ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.01
22:45
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
2024.06.01
22:01
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
2024.06.01
20:41
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?
2024.06.01
15:03
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну
Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну
Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.
2024.06.01
09:22
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.
БЕТ
Знову лунає сирени набат -
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.
БЕТ
Знову лунає сирени набат -
2024.06.01
05:23
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.
2024.06.01
00:17
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
2024.06.01
00:04
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
2024.05.31
18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
2024.05.31
10:49
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
2024.05.31
09:13
Обмовитись словом; не більше рукостискань.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
2024.05.31
05:53
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
2024.05.31
05:24
Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
2024.05.31
00:10
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
2024.05.31
00:04
Він інший. Він - мачо. А я – звичайнісінький хлопець.
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.
У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.
У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд
2024.05.30
20:32
Зимова ніч спустилася на ліс.
Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
Київ вітає!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Київ вітає!
Пропозиція поїхати до Києва на фестиваль, та ще й у травні, коли на Хрещатику цвітуть каштани, була несподіваною та надзвичайно приємною. Радо прийняли пропозицію і почали готуватись в дорогу, адже подорож мала тривати декілька днів. Спочатку, як годиться, спакували валізу – вона була велика і містка, одним словом, – сімейна, тож без проблем вмістила одяг на три персони (концертний, вечірній та буденний). Зі Львова до Києва приїхали швидко – гарним, європейського рівня потягом із таким же обслуговуванням. Скориставшись підземкою, прибули в центр – на Майдан Незалежності.
Це був чудовий травневий ранок – місто лише прокидалось. Сріблясто-білі голуби зграйками літали над площею, а сміливіші – гордо походжали біля нас, мовляв: «ми нічого не хочемо, ми просто гуляємо…» Добре, що в нас зі сніданку залишилась булочка – пташки радо нею пригостились. Подивившись як монтують сцену, рушили Михайлівською вгору до будинку, у якому містилось «Міністерство у справах сім’ї та молоді» – пункт нашого призначення. Помилитись було неможливо – біля входу нас зустріли бронзові Проня Прокопівна та Голохвастов, а за ними – Андріївська церква – витончена й осяйна. Одразу підійшли ближче – стрімкі сходи вабили: «зійдіть на гору!» (що ми й зробили). Однак, добре не розпочавши екскурсії, мусили її припинити, згадавши про мету свого приїзду.
Отож, зайшовши всередину скромної будівлі, раптом опинились як у вулику: в одному кутку приміщення пожвавлено розмовляли, в іншому – співали, у невеличкій актовій залі самодіяльні артисти по черзі прасували костюми, а за фуршетним столом – подорожні гостились канапками і печивом до кави-чаю. Через годину це шумно-співочо-граюче товариство кількома автобусами рушило на Майдан Незалежності. Тепер він мав зовсім інший вигляд – освітлені сонцем будівлі, виглядали велично, як і пасує будинкам, що стоять на головній вулиці столиці. Каштани виструнчившись в ряд, розкрили свої суцвіття-ліхтарики, щоб підзарядитись сонячною енергією. Обабіч дороги весело тріпотіли од вітерця різнокольорові прапори, а на початку вулиці було чутно бій барабанів – це юнки в жовто-блакитних строях готувались до урочистої ходи Хрещатиком. Ще хвилька – і колона святкововбраного люду рушила вперед. Ось колектив із Білгород-Дністровського «Веселка»: батько й мати, донька й син – у вишитих строях, дівчина – у вінку із великих квітів. За ними, дрібочуть їх менші пташенята – теж у вишиванках. Он поважно крокує дует «Червоне й Чорне» із Житомира, Наталія Май із доньками, сімейні колективи зі Львова, Тернополя, Івано-Франківська… Дівчатка, що супроводжували колону, дарують киянкам вітальні листівки із Днем Матері. Містяни дивуються, вони ще не звикли до нових, а насправді – свідомо забутих свят…
Було це в травні 2003 року, тобто десять років тому. Вже у наступному, 2004-му, на Хрещатику розіб’ють наметове містечко протестуючі українці, і Майдан забарвиться у помаранчевий колір. Знову стоятиме сцена для виступів і буде панувати такий же піднесено-патріотичний настрій…
2013
Це був чудовий травневий ранок – місто лише прокидалось. Сріблясто-білі голуби зграйками літали над площею, а сміливіші – гордо походжали біля нас, мовляв: «ми нічого не хочемо, ми просто гуляємо…» Добре, що в нас зі сніданку залишилась булочка – пташки радо нею пригостились. Подивившись як монтують сцену, рушили Михайлівською вгору до будинку, у якому містилось «Міністерство у справах сім’ї та молоді» – пункт нашого призначення. Помилитись було неможливо – біля входу нас зустріли бронзові Проня Прокопівна та Голохвастов, а за ними – Андріївська церква – витончена й осяйна. Одразу підійшли ближче – стрімкі сходи вабили: «зійдіть на гору!» (що ми й зробили). Однак, добре не розпочавши екскурсії, мусили її припинити, згадавши про мету свого приїзду.
Отож, зайшовши всередину скромної будівлі, раптом опинились як у вулику: в одному кутку приміщення пожвавлено розмовляли, в іншому – співали, у невеличкій актовій залі самодіяльні артисти по черзі прасували костюми, а за фуршетним столом – подорожні гостились канапками і печивом до кави-чаю. Через годину це шумно-співочо-граюче товариство кількома автобусами рушило на Майдан Незалежності. Тепер він мав зовсім інший вигляд – освітлені сонцем будівлі, виглядали велично, як і пасує будинкам, що стоять на головній вулиці столиці. Каштани виструнчившись в ряд, розкрили свої суцвіття-ліхтарики, щоб підзарядитись сонячною енергією. Обабіч дороги весело тріпотіли од вітерця різнокольорові прапори, а на початку вулиці було чутно бій барабанів – це юнки в жовто-блакитних строях готувались до урочистої ходи Хрещатиком. Ще хвилька – і колона святкововбраного люду рушила вперед. Ось колектив із Білгород-Дністровського «Веселка»: батько й мати, донька й син – у вишитих строях, дівчина – у вінку із великих квітів. За ними, дрібочуть їх менші пташенята – теж у вишиванках. Он поважно крокує дует «Червоне й Чорне» із Житомира, Наталія Май із доньками, сімейні колективи зі Львова, Тернополя, Івано-Франківська… Дівчатка, що супроводжували колону, дарують киянкам вітальні листівки із Днем Матері. Містяни дивуються, вони ще не звикли до нових, а насправді – свідомо забутих свят…
Було це в травні 2003 року, тобто десять років тому. Вже у наступному, 2004-му, на Хрещатику розіб’ють наметове містечко протестуючі українці, і Майдан забарвиться у помаранчевий колір. Знову стоятиме сцена для виступів і буде панувати такий же піднесено-патріотичний настрій…
2013
Одна з пісень, що прозвучала на фестивалі "Родинні скарби України"
https://www.youtube.com/watch?v=Vr6ocUjD1NA
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію