ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Чаєчка (1970) / Проза

 «Ой червоно сонце сходить, червоно заходить…»
День був похмурим і наче застиглим… Здавалося, що все в природі очікує того вітру, який має розрухати дерева, розігнати в їхніх стовбурах-гілках життєдайні соки. Глянувши через вікно, Гринь зрозумів, що вдома йому не всидіти. Вирішив піти й подивитись на поле, чи попустило вже землю після йорданських морозів. Швидко йшов дорогою попід ліс, глибоко вдихаючи повітря, що вже пахло весною. Відчував, як у грудях розливається приємне тепло…
Він був із великої заможної родини. Скільки пам’ятав, його батьки важко працювали, складаючи крейцер до крейцера, щоб прикупити кілька чергових моргів поля – їхні землі займали величезні території навколо села. І всі ті маєтки тре’ було обійти, до усього подивитись, дати лад… Розминаючи в руках чорну глевку землю, Гринь вкотре згадав про війну, з якої нещодавно повернувся. Йому хотілося про все забути, та пам’ять щораз навертала сумні спогади. Отак, стоячи край поля, почав подумки перебирати імена знайомих дівчат та пригадувати як кожна з них виглядає. А що в часі війни довго не був удома, то в пам’яті зринали лише давні спогади залицянь на вечорницях. Нічого путнього не пригадавши, дав собі на спокій. Минуло декілька днів. .. За вечерею мати почала бесіду про свою родину із сусіднього села, і тут Гриневі наче явилося – усміхнені очі лавриківської Марусі, аж рука й‘му затремтіла… Цілу ніч по-тому крутився – не міг заснути. Зморило його аж над ранком. Прийнявши для себе важливе рішення, не став зволікати. Того ж дня, одразу по обіді, поки мати з батьком були в хаті – озвучив їм своє бажання. Звісно, що батьки йому не перечили. Маючи шестеро синів, хотіли ще й доньки. Та й що казати, Гриневі вже давно був час женитись, он вже на двадцять восьму весну завернуло. А Маруня була дуже вродлива, та ще й вертка, мов білка. Така була б не лише підмогою у великому господарстві, а й чудовою дружиною. Гринь не звик відкладати важливі справи, тому одразу після посту заслав до Марині сватів… Сватання відбулось традиційно – з рушниками та могоричем. Марійка була привітна, але посміхалась до Гриня якимсь чудним усміхом. Що то мало значити, зрозумів наступного дня, коли Мариня повернула йому кошт*. Він не сподівався, що будучи таким бравим козарлюгою, отакого спіймає облизня! Якийсь час ходив наче причмелений. Але не для того живим із війни повернувся, щоб здатись у такій поважній справі, як одруження. Гринь вирішив засватати Марусину сестрінку – Тетянку, яка була така ж вродлива, але вдачу мала геть іншу! Причиною, мабуть, було те, що Тетяна зростала без матері й батька – вони рано відійшли у вічність. Мала співочу дзвінку натуру, але дещо зажурений погляд. Їй і на гадку не спадало, як інші дівчата, жартувати з хлопцями чи пускати їм бісики очима. Більше того – Тетяна мало не стала монашкою! О, то була цікава історія… Коли Тетяна залишилась без батьків, нею заопікувався старший брат. А що мав, крім молодшої сестри, ще п’ятеро ротів, то мусив віддати її на виховання та науку до місцевого пароха – у нього була такого ж віку донька. Тетяні подобалось жити у священничій родині. Особливо любила Оксану – доньку отця Михайла. Разом вишивали, читали й бігали зеленими левадами. Так здружились, що не могли одна без другої й хвилини провести. Отож, коли задумав о. Михайло Тетянку віддати в монастир на чернечий постриг, Оксана заголосила! Вона такий зчинила ґвалт у хаті, що домашні не знали, як її заспокоїти. Кричала, що й сама піде у монашки. Ніякі умовляння і переконання, що для Тетяни так буде краще, не допомагали: Оксана вперлася і – край! Якраз в часі такої несподіваної хатньої війни, прийшли свати до Тетяни. Таки мала стати невістою!
Весілля відіграли гучне. Як годиться, спочатку в рідному селі молодої, а потім – у молодого. Гостей було багато, бо родина велика. Як не як, а женили Іванці свого старшого сина. Столи аж вгинались від наїдків, музики вигравали так, що танцюристи мало не падали від утоми. Старші ґаздині поміж себе переглядались, кожна думала, чи зможе своїй дитині справити таке велике і багате весілля. А Тетяна була щаслива – нарешті її життя зміниться. Скільки вона про це думала-мріяла і ось – збулося.
По весіллю потекли будні щоденної праці. Гринь порався по господарству, а Тетяна – все більш у хаті. Ох і не солодко їй доводилось: свекруха мов той хижий птах пантрувала над невісткою. Щоб Тетяна не зробила, їй одразу було вимовлено. А як тільки пробувала щось заперечити, чула: «невістка – чужа кістка». Боляче ставало на душі… «Невже у цьому домі я не стану своєю?» – навідувалась гірка думка. Втім, мала люблячого чоловіка, тож усі негаразди забувала із його приходом додому. Тоді – літала мов пташка по світлиці, ставлячи на стіл наїдки. Свекруху це дуже дратувало, вона трохи ревнувала свого старшого сина до невістки. Втім, мала п’ятеро синів, крім Гриня: Йванка, Петрика, Стефка, Василика та Олександра (Олексу), і ще чекала на одну дитину. Не минуло й року, як у господі Іванців народилося аж двоє дітей: хлопчик, якого нарекли Яцком, у старших Іванців – Івана й Ганни та дівчинка Гануня у молодших – Гриня й Тетяни. Отак і висіло дві колиски під бальком**.

*кошт – сума коштів, витрачених на сватання;
**бальок – поперечна балка під стелею, на якій тримається конструкція даху.

2013

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-03-04 10:56:52
Переглядів сторінки твору 1205
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2015.06.07 23:59
Автор у цю хвилину відсутній