Спасибі, що завітали, пане Миколо! Завжди рада Вас бачити!

Дякую, Костянтине! Мабуть, це найприємніше - почути схвалення від опонента :) Принагідно хочу Вам сказати, що Ваші вірші я також читаю (тільки мовчки) і не перестаю захоплюватися Вашими влучними образами :) Можливо, якось завітаю, та ризикну прокоментувати :)

Дякую, Домініку! Приємно знову Вас бачити :)

Дякую, пане Мирославе! :)

Дякую, Семене, що долучаєтесь до числа моїх коментаторів! Щодо розміщення повного підрядника тексту - мені було б важко це зробити зараз, оскільки підрядковий і художній переклад цього сонету я робила досить давно, тому я напишу підрядковий переклад тієї частини тексту, яка викликає у Вас сумніви.

"Тому я обеззброєний лишився,
Лукава засідка, яка прихована в таємному сховищі
Її віроломного погляду,
Звідти міцнішає і на мене тисне"
На жаль, значною частиною тексту доводиться жертвувати при перекладі...
Буду вдячна за будь-які зауваження :)

Лукавий - це:

"1. Здатний на різні хитрощі або жарти. Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (Іван Котляревський, I, 1952, 286); Це був уже не той лукавий, дещо полохливий подоляк, який при наближенні месершмітів впивався зубами в землю і молив невідому силу: — Пронеси! (Олесь Гончар, III, 1959, 201);
// Власт. людині з такою вдачею. Очі наші стрічаються знову і знову, я в них читаю лукаву цікавість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 270); В народному характері.. особливо ваблять такі риси, як повна віддача душевних сил загальній справі, життєлюбство, веселий і лукавий гумор (Про багатство літератури, 1959, 232);
// Сповнений добродушних хитрощів; грайливий (про очі, погляд і т. ін.). Підморгнув [Чугайстир] до Івана лукавим оком і обізвався: — Може б, ти трошки пішов зо мною у танець? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); Побачили б ви тоді його променисті великі сірі очі з весело-лукавими чоловічками, його чарівну посмішку (Остап Вишня, II, 1956, 406); Боженко навіть не глянув на карту і відвернувся, почуваючи, що всі лукаві погляди звернені на нього (Олександр Довженко, I, 1958, 169); Тут [у віршах Рильського] .. дівоча лукава посмішка чарує (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 13).

2. Здатний на нещирість, брехню; єхидний. Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 151); Росли брати, зростали, та не були друзями.. Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); — Нащо ви отцю Христофору думки відкриваєте? Він людина лукава, кар'єрист (Олександр Довженко, I, 1958, 423);
// Який таїть у собі нещирість, брехню, єхидність. Червоні кролячі очі видавали лукаву душу, єхидні заміри (Панас Мирний, III, 1954, 75); Там і папа, і пан, і барон, розливаючи фрази лукаві, капіталу розхитаний трон підпирають терором кривавим (Володимир Сосюра, I, 1957, 495); — Ох, у цього Жежері слова ласкаві, та думки лукаві (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 44).

3. Який має злі, ворожі наміри; підступний. Троянці в кріпості сидять, Забилися, мов миші в нору, Лукаву кішку як уздрять (Іван Котляревський, I, 1952, 230); Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві (Тарас Шевченко, II, 1963, 10); Підлий і лукавий ворог напав на нашу Батьківщину (Іван Багмут, Опов., 1959, 29);
// Який є результатом підступності. Мені господь пристанище, Заступником буде І воздасть їм [лукавим] за діла їх Кроваві, лукаві (Тарас Шевченко, I, 1951, 345).

4. заст. Грішний, нечестивий. [Маруся:] Я знемогла від гріха, лукаві помисли збивають мене з прямої стежки (Панас Мирний, V, 1955, 99); [Єпископ:] Лукавий рабе! Знаєш, які то видива тебе морочать? То навождення злого духа! (Леся Українка, II, 1951, 498);
// Уживається як лайливе слово. О боже наш милосердний! О царю поганий, Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? (Тарас Шевченко, I, 1963, 248); Вивіз мене, лукавий син, неначе на сміх людям (Нечуй-Левицький, II, 1956, 24); — Іди вже, іч, лукаве, — заметушилася Орися, підпихаючи телятко, яке раптом затялося і не хотіло переступати порога (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 508);
// у знач. ім. лукавий, вого, чол. Біс, диявол. Ні богові свічка, ні лукавому дудка (Номис, 1864, № 6558); [Марта:] Од лукавого хрест маю, а од лихого чоловіка чумацька аюшня лежить у возі (Степан Васильченко, III, 1960, 109); — Я не внаю, що мелю, плутає лукавий (Володимир Сосюра, I, 1957, 369).
♦ Від лукавого — про те, що суперечить певним канонам, нормам і т. ін. — Не люблю, як ти з книжок почнеш верзти всячину. То вже від лукавого, оті книги (Борис Грінченко, II, 1963, 336); — Ну, що ж, коли продовжити ваш образ, то політика в нього, може, й від лукавого, але ж яка божа іскра сяє в багатьох його творах! (Михайло Стельмах, II, 1962, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 553."

Засідка не може буть лукавою. Засідка, якщо я не помиляюсь, це якесь від когось приховане місце.
То як воно може мать якости, притаманні людським?
До порядку розміщення прикметників нічого нового додать не можу. У цьому рядку він не відповідає нормативному.
Мені нема коли шукать правила, які підтведили б мою школярську правоту. Може, вони у кого-небудь з філологів ще збереглись.