Учні сьомого класу сиділи мовчки (таке траплялось нечасто). Сьогодні до них на урок прийшов новий, ще зовсім молодий, учитель географії. Він був високий, вбраний у білу сорочку і темний костюм, а в руках щораз обертав тоненьку указку, що викручувалась із звичайної, здавалося б, письмової ручки.
– Спочатку ми з вами познайомимось, – сказав він. Учні насторожено слідкували за вчителем очима.
– Отже по списку… Адам Олена…
– Я, – з-за парти підвелась невисока білява дівчинка.
Учитель уважно подивився на неї.
– Добре, сідай. Березняк Тетяна…
– Я, – подала голос короткострижена повненька учениця.
– Сідай…
І так по списку Степан Маркіянович перепитав усі тридцять двоє учнів.
Поки тривала перекличка, Оленка мала розвагу – зганяти з підручника муху, що саме прокинулась після зимової сплячки і бадьорилась на титульній сторінці. Дівчинці не подобалось, що це створіння природи для розминки своїх дрібних лап обрало саме її книжку, тож вона помахом руки щораз зганяла обридливу муху. Вчитель, хоча й був зайнятий знайомством із учнями, усе ж краєм ока спостерігав за Оленчиною забавою (дитина сиділа на першій парті). Йому також був цікавим розвиток подій.
Отже, познайомившись із семикласниками, полегшено зітхнув – перекличка пройшла спокійно. А йому ж говорили, що клас «неуправляємий»! Тихенько усміхнувся собі під ніс. Підбадьорений вдалим, а головне – спокійним початком уроку, озвучив тему і почав розповідати. Учні мовчки слухали, зосереджено обдумуючи кожне слово вчителя. Оленка також слухала, але краєм вуха – боротьба за книжку тривала. Муха, наче глузуючи, щораз сідала на те саме місце. Оленчин сусід тихо шепнув на вухо: «Бий її!». Оленка схопила його підручник і з усієї сили «пришпилила» ним двокриле мале створіння!
Усі з несподіванки аж підскочили, а вчитель спокійненько підійшов до журналу і мило усміхаючись спитав: «Нагадайте мені своє прізвище!». Оленка зніяковіло прошепотіла його у відповідь. «Це ж треба, - майнула думка в голові, - перший урок у нового вчителя і такий ляп!»
Дівчинка обережно підняла книжку, але від мухи не було й сліду – вона задоволено потирала лапки, сидячи на столі учителя :)
16. 04. 2013