ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.21
12:48
Вечір плескається ажурно,
І спадає по краплі гулко.
То гріхи й грішки мене журять
В сповідань моїх перегуках.
Тиша ллється, та не вспокоїть,
Не обійме, така колюча.
А мені її, надважкої,
І спадає по краплі гулко.
То гріхи й грішки мене журять
В сповідань моїх перегуках.
Тиша ллється, та не вспокоїть,
Не обійме, така колюча.
А мені її, надважкої,
2024.09.21
12:28
Я блукаю між хмарочосами,
Як останній король модерну,
А мені кричать галантні гарсони
У чорних краватках-метеликах:
«Агов, містере!»
Мені посміхаються смугасті коти –
Вухасті свідки буття плямистого Місяця,
Знавці італійського сиру і сірих метелик
Як останній король модерну,
А мені кричать галантні гарсони
У чорних краватках-метеликах:
«Агов, містере!»
Мені посміхаються смугасті коти –
Вухасті свідки буття плямистого Місяця,
Знавці італійського сиру і сірих метелик
2024.09.21
12:00
Нехай тебе в моїй не буде вічності,
Ні губ твоїх, ні рук, ні сонця білого,
Воно вгорі для осені позичене,
З твоїх очей на жовтень перевтілилось.
І я у нім, і вірю, що не скотиться,
Що назавжди горить, мов на картині, де,
У жовтих хвилях осені не вт
Ні губ твоїх, ні рук, ні сонця білого,
Воно вгорі для осені позичене,
З твоїх очей на жовтень перевтілилось.
І я у нім, і вірю, що не скотиться,
Що назавжди горить, мов на картині, де,
У жовтих хвилях осені не вт
2024.09.21
11:37
Щоденників не вів.
Життя поміж рядками залягло.
Був певен, щось таки мене вело
І днями, і впродовж років.
І якщо хтось захоче прочитати,
Хай поспішає, доки ще живий,
Щоб здогади в інші світи не слати
І не сказать: «Якийсь він не такий...»
Життя поміж рядками залягло.
Був певен, щось таки мене вело
І днями, і впродовж років.
І якщо хтось захоче прочитати,
Хай поспішає, доки ще живий,
Щоб здогади в інші світи не слати
І не сказать: «Якийсь він не такий...»
2024.09.21
08:30
Їжачки каштанів падають з дерев
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
кожен рік скидає дерево старе
їжачки у листя золотаве.
Для дітей забава, їх тут повен парк,
гомінка малеча грається плодами.
Я примружив очі, через листя шарк
сам біжу дитиною до
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
кожен рік скидає дерево старе
їжачки у листя золотаве.
Для дітей забава, їх тут повен парк,
гомінка малеча грається плодами.
Я примружив очі, через листя шарк
сам біжу дитиною до
2024.09.21
05:38
Ти мене замучила безладдям
І надлишком придбаних речей, –
Поламала шафу, а в шухлядах
Не лишила й ніші для мишей.
У кімнаті душно та імлисто,
У повітрі висне всякий пил, –
А було без тебе свіжо й чисто,
І не мав мороки старожил.
І надлишком придбаних речей, –
Поламала шафу, а в шухлядах
Не лишила й ніші для мишей.
У кімнаті душно та імлисто,
У повітрі висне всякий пил, –
А було без тебе свіжо й чисто,
І не мав мороки старожил.
2024.09.20
23:29
В обіймах матінки Природи
Люблю душею я цвісти.
Якби хоч тінь твоєї вроди,
Якби була зі мною ти!
І це високе безгоміння
Сміялося б із висоти,
Розвіялась печаль осіння,
Люблю душею я цвісти.
Якби хоч тінь твоєї вроди,
Якби була зі мною ти!
І це високе безгоміння
Сміялося б із висоти,
Розвіялась печаль осіння,
2024.09.20
21:57
Ми наймиліше в серці носим,
у думах наших бережем,
і лише подумки голосим,
як лихо десь підстереже…
Безмовно наше серце плаче,
щемить беззахисно душа,
і повноводо лине «Кача»,
у думах наших бережем,
і лише подумки голосим,
як лихо десь підстереже…
Безмовно наше серце плаче,
щемить беззахисно душа,
і повноводо лине «Кача»,
2024.09.20
21:32
А бути чи не бути є ще шанси.
Захоплюємо села і міста!
Це ще аванси,
та нема балансу
у популяризації шута.
***
А той, що не утік, у теплій ванні
Захоплюємо села і міста!
Це ще аванси,
та нема балансу
у популяризації шута.
***
А той, що не утік, у теплій ванні
2024.09.20
21:00
Оскільки /
Оскільки сьогодні ти бунтівник,
Перебудуй себе заново.
Ти мене чуєш, ну що то за крик?
І не забудь, підкинеш за авторство…
Оскільки сьогодні ти водолаз,
Переіначим і призвіще.
Оскільки сьогодні ти бунтівник,
Перебудуй себе заново.
Ти мене чуєш, ну що то за крик?
І не забудь, підкинеш за авторство…
Оскільки сьогодні ти водолаз,
Переіначим і призвіще.
2024.09.20
15:02
Ярий Славе мій дивний!
Наспіваймо пісень
у пралипень чарівний
і в один той же день*!
28-ої ночі,
28-го дня
разом здіймемо очі
Наспіваймо пісень
у пралипень чарівний
і в один той же день*!
28-ої ночі,
28-го дня
разом здіймемо очі
2024.09.20
12:52
Без тебе плачу я струною,
І пісня, наче темна хмара
Далеко лине із журбою.
Тебе чекати - мені кара.
Без тебе засихає квітка,
Хоч дощ періщить, як з відра.
Квартира, мов залізна клітка.
І пісня, наче темна хмара
Далеко лине із журбою.
Тебе чекати - мені кара.
Без тебе засихає квітка,
Хоч дощ періщить, як з відра.
Квартира, мов залізна клітка.
2024.09.20
10:55
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.09.20
09:31
вересня російська авіабомба влучила у пансіонат для літніх людей у Сумах.
Одна людина померла, ще дванадцять поранено…
Будинок для літніх людей.
Багатостраждальні Суми.
Совість, пропитана кров’ю, де?
Сумно…
Мабуть, для кривавих бомб і ракет
Одна людина померла, ще дванадцять поранено…
Будинок для літніх людей.
Багатостраждальні Суми.
Совість, пропитана кров’ю, де?
Сумно…
Мабуть, для кривавих бомб і ракет
2024.09.20
06:48
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знову збігу задощив
Не здивуєш нас водою
Ти диви, ше й оточив…
Заперіщив… розізлився
Міра жарту певна є…
Ну а після в небо змився
Православного вдає…
Знову збігу задощив
Не здивуєш нас водою
Ти диви, ше й оточив…
Заперіщив… розізлився
Міра жарту певна є…
Ну а після в небо змився
Православного вдає…
2024.09.20
06:19
Зацокотить трамвай по рейках,
задріботить у вікна дощ,
перечитаю вкотре «Швейка»…
Не любиш «Швека»? Ну і що ж.
Візьми собі Дюма чи Кінга,
нудьгу сховай між сторінок.
Вінілу крутиться платівка,
міняю джаз дощу на рок.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...задріботить у вікна дощ,
перечитаю вкотре «Швейка»…
Не любиш «Швека»? Ну і що ж.
Візьми собі Дюма чи Кінга,
нудьгу сховай між сторінок.
Вінілу крутиться платівка,
міняю джаз дощу на рок.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Альона Ліснича (1991) /
Проза
Дощ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дощ
Холодний дощ падав на дахи будинків, дерева і квіти, на тротуари. А особливо йому подобалося зупинятися на обличчі молодих дівчат. Він відчував певне збудження, торкаючись м’яких губ і тендітних повік, які так безневинно споглядали на ці великі краплі. Дощ осідав на кучерявому волоссі і легким плином опускався по волосинках, немов насолоджувався прекрасним моментом перед тим, як упасти на брудну землю. Дощ був усюди. Він так мило вдивлявся в очі перехожих, але нічого не помічав. Так, не помічав, бо рідко коли вловлював погляд. Люди чомусь завжди примружувалися або натягували шапки. Це було нецікаво.
Через хвилину дощ потрапив у парк. Навколо стояли десятки лавочок, такі ж самотні, як і він. Вони пильно вдивлялися в далечінь – чи не прийде хтось, чи не схоче бодай декілька хвилин посидіти і помилуватися нехай холодним, але чистим осіннім дощем. Лавочки дивилися одна на одну, і в розчаруванні мокли під ним. «…Я так і знала…Віриш, я знала, що ти колись скажеш це мені…Я відчувала…Боже, але ж яка я дурна…Як не могла не помітити…Як ти міг?».
Молода дівчина гірко плакала, приклавши до вуха слухавку телефону. «Ти негідник…Ти…безсердечний бабій…Ти…».
Вона нічого не могла більше вимовити, бо сльози і велетенська лють скупчилися в її горлі. Вони не давали їй дихати. Вони затьмарювали світ. «А
я весь час сподівалася… Сподівалася, бо, думала, що кохаєш…Думала, любиш мене…Ти зіпсував моє життя…Ти…».
Дівчина голосила під холодним дощем і її сльози поєднувалися з великими краплинами, створюючи одну грудку болю. Раптом вона швидким рухом відірвала від вуха слухавку і з усієї сили жбурнула її об землю. Телефон лише пискнув від удару. Сколихнулася хвиля в калюжі. Червоний «Самсунг» лежав, перевівши свій погляд у небо.
Дівчина, не звертаючи увагу на мільйони, сотні мільйонів краплинок на дошках лавочок, вмостилась на них. Їй в цей момент світ здавався жорстоким і все навколо викликало спротив і ненависть. Вона готова була роздерти того, хто змусив її страждати. Вона готова була… Вона готова була померти… А що тут такого? Проблеми? Немає проблем. Страждання? Немає страждань. Біль? Немає болю. Та це ж справжній рай! «Рай! Рай!..», - дівчина давно уже піднялася із лавочки і, наче сніжинка під подихом вітру кружляла серед парку. Вона відчувала на своєму обличчі краплі дощу, які так ніжно опускалися на її повіки. Їй здавалося, що вони цілують її, що пестять кожну клітиночку її тіла. Дівчина так захопилася, що й не помітила, як дощ закінчився. Тепер на небі з-під сірих хмар визирало яскраве сонечко. Воно так мило усміхалося до неї, що все вмить забулося. Вона забула про зраду коханого і про його нещодавній дзвінок, в якому він підло сказав, що тепер кохає іншу, а все, що було колись, то лише примхи молодих років.
Дощ закінчився. Разом із ним закінчилося усе – біль, страждання, сльози. Тепер світ заколихався в обіймах осіннього листя. Лише червоний «Самсунг» і досі лежав серед калюжі…
Через хвилину дощ потрапив у парк. Навколо стояли десятки лавочок, такі ж самотні, як і він. Вони пильно вдивлялися в далечінь – чи не прийде хтось, чи не схоче бодай декілька хвилин посидіти і помилуватися нехай холодним, але чистим осіннім дощем. Лавочки дивилися одна на одну, і в розчаруванні мокли під ним. «…Я так і знала…Віриш, я знала, що ти колись скажеш це мені…Я відчувала…Боже, але ж яка я дурна…Як не могла не помітити…Як ти міг?».
Молода дівчина гірко плакала, приклавши до вуха слухавку телефону. «Ти негідник…Ти…безсердечний бабій…Ти…».
Вона нічого не могла більше вимовити, бо сльози і велетенська лють скупчилися в її горлі. Вони не давали їй дихати. Вони затьмарювали світ. «А
я весь час сподівалася… Сподівалася, бо, думала, що кохаєш…Думала, любиш мене…Ти зіпсував моє життя…Ти…».
Дівчина голосила під холодним дощем і її сльози поєднувалися з великими краплинами, створюючи одну грудку болю. Раптом вона швидким рухом відірвала від вуха слухавку і з усієї сили жбурнула її об землю. Телефон лише пискнув від удару. Сколихнулася хвиля в калюжі. Червоний «Самсунг» лежав, перевівши свій погляд у небо.
Дівчина, не звертаючи увагу на мільйони, сотні мільйонів краплинок на дошках лавочок, вмостилась на них. Їй в цей момент світ здавався жорстоким і все навколо викликало спротив і ненависть. Вона готова була роздерти того, хто змусив її страждати. Вона готова була… Вона готова була померти… А що тут такого? Проблеми? Немає проблем. Страждання? Немає страждань. Біль? Немає болю. Та це ж справжній рай! «Рай! Рай!..», - дівчина давно уже піднялася із лавочки і, наче сніжинка під подихом вітру кружляла серед парку. Вона відчувала на своєму обличчі краплі дощу, які так ніжно опускалися на її повіки. Їй здавалося, що вони цілують її, що пестять кожну клітиночку її тіла. Дівчина так захопилася, що й не помітила, як дощ закінчився. Тепер на небі з-під сірих хмар визирало яскраве сонечко. Воно так мило усміхалося до неї, що все вмить забулося. Вона забула про зраду коханого і про його нещодавній дзвінок, в якому він підло сказав, що тепер кохає іншу, а все, що було колись, то лише примхи молодих років.
Дощ закінчився. Разом із ним закінчилося усе – біль, страждання, сльози. Тепер світ заколихався в обіймах осіннього листя. Лише червоний «Самсунг» і досі лежав серед калюжі…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію