Підтримую Марту - дуже симпатично у вас, Євгенію, вийшло. Тому з вашого дозволу тільки про моменти, які, як на мене, начебто можна оптимізувати - вдалих і оптимальних набагато більше.

Питання не стільки в Бродському, скільки у методі, інструментарію, який він гармонійно використовував. Як на мене, особливо делікатно він ставився до виходу дійства на передній план, для цього вимагалася вкрай висока, надважлива - причина, те саме, як на мене, стосувалося і не вплетених найприроднішим чином в канву поетичної оповіді окремих образів.
Тобто, в ідеалі
"Ни страны, ни погоста
не хочу выбирать.
На Васильевский остров
я приду умирать."

Тобто, як інструмент для покращення невидимих проблем, я пропоную саме це "приховування" в тлі рядків, до особливих моментів, з виходом на передній план.

Спроба, як на мене, відійти від фрагментарності.
"И я один соображаю на троих -
на забулдыгу, графомана и поэта.
пока рассудок не черкнёт последний штрих,
гутаря ... .... до рассвета."
"Поэт, скажи" - тут ніби трішки перший план, "Поэт, сложи"?
"ты говорил что каждый шип - неповторим,
что с каждым шагом ближе Рим и (свет нирваны)". - ніби недостатньо вписано "свет нирваны"
"ты говорил что (молвил как-то) каждый шип - неповторим,
и ближе Рим, чем ( с каждым шагом) свет нирваны" - ну це перше, на вскидку, що прийшло до голови...

"и в этих клетках начинается свобода" - начебто теж трішки забагато переднього плану
може щось на кшталт
"где ... клетках (обретается) свобода..."

Ну і в останній строфі, суто логічно, напевно для того, щоби спрацювала на всі сто "без просвета черноземе" треба було би ніби щось про свечение, блеск, т.п. в рядках до цього дати?
І знову ж таки, остання строфа ледь не прямим текстом - і переднім планом, тому вимагає піднесення духовного, більш глибшого драматизму...