а значить на її утримання треба буде більше статків. Йому й на гадку не спадало, що брат із дружиною працюють на рівні із найманими працівниками, тож ніхто із них дарма не їсть свого хліба. Отож, між Олексою та його матір’ю не припинялися розмови на тему Григорія та його жінки. Олекса все вичікував момент, коли б зробити якусь прикрість, і – дочекався, не усвідомлюючи, які наслідки матиме його вчинок… Одного дня ні Гриня, ні Тетяни не було вдома – працювали в полі на жнивах. Малий Іванко бавився та й утомився – дитині було лишень три рочки. Олекса, замість вкласти спати дитину в хаті, постелив на току. Там, між збіжжям, у напівтемряві, на холодній долівці, Іванко перестудився і тяжко, серед літа, захворів. Перелякані батьки повезли його до лікаря, а що своїх, українських, лікарів в окрузі не було – звернулись до поляка. Та він, дарма, що лікар, не збирався рятувати малої дитини (між поляками існувало неписане правило – українцям не допомагати). Батьки дивились, як у муках помирає їхня дитина і в розпачі не знали, чим допомогти і що робити … Ось так Іванко й став малим ангелятком. До нього за деякий час приєднались Танця із Марунцею. Трійко ангелів щороку на Різдвяні свята прилітали додому, щоб подивитись на свою родину. А вона з кожним роком збільшувалась. Тепер за святковим столом із дванадцятьма стравами сиділи – мама, тато, Гануня, Гринцьо, Євця, Кася, Василько й Ользя.

«Гарно в нашому садочку,
як дитині у віночку – лиш дивись:
Де травичка, там метелик,
А де квітка, там є джмелик –
Любо скрізь!
Заспіваймо і підскочмо,
Лиш травички не столочмо,
Бо шкода…
Розвивайся наш садочку
Прийми нашу співаночку –
Йде весна!»
(пісня записана з уст – Катерини Кожушко, в дівоцтві – Іванець).

*кошт – сума коштів, витрачених на сватання;
**сестрінка – двоюрідна сестра;
***отець – іншими словами – священник, парох.

10. 02. 2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-02-15 00:24:26
Переглядів сторінки твору 1661
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2015.06.07 23:59
Автор у цю хвилину відсутній