ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
13:33
я уявила образ,
уявляє себе героєм,
але ніколи герой не буде простіше
дивуєшся часом,
як все-таки марнославні люди.
Не суть, чим вважає себе герой ...,
а суть, що герой себе вважає Богом.
Величчі своє малює картинка
уявляє себе героєм,
але ніколи герой не буде простіше
дивуєшся часом,
як все-таки марнославні люди.
Не суть, чим вважає себе герой ...,
а суть, що герой себе вважає Богом.
Величчі своє малює картинка
2024.03.29
13:33
Стародавній текст зашифрований
візерунок на грудях, на шиї, рукаві
Немов камінь у стіну замурований,
він мовчить, як пам'ять у голові.
Її вдягнувши гордість відчуваєш,
За нашу Батьківщину, за народ!
Духовний символ наш, сила роду,
візерунок на грудях, на шиї, рукаві
Немов камінь у стіну замурований,
він мовчить, як пам'ять у голові.
Її вдягнувши гордість відчуваєш,
За нашу Батьківщину, за народ!
Духовний символ наш, сила роду,
2024.03.29
13:32
Міріади частинок я розсиплю,
Ніби зоряний пил…
Нехай увесь світ вогнями мерехтить.
І любов’ю - серця щапалює.
Нехай горить вона яскраво та пристрасно,
Адже вона не небезпечна.
І ніби у мене цілий Космос живе.
Ніби зоряний пил…
Нехай увесь світ вогнями мерехтить.
І любов’ю - серця щапалює.
Нехай горить вона яскраво та пристрасно,
Адже вона не небезпечна.
І ніби у мене цілий Космос живе.
2024.03.29
13:30
Ви знаєте, я завжди думала: "Чого я хочу?"
І найчастіше все зводилося до думки,
що мені потрібна людина, в яку я закохаюся,
яка завжди буде поруч.
Який вислухає, коли треба – підтримає.
Який обійме, притисне до себе,
і ти забудеш про проблеми.
І найчастіше все зводилося до думки,
що мені потрібна людина, в яку я закохаюся,
яка завжди буде поруч.
Який вислухає, коли треба – підтримає.
Який обійме, притисне до себе,
і ти забудеш про проблеми.
2024.03.29
13:29
Гарних слів вплітаючи міріади
У небесну невпізнану таємницю
І розмовляючи вночі з чорнокрилими метеликами
Я бачила світло в далекому пеклі
Я створила пітьму в невірно - близькому раї.
В пітьмі мій голос звучить у порожнечі.
Темрява байдужа до душ у
У небесну невпізнану таємницю
І розмовляючи вночі з чорнокрилими метеликами
Я бачила світло в далекому пеклі
Я створила пітьму в невірно - близькому раї.
В пітьмі мій голос звучить у порожнечі.
Темрява байдужа до душ у
2024.03.29
13:27
А люди кажуть: «сильний народ і Україна»
А люди кажуть: «горе не болить»
А сердце плачить мов сопілка
Душа - волає та кричить про допомогу
А люди кажуть: «сильні духом»
Ще люди кажуть, що «залізні люди»
Не спокійно над моїм вухом,
А люди кажуть: «горе не болить»
А сердце плачить мов сопілка
Душа - волає та кричить про допомогу
А люди кажуть: «сильні духом»
Ще люди кажуть, що «залізні люди»
Не спокійно над моїм вухом,
2024.03.29
13:25
Мій світ - моя уява малює образи,
В яких немає істини.
Я весь час у думках,
Ніби граб у сценці.
Я відкриваю в голові одну свою реальність,
І населяють всі навколо її однією підвласною,
Змішалося думками давно,
Що було і що буде.
В яких немає істини.
Я весь час у думках,
Ніби граб у сценці.
Я відкриваю в голові одну свою реальність,
І населяють всі навколо її однією підвласною,
Змішалося думками давно,
Що було і що буде.
2024.03.29
13:09
Запальничка стихла без добавки…
Поржавіє славно погодя
Нишком споглядатиме з-під лавки
Наче винуватець знову я…
Згоден, так, претензії до мене…
Не такий я… все таки курець
Споконвічні неповторні меми…
Не вкурив ті наслідки Отець…
Поржавіє славно погодя
Нишком споглядатиме з-під лавки
Наче винуватець знову я…
Згоден, так, претензії до мене…
Не такий я… все таки курець
Споконвічні неповторні меми…
Не вкурив ті наслідки Отець…
2024.03.29
13:05
Ніяк собі, о вибач, не втокмачиш,
Що більше тут мене ти не зустрінеш…
І байдуже, смієшся ти чи плачеш,
Пройде весна, надіюся, дозрієш…
Таким мене ти більше не відчуєш…
Тим більше, що вкоротчений мій запит!
Він сам по сОбі просто не існує,
Що більше тут мене ти не зустрінеш…
І байдуже, смієшся ти чи плачеш,
Пройде весна, надіюся, дозрієш…
Таким мене ти більше не відчуєш…
Тим більше, що вкоротчений мій запит!
Він сам по сОбі просто не існує,
2024.03.29
12:54
Знов гучні тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Рецензії
«Перлина» нації
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Перлина» нації
Назва: Монгольський пінґ-понґ
Режисер – Нін Хао
Оператор – Цзе Ду
Композитор – Ухе
Країна – Китай
Рік – 2005
Фільм отримав Ґран-прі «Золотий лебідь» на Московському міжнародному фестивалі фільмів для дітей та юнацтва, а також нагороди міжнародних кінофестивалів у Шанхаї та Вальядоліді у 2005 році.
Отож Китай. Внутрішня Монголія, де мешкає Біліке (головний герой), його старша сестра, їхні батьки й бабуся. Кілька корів, отара овець і табун коней – це живність, яку випасає сім’я у безкрайньому степу. Здається, що цей казковий світ первозданної природи не змінювався ніколи, як і традиційний уклад буття кочівників. Утім, режисер руйнує стереотипи, показуючи, приміром, несимпатичного і нав’язливого, як омела, торгаша-спекулянта, що пропонує сім’ї різний непотріб: алкоголь, ґлянцеві журнали, посуд, помаду тощо. В степу стоїть трактор, який так і не зрушить з місця, а телевізор щось шепче, але не показує…
Коротко про сюжет. Семирічний Біліке випадково виловив у річці тенісний м’ячик – небачене диво. Із друзями, пробуючи на зуб і язик, таємницю напівпрозорої кульки розгадати не зміг. І лише колоритна бабуся підтвердила, що це скарби духів, які живуть у верхів’ї ріки і, що ця «сяюча перлина» принесе удачу тому, хто її знайшов. Хлопчика переповнює радість, а ще йому хочеться побільше дізнатися про свій скарб.
Першим, хто брутально зруйнував міф і дитячу довіру, був кінщик пересувного кінотеатру. «Перлина» виявилась простим м’ячиком для пінґ-понґу. Болісна драма…
Пригадалося своє. Підлітком, копаючи дзот у ярку, знайшов давню малесеньку монету. Ховаючись, натирав її об валянок до червінькового блиску, стираючи до крові пучки. Бабуся, що пережила дві світові війни сказала, що це, може, цісарська позолочена(!) монета. «Це ж ціле багатство!» – думав я. Та вчитель хімії, якому я показав монету, запевнив, що це звичайна червона мідь. Все пропало! Я злився і на себе, і на вчителя, і на бабусю, а старшокласники потому ще довго підсміювалися…
У фільмі події розвиваються далі. Біліке з друзями вирішує повернути м’ячика – національну святиню, як вони вважають, у Пекін. На жаль, спроба виявилась невдалою і драматичною, бо розгнівана хлопчикова мама після його повернення розчавила м’ячика чоботом, а згодом тато «соломоновим» рішенням розрізав його навпіл і половинку віддав другові Біліке.
Кінофільм закінчується сценою, де Біліке спершу чує ззовні спортзалу звуки ударів багатьох м’ячиків по тенісних столах, а потім, боязко відчинивши двері, ошелешено вклякає. І глядач бачить впритул печальні очиці Біліке…
І все ж віриться, що головний герой здолає всі драми дорослого життя, які ще доведеться пережити, набиваючи синці і обпікаючись. Бо відчуваєш, що у нього є оголене відчуття правди і справедливості, а ще якийсь внутрішній чоловічий стержень. Не скімлити, падати з коня і вставати, любити сім’ю і братів наших менших та захищати «осяйну перлину» – символ Віри!
Дозволю собі прикінцеве узагальнення, відхиляючись від лейттеми фільму. Внутрішня Монголія – величезна. Як відомо із документальних фільмів, життя там не таке вже й убоге, принаймні у деяких районах. І храми буддійські – не такі обдерті та схожі на сарай, як показано у стрічці.
Видається, що китайський режисер трохи тендейційно демонструє нікчемність і неосвіченість кочівників. Можна пригадати кадри, де батько дивним способом заміряє план фундаменту для оселі або пробує раз за разом накотити велошину на пляшки з-під пива.
Вісімсот років тому орда Чингісхана, яка не вміла ні писати, ні читати, завоювала Китай із його багатющою культурою, писемністю, шовком тощо. У ставленні режисера Нін Хао (мовою кіно) до моголів немає співчуття і співпереживання. Може, це історична пам’ять пращурів режисера наклала свій відбиток. І ті автентичні пісні і танці, які глядач бачить у кінострічці, скорше схожі на індіанські – в американських резерваціях!.. А ще і в самій назві стрічки приховано якусь іронію…
Плекаю надію, що фільм «Монгольський пінґ-понґ» сподобається глядачам відкритою дитячою щирістю його героїв, небаченою красою дивовижної природи, де коні (нащадки джунгарських тарпанів) неспішно торують шлях серед ковили степу, ніби човники в океані під акомпанемент втаємниченого низькочастотного співу і мелодію національного струнного інструменту.
2013
Режисер – Нін Хао
Оператор – Цзе Ду
Композитор – Ухе
Країна – Китай
Рік – 2005
Фільм отримав Ґран-прі «Золотий лебідь» на Московському міжнародному фестивалі фільмів для дітей та юнацтва, а також нагороди міжнародних кінофестивалів у Шанхаї та Вальядоліді у 2005 році.
Отож Китай. Внутрішня Монголія, де мешкає Біліке (головний герой), його старша сестра, їхні батьки й бабуся. Кілька корів, отара овець і табун коней – це живність, яку випасає сім’я у безкрайньому степу. Здається, що цей казковий світ первозданної природи не змінювався ніколи, як і традиційний уклад буття кочівників. Утім, режисер руйнує стереотипи, показуючи, приміром, несимпатичного і нав’язливого, як омела, торгаша-спекулянта, що пропонує сім’ї різний непотріб: алкоголь, ґлянцеві журнали, посуд, помаду тощо. В степу стоїть трактор, який так і не зрушить з місця, а телевізор щось шепче, але не показує…
Коротко про сюжет. Семирічний Біліке випадково виловив у річці тенісний м’ячик – небачене диво. Із друзями, пробуючи на зуб і язик, таємницю напівпрозорої кульки розгадати не зміг. І лише колоритна бабуся підтвердила, що це скарби духів, які живуть у верхів’ї ріки і, що ця «сяюча перлина» принесе удачу тому, хто її знайшов. Хлопчика переповнює радість, а ще йому хочеться побільше дізнатися про свій скарб.
Першим, хто брутально зруйнував міф і дитячу довіру, був кінщик пересувного кінотеатру. «Перлина» виявилась простим м’ячиком для пінґ-понґу. Болісна драма…
Пригадалося своє. Підлітком, копаючи дзот у ярку, знайшов давню малесеньку монету. Ховаючись, натирав її об валянок до червінькового блиску, стираючи до крові пучки. Бабуся, що пережила дві світові війни сказала, що це, може, цісарська позолочена(!) монета. «Це ж ціле багатство!» – думав я. Та вчитель хімії, якому я показав монету, запевнив, що це звичайна червона мідь. Все пропало! Я злився і на себе, і на вчителя, і на бабусю, а старшокласники потому ще довго підсміювалися…
У фільмі події розвиваються далі. Біліке з друзями вирішує повернути м’ячика – національну святиню, як вони вважають, у Пекін. На жаль, спроба виявилась невдалою і драматичною, бо розгнівана хлопчикова мама після його повернення розчавила м’ячика чоботом, а згодом тато «соломоновим» рішенням розрізав його навпіл і половинку віддав другові Біліке.
Кінофільм закінчується сценою, де Біліке спершу чує ззовні спортзалу звуки ударів багатьох м’ячиків по тенісних столах, а потім, боязко відчинивши двері, ошелешено вклякає. І глядач бачить впритул печальні очиці Біліке…
І все ж віриться, що головний герой здолає всі драми дорослого життя, які ще доведеться пережити, набиваючи синці і обпікаючись. Бо відчуваєш, що у нього є оголене відчуття правди і справедливості, а ще якийсь внутрішній чоловічий стержень. Не скімлити, падати з коня і вставати, любити сім’ю і братів наших менших та захищати «осяйну перлину» – символ Віри!
Дозволю собі прикінцеве узагальнення, відхиляючись від лейттеми фільму. Внутрішня Монголія – величезна. Як відомо із документальних фільмів, життя там не таке вже й убоге, принаймні у деяких районах. І храми буддійські – не такі обдерті та схожі на сарай, як показано у стрічці.
Видається, що китайський режисер трохи тендейційно демонструє нікчемність і неосвіченість кочівників. Можна пригадати кадри, де батько дивним способом заміряє план фундаменту для оселі або пробує раз за разом накотити велошину на пляшки з-під пива.
Вісімсот років тому орда Чингісхана, яка не вміла ні писати, ні читати, завоювала Китай із його багатющою культурою, писемністю, шовком тощо. У ставленні режисера Нін Хао (мовою кіно) до моголів немає співчуття і співпереживання. Може, це історична пам’ять пращурів режисера наклала свій відбиток. І ті автентичні пісні і танці, які глядач бачить у кінострічці, скорше схожі на індіанські – в американських резерваціях!.. А ще і в самій назві стрічки приховано якусь іронію…
Плекаю надію, що фільм «Монгольський пінґ-понґ» сподобається глядачам відкритою дитячою щирістю його героїв, небаченою красою дивовижної природи, де коні (нащадки джунгарських тарпанів) неспішно торують шлях серед ковили степу, ніби човники в океані під акомпанемент втаємниченого низькочастотного співу і мелодію національного струнного інструменту.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію