ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Критика | Аналітика / Мистецтвознавчі розшуки

 Словотворення, запозичення, використання - ідеї та рішення

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-01-26 13:30:53
Переглядів сторінки твору 36869
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.407 / 5.5  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.560 / 5.5  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2024.04.17 13:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-02-04 14:28:22 ]
Щодо генію Оксани, то ви праві. Хоча краще - юнони Оксани? :)
А стосовно окремих запозичень, то варто звертати увагу і на природні кущі, на основі таких слів - є, чи не має. Прижилося не прижилося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-02-04 14:34:14 ]
Шановна редакціє, я зашарілась до нестями :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мірко Трасун (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-04 14:54:06 ]
Я б назвав "состав" - суратха. Які думки? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-02-04 15:07:15 ]
Прошу роз'яснення, Мірку. Це - санскрит ? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Роман (М.К./М.К.) [ 2007-02-04 15:35:31 ]
Дискусія про "состави" повинна починатися з аналізу даного слова в російській мові і його словотворення, і головне його кореня ("і знов вертаюсь до корінь") та синонімів. Якщо корінь "состав" - а синоніми "составлять, собирать, составленый, собранный", то в українській -відповідником будуть - "складати, збирати, складений, зібраний". А від необхідно утворити правильну форма іменника, щоб відповідала російському "состав" - складник, складинець, збірник, збиранець чи щось подібне...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-02-04 15:42:47 ]
Слово СКЛАД першим приходить в голову, але з нього нічого не зліпиш більш-менш схожого на залізничний термін, тому вважаю, що краще дочекатися, поки в українській мові з*явиться щось нове. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мірко Трасун (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-04 15:48:12 ]
Так, Оксано, "ратха" - колісниця. Префікс "су" в українській має поєднувальне значення, на санскриті має підсилювально-гарне означення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-02-04 15:50:20 ]
Дякую, за глибоке і широке пояснення :)
Ратха - колісниця. Чомусь на думку приходить "Оратай" , "рать" - військо. Але це уже для обговорення на іншій сторінці :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-04 16:35:33 ]
Мірку, ідейка цікава! Утім, одне слово не проходить, потрібно цілий кущик вивести.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мірко Трасун (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-04 17:45:45 ]
Ну то чекайте на віршик, пане Володимире :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-05 13:55:46 ]
Справді цікаво буде почути Мірку, вашого вірша “на тему”, але більш-менш серйозного :)

До речі, про серйозність, та впровадження авторами своїх ідей у "поетичне життя". Прийшли до голови деякі підозрілі думки.
Частенько ми, автори, будь-що хочемо виразити коштовні свої ідеї засобом віршування, вимовити певні слова, і в потрібній нам послідовності, відтворити своє бачення віршем. Але, насправді, це дуже однобоко? – чи повинен автор фотографувати себе текстом, можливо тільки створювати себе нового у кожному вірші? - Гармонійно входити на допоки "чужі території".
Зрозуміло, що гармонійно на них війти зі своїми законами не можливо, але ми частенько це робимо. Чи не звідси основна зустрічна напруженість (мовна, змістова) поетичного простору?
Але проблема не тільки в цьому, скажімо напруженість наступного рядка
може задаватися, програмуватися і не зовсім точним виразом, використаним означенням, попереднього рядка. Тобто, якщо точно використовувати слова за їхніми значеннями, то й приводу для напружень стане значно менше.
Ці проблеми - із точністю використання слів - схоже, стосуються абсолютно всіх поетів і, зрештою, певним чином класифікують їх, "позиціюють" їх, так? І не тільки за майстерністю, а й "ландшафтно"? Більш-менш майстровиті володіють певною точністю у певній області знань і в іншу не пнуться. Їм там "не комфортно". Здебільшого ці, добре освоєні області існування дуже вузенькі, тому і мало цікаві , мало цікаві і через "фотографування" себе, дорогого. Звісно, для збільшення обсягів потрібно постійно йти далі, за обрії, і перевіряти кожний крок, кожне слово на новій території на точність використання, на красу звучання у нових умовах.
Прошу взяти до уваги, що це тільки моя особиста думка, яка до академічних наукових поглядів не має жодного відношення.
Утім, якщо давати на серйозну читацьку рецензію сучасні "серйозні" українські вірші відомих авторів, то багато чого знайдеться, вкрай підозрілого, в першу чергу, досить поширена авторська життєва некомпетентність. Чи не тому відомі нині автори, здебільшого, і бояться серйозних віршів? Чи не звідси і виток усієї цієї модерністичної гри з текстами? Мовляв, я несерйозно про несерйозне, бо все несерйозно, окрім, звісно, життєвих проблем, які такого автора з головою покривають і цілком серйозно :(
Чи не через це абсолютно компетентні у своїх творах Т.Шевченко, Ю.Липа, І.Франко і багато інших класиків, будуть вічними дороговказами для нас. І нам потрібно такій компетенції серйозно навчатися? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 14:16:28 ]
"якщо точно використовувати слова за їхніми значеннями" - маю сумнів щодо цього, чи це справді є те чого прагне поезія? Можливо контекст вкаже істинна значення, тобто що мав на увазі автор, а саме слово, крім значення передасть ще й якусь емоцію, чи силу описуваного відчуття. Чи усі відомі поети були "точними" у висловлюванях? Наприклад "співає горе", чому не можна використовувати це сполучення слів? Воно є доволі не точним. Якщо я вірно усе зрозумів, звичайно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-05 14:59:57 ]
Зустрічне питання, Ростиславе, а можна неточними знаками, неточними цифрами, неточними командами отримати точний результат у математиці, фізиці, чи у програмуванні? Чи вам достатньо отриманої таким чином емоції? А на відміну від математики, фізики, інших точних, чи прикладних наук, де вміння творити з'являється ледь не на найвищому рівні знань і можливостей, - поезія є прямою творчістю від найнижчого рівня, і є безпосереднім інструментом формування Людини.
Вміння творити, наряду із умінням любити, та свободою - ось атрибути Господні, до яких нам дано тільки безкінечне наближення. Які докази тут ще потрібні? :)

Щодо "співає горе", в розумінні "горе, яке співає" - то на мою думку, це дуже неточний вираз, і мало кому з поетів до снаги написати текст, де була би оправдана необхідність - не банально пафосного, а вкрай точного змістового звучання такого словосполучення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 15:15:50 ]
Дякую, ось відповідь на Ваше запитання:
Так, безумовно! Наприклад, маючи неточні дані, тобто числа та вхідні умови загалом, можна вирішити неточну (мат назва - некоректну за Адамаром) задачу з дуже навіть точним результатом. Це широко використовується у фізичних задачах зокрема в теорії і практиці "Синтезу Антен". Повірте мені на слово... :)

Щодо емоції, то "співає горе" може описувати дуже багато, наприклад силу цього горя, і постійні муки серця, тощо. Чому не можна сказати саме так, а не пояснювати це точними реченнями у більшій кількості?..

Програмування - це та ж поезія. У кожної мови програмування є набір граматика - слова, правила, себто межі... А далі - творіть :)

І щодо виразу, я розумію, що твір у якому може бути вжитий цей вираз повинен бути дуже і дуже сильним у кожному рядку, щоб воно відчувалося потрібним, а не просто випадково надуманим. але все ж, це має право на життя, ні?.. я маю на увазі подібні неточні вирази загалом. дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 15:29:24 ]
І ще трохи з точних наук :)
Підсумовуючи. Можна знайти формулу, яка при наборі декількох доволі неточних чисел, дасть достатньо точний для практики результат.

Я певен, що подібна формула існує і в поезії. Я певен, що існує форма, адже усе в житті рухається відносно чи з врахуванням форми. Теорія хаосу фактично заперечує хаос загалом. Якщо простір обмежений, а саме якоюсь формою, то частинки будуть завше рухатися НЕхаотично загалом. Наприклад як люди, форма - це місто, розташування магазинів, метро... і люди рухаються маршрутами! А простір поезії таки обмежений, межами :) розмірем, римою, ритмікою, змістом, ще чимось.

хаотичний набір нечітких виразів може дати доволі чітку поезію. Я сподіваюся і вірю в це. Інша справа, що це мають дуже важко.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 15:59:19 ]
Пані та панове, запозичення це нормальний процес тоді, коли слово приходить в мову разом з поняттям або річчю, яких до часу запозичення в мові не було. Тому нормальними словами є "ліхтар, фарба, балка,кран,штани,сарай,рюкзак, сайт,монітор і т.д".
Ненормально, коли запозичення валом йдуть в мову (це стосується насамперед англійської, коли щороку в ній зявляється 2500 нових слів і вже самі носії мови не знають тих запозичень і яка різниця між тими численними синонімами).Ненормально, коли сумнозвісний український суржик лізе з усіх шпарин в літературу. Ненормально, коли українські журналісти "приймають участь", "пишуть чорнилами", "розповсюджують слухи" і т.д. і т.п.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-05 16:19:55 ]
Ростиславе, я задав питання загалом, а ви повертаєте відповіддю на поодинокості, випадковості, окремості. Наголошую - ми говоримо не про теорію імовірностей, не про різні математичні моделі, які дають в цілому загальну і досить абстрактну картину розподілів на основі відомих властивостей матерії нижчого (за людський) порядку, у поезії ми говоримо про речі Живі, які керуються не мертвими атрибутами, а Живими.
Тому свою відповідь ви таки неоправдано звузили - говорите про більш-менш неточні цифри із ряду більш-менш точних, і не говорите про неточні команди взагалі, в той час, як йдеться саме про ці речі, які в поезії завжди направлені на мозок і душу читача. :( :)

До речі, я маю вищу освіту з точних наук, і тому доволі чітко собі уявляю скільки буде 2+2, і що 2-2 не те саме. :)
Я переконаний, якщо ви дозволите собі на мові програмування неточності у формулюваннях, то не отримаєте жодних практичних результатів, не кажучи вже про корисні. Та взагалі, заглиблення у теорії це не для нашого сайту, наука ніби частина загального контексту поза нами. Тому нам не варто без особливої потреби вдаватися в тонкощі різноманітних наук.
Щодо поезії, як мистецтва, то про формулу говорити не приходиться, не дивлячись на наявність меж. Поезія, як і музика, як і Творчість - вищі за людину, та й сама людина частково знаходиться за межами наукового досліду, за межами наших вимірів. Тому про загальні формули, котрі повністю можуть знаходитися в межах наших вимірів говорити абсолютно не варто. Такі ідеї заперечують Вічність і Безконечнісь багатовимірного Життя.
Це все, звісно, тільки на мою думку. :)

Утім, я радий, що ви маєте такі тверді власні переконання, консерваторами ми всі починаємо ставати у трохи старшому віці. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 16:31:43 ]
Загалом, я Вас розумію. Те що поезія це межі, я згоден. Але чи настільки вже виразні і чіткі ці межі, що не можна собі дозволити гру слів і виразів і так далі.
Щодо наук, це далеко не поодинокі випадки. Теорія некоректних задач математичної фізики є дуже потужною наукою яка дуже широко використовується і розвивається. Теорія нулів і безмежностей, операції над майже нулями і безмежностями різних порядків дають дуже точні результати, а головне - корисні. Зрозуміло, що це усе відносно якихось допустимих похибок, але все-таки. Програмування не обов'язково має бути функціональним чи об'єктно орієнтовим. Буває також аспектно орієнтовне, а ще логічне. А ще є бази знань, штучний інтелект, і оце програмування - дуже неточне. Але ті роботи не тільки ходять, вони ще й вчаться...

І поезія. Межі безумовно є, але це все відносне. Тому з якоюсь похибкою можна стверджувати, що нечіткість допустима, але безумовно згоден з Вами, що вона має бути спричинена необхідністю.

і щодо "Вічність і Безконечнісь багатовимірного Життя. " - згоден на 100%, про життя. Але поезію - ні. Поезія скінченна, тому що скінченні рими, слова і так далі. Хоч їх є дуже і дуже багато.

Щодо консерватизму, мабуть згоден. Або пізніше згоджуся, у старшому віці :)) Про науки більше не буду, просто старався відповісти на запитання. Пишіть про поезію, я читатиму. Мені ще багато усього треба дізнатися і навчитися :))

Дякую за коментарі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-05 16:38:03 ]
Згідний, Інгваре, - "нормальний процес тоді, коли слово приходить в мову разом з поняттям або річчю, яких до часу запозичення в мові не було". Але це ніби в ідеалі про сучасне і майбутнє. Особливість нинішньої нашої української ситуації і втому, що в минулому тривалий час ми були під гнітом різних окупацій. І поволі виходимо з неволі минулого. І коли культурну і мистецьку ситуації можна буде вважати більш-менш нормальними, важко сказати. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-05 16:46:13 ]
Чудесно, Ростиславе, сподіваюся ми не надто надоїли читаючому народу. :) Наостаток зауважу, що людське мистецтво Поезії, як на мене, сягає найдальших рубежів розвитку і мови, і образного мислення, але як краса і гармонія Життя - Поезія, схоже, абсолютно безкінечна.


1   2   3   Переглянути все