Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
2026.05.16
13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
2026.05.16
11:28
було нам добре під зірками
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
2026.05.16
11:25
Спливала ніч жарка й загайна,
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
2026.05.16
10:55
Як прикро те, що рік минає,
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.
2026.05.16
10:49
НЕЖДАНА: СМЕРТЬ ПІД КУПОЛАМИ
Поки законні діти князя вчили латину та готувалися до європейських королівств, маленька Неждана бігала босоніж по піску Десни і наливалася красою як дика рожа. Вона була тінню утраченого кохання Ярославової юності, про яку
2026.05.16
09:25
скажи! – приречені чи ще!?-
голодні, без одежі, босі,
але з надією на Досі,
як Іов в притчі із нічим,
долають відчуття буття
і , ремствуючи на пророче,
як черви, що пролізли в очі,
голодні, без одежі, босі,
але з надією на Досі,
як Іов в притчі із нічим,
долають відчуття буття
і , ремствуючи на пророче,
як черви, що пролізли в очі,
2026.05.16
09:10
Здавалося, не стрінемось з тобою,
хоч вий білугою від болю та наруги.
Моя печаль горою кам'яною,
бентежним океаном — хвиля туги.
Приходиш уві сні в сорочці білій.
Хоча за спиною лелечі крила,
я добре знаю, що осиротіли
хоч вий білугою від болю та наруги.
Моя печаль горою кам'яною,
бентежним океаном — хвиля туги.
Приходиш уві сні в сорочці білій.
Хоча за спиною лелечі крила,
я добре знаю, що осиротіли
2026.05.16
07:37
По той бік стін
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.
2026.05.15
19:24
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о
2026.05.15
17:00
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
2026.05.15
15:44
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
2026.05.15
13:13
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
Історії з життя (1)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Історії з життя (1)
Дві сусідки, як завше, здибалися коло плоту.
– Йой, Маруню, до Паски стіко роботи, а мій Іван ніц то ся не гризе!
Розмови про чоловіків були улюбленою темою до розмови. Потім йшла мова про дітей, сусідів та про інше: вариво, ґосподарка, поля, бульби-жуки і тому подібне.
– Йой, Маруню, – продовжувала Йванка, чорнява пишна молодичка, – який файний рецепт пляцка я дістала! Ще-м такого не куштувала!
Маруня аж здуміла* – як то сусідка щось швидше взнала за неї…
– І що то за пляцок? – ліниво розтягуючи слова, спитала вона.
– А-а, то тре’ й-но штири яйця, трохи воливи, муки капіцюнцю (далі йшов перелік продуктів, які неймовірним чином мали сполучитись між собою і, в результаті, – дати витвір кулінарного мистецтва). Рецепт був просто фантастичний, чи правильніше сказати мало схожий на правдивий, але Маруня й на мить не засумнівалась у його достовірності. Швидко попрощавшись із сусідкою, чимдуж побігла до хати – готувати сей шедевр! Про себе щасливо посміхалась: «от прийдуть діти зі школи, і вона почастує їх солоденьким!»
Маруня швидко заторохтіла баняками, поспішаючи збила ненароком два яйця, розсипала білосніжною стрічечкою борошно вищого ґатунку, вихлюпнула кисляку на стіл (теж один зі складників), тоді дещо заспокоївшись, стала те все змішувати, не забувши додати й інші компоненти, які, будучи у стані спокою й розважливості, ніколи б не додала до тіста. Все файненько заколотивши, влила у бритванку**. Поки пляцок випікався, по хаті розносився приємний запах домашньої випічки, та коли Маруня витягла своє творіння із духової шафки, була вражена його виглядом – і не «виріс», і кольором не вийшов… Ледь дочекалася, поки трохи підстиг, щоб скуштувати. Врізала шматочок на пробу – у роті розтягнувся неприємний смак чогось гірко-солодко-содового та ще якогось занадто масного… Вона з огидою відсунула тарілку і тут же побігла до телефону.
– Йванка, чи ти здуріла?! Що за рецепт ти мені підсунула?! Я через тебе згаїла стілько часу і продуктів?!
– А ти нащо, мене дурну, слухала? – усміхнулась сусідка у відповідь :)
*здуміла (з пол., наголос припадає на другий склад) – здивувалась;
**бритванка – ємність із легкого металу для випікання борошняних виробів.
6. 03. 2013
– Йой, Маруню, до Паски стіко роботи, а мій Іван ніц то ся не гризе!
Розмови про чоловіків були улюбленою темою до розмови. Потім йшла мова про дітей, сусідів та про інше: вариво, ґосподарка, поля, бульби-жуки і тому подібне.
– Йой, Маруню, – продовжувала Йванка, чорнява пишна молодичка, – який файний рецепт пляцка я дістала! Ще-м такого не куштувала!
Маруня аж здуміла* – як то сусідка щось швидше взнала за неї…
– І що то за пляцок? – ліниво розтягуючи слова, спитала вона.
– А-а, то тре’ й-но штири яйця, трохи воливи, муки капіцюнцю (далі йшов перелік продуктів, які неймовірним чином мали сполучитись між собою і, в результаті, – дати витвір кулінарного мистецтва). Рецепт був просто фантастичний, чи правильніше сказати мало схожий на правдивий, але Маруня й на мить не засумнівалась у його достовірності. Швидко попрощавшись із сусідкою, чимдуж побігла до хати – готувати сей шедевр! Про себе щасливо посміхалась: «от прийдуть діти зі школи, і вона почастує їх солоденьким!»
Маруня швидко заторохтіла баняками, поспішаючи збила ненароком два яйця, розсипала білосніжною стрічечкою борошно вищого ґатунку, вихлюпнула кисляку на стіл (теж один зі складників), тоді дещо заспокоївшись, стала те все змішувати, не забувши додати й інші компоненти, які, будучи у стані спокою й розважливості, ніколи б не додала до тіста. Все файненько заколотивши, влила у бритванку**. Поки пляцок випікався, по хаті розносився приємний запах домашньої випічки, та коли Маруня витягла своє творіння із духової шафки, була вражена його виглядом – і не «виріс», і кольором не вийшов… Ледь дочекалася, поки трохи підстиг, щоб скуштувати. Врізала шматочок на пробу – у роті розтягнувся неприємний смак чогось гірко-солодко-содового та ще якогось занадто масного… Вона з огидою відсунула тарілку і тут же побігла до телефону.
– Йванка, чи ти здуріла?! Що за рецепт ти мені підсунула?! Я через тебе згаїла стілько часу і продуктів?!
– А ти нащо, мене дурну, слухала? – усміхнулась сусідка у відповідь :)
*здуміла (з пол., наголос припадає на другий склад) – здивувалась;
**бритванка – ємність із легкого металу для випікання борошняних виробів.
6. 03. 2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
